Рішення № 55027094, 11.01.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2016р. Справа№ 914/3676/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, м. Львів

про стягнення 73 037, 55 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представники

від відповідача: ОСОБА_3 - представник

Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін розяснено.

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про стягнення 73 037, 55 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.10.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.11.2015 року.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 21.12.2015 р. продовжено строк вирішення спору, визначений ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15 днів.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судові засідання зявився, подав відзив на позовну заяву в якому повідомив про сплату ним основного боргу в розмірі 41 468, 14 грн., частково заперечив позовні вимоги в частині нарахування позивачем пені та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товаристо Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося в господарський суд з позовом до Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про стягнення 73 037, 55 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 30.07.2014 р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - позивач) та Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго (надалі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2917/14-РО-21 (надалі договір), відповідно до умов якого позивач зобовязується передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору. Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними громадами.

Так, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача протягом липня-грудня 2014 р. природній газ в обсязі 27, 746 тис. куб. м. на загальну суму 95 899, 38 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газу здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Незважаючи на виконання позивачем своїх зобовязань щодо поставки газу, відповідач свої зобовязання належним чином не виконав, у звязку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 41 468, 14 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім, стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача, на підставі п. 7.2 договору, пеню в розмірі 10 145, 37 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України, 3 % річних в розмірі 877, 85 грн. і інфляційні втрати в розмірі 20 546, 19 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що ним погашено основну заборгованість, а прострочка виконання грошового зобовязання у відповідача за поставлений у серпні 2014 року газ не виникла, оскільки останнім днем для оплати було 15.09.2014 р. і в цей день було здійснено платіж.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи з наступних мотивів.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що 30.07.2014 р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 2917/14-РО-21, відповідно до умов якого позивач зобовязується передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України»за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору. Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними громадами.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача протягом липня-грудня 2014 р. природній газ в обсязі 27, 746 тис. куб. м. на загальну суму 95 899, 38 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газу здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобовязання, щодо оплати за поставлений йому газ не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 41 468, 14 грн.

Після звернення позивача з відповідним позовом до суду, відповідачем основний борг в розмірі 41 468, 14 грн. був сплачений на користь позивача, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.11.2015 р. № 124730283 та від 25.11.2015 р. № 17112.

Згідно п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 41 468, 14 грн. слід припинити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до вимог статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 20 546, 19 грн. суд вважає, що розраховані вони вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Позивачем здійснено нарахування 3% річних в розмірі 877, 85 грн. та пені в розмірі 10 145, 37 грн. Відмовляючи в стягненні 3% річних та пені нарахованих позивачем за прострочення виконання відповідачем зобов»язання щодо оплати за поставлений газ у серпні 2014 р., суд виходив з того, що при проведенні зазначеного розрахунку позивачем не враховано, що 13 та 14 вересня 2014 р. припали на вихідні дні, а отже, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим днем для здійснення відповідачем оплати за газ, поставлений у серпні 2014 року є 15.09.2014 р. і в цей день відповідачем було здійснено платіж за поставлений газ. Таким чином, прострочення виконання відповідачем грошового зобов»язання за поставлений у серпні 2014 р. газ не відбулось, тому нарахування пені у розмірі 11, 40 грн. та 3 % річних у розмірі 1, 37 грн. здійснено безпідставно. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 876, 48 грн. та пеня в розмірі 10 133, 97 грн.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) на користь Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму в розмірі 32 774, 64 грн., з них:

- 10 133, 97 грн. пені;

- 876, 48 грн. 3% річних;

- 20 546, 19 грн. інфляційних втрат;

- 1 218, 00 грн. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 41 468, 14 грн. - припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 15.01.2016 року.

Суддя Манюк П.Т.