Вирок № 55030689, 15.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15497/15-к Провадження №11-кп/773/36/16 Головуючий в 1 інстанції Сівчук А. Є. Категорія:ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач : Міліщук С. Л.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Міліщука С.Л.,

суддів - Фідрі О.М., Денісова В.П.,

з участю секретаря - Власюка О.С.,

прокурора - Плечій О.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12015030130000674 за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду від 06 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та житель АДРЕСА_1 українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше судимий:

- 13.05.2008 року вироком Луцького міськрайонного суду за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 296 із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна; постановою Коростенського міського суду Рівненської області від 03.09.2013 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 10 днів;

- 30.07.2015 року вироком Луцького міськрайонного суду за ч. ч. 2, 3 ст. 185 із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі.

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та не відбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.07.2015 року, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Строк відбування покарання обвинуваченому постановлено рахувати з часу його затримання - 03.09.2015 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Вироком задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь останньої 5 000 гривень заподіяної матеріальної та 3 000 гривень моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він, 26.08.2015 року близько 16.00 год., перебуваючи в житловому будинку АДРЕСА_2 повторно таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 5 000 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, в той же час посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування вказує, що суд, визначаючи ОСОБА_1 остаточне покарання помилково застосував ч. 4 ст. 70 КК України, залишивши, при цьому, поза увагою, що злочин, за який він засуджений за даним вироком був вчинений після постановлення попереднього вироку, а тому остаточне покарання йому слід було визначити на підставі ч. 1 ст. 71 КК України - за сукупністю вироків.

У зв'язку з цим просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити свій вирок, яким призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі, і на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до даного покарання, за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 30.07.2015 року та остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, обвинувачений ОСОБА_1 погоджується лише в частині щодо застосування до нього положень ст. 71 КК України при призначенні покаранні, при цьому просить залишити йому покарання призначене судом першої інстанції.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав останню та просив її задовольнити, обвинуваченого, який частково підтримав апеляційну скаргу прокурора лише щодо застосування до нього ст. 71 КК України, заперечивши при цьому призначення йому більш суворого остаточного покарання, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції матеріали даного кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуті в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Встановлені судом фактичні обставини вчиненого злочину та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України учасниками судового провадження не оспорюються.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, є обґрунтованими.

Так, згідно ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Даних вимог закону суд першої інстанції не дотримався. Як вбачається з вироку злочин, за який ОСОБА_1 засуджений в даному кримінальному провадженні, вчинений ним 26.08.2015 року, тобто після постановлення щодо нього 30.07.2015 року вироку Луцьким міськрайонним судом і до повного відбуття покарання за цим вироком, а тому остаточне покарання обвинуваченому суду першої інстанції слід було призначити на підставі ч. 1 ст. 71 КК України - за сукупністю злочинів.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вирок суду від 06 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення останньому покарання слід скасувати і постановити новий вирок.

При призначенні ОСОБА_1 покарання за вчинений ним злочин апеляційний суд згідно ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, та особу винного, який має постійне місце проживання, за яким характеризується негативно, офіційно не працює, має на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, а також думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні.

В якості обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, апеляційний суд визнає його щире каяття та активне сприяння органам досудового розслідування у розкритті злочину.

Апеляційний суд також приймає до уваги те, що новий злочин ОСОБА_1 вчинив після проголошення вироку від 30.07.2015 року, будучи згідно останнього під домашнім арештом до набрання вироком законної сили.

З урахуванням вищенаведеного та всіх обставин справи, тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують ОСОБА_1 покарання і відсутність у останнього таких, які б його обтяжували, апеляційний суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції даної статті, а остаточне - на підставі ч. 1 ст. 71 КК України.

Таке покарання відповідатиме вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 405, 407, 420 КПК України апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 06 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання - скасувати та ухвалити новий вирок.

Призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати невібуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.07.2015 року та остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання, тобто з 03.09.2015 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, а саме: з 03.09.2015 року до 15.01.2016 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Даний вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий:

Судді: