Постанова № 55024682, 24.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2015 року № 826/24854/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспективні будівельні технології" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004522205 та № 0004512205 від 15.07.2015 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перспективні будівельні технології» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2015 № 0004522205, № 0004512205.

Позов обґрунтовано тим, що висновки акту від 24.06.2015 № 593/26-54-22-05/35573368 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Перспективні будівельні технології» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Екодекор», ТОВ «Монтаж-Систем Груп», ТОВ «ІРГ «Майстер», ТОВ «Глобал Менеджмент Корпорейшн», ТОВ «Лібеті Стійл», ТОВ «НВО «Трансенергобуд» ТОВ «Фаетон-Буд» за період з 01.11.2014 по 31.12.2014 та з ТОВ «Мастерпласт Україна» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015» є безпідставним та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Перспективні будівельні технології» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Екодекор», ТОВ «Монтаж-Систем Груп», ТОВ «ІРГ «Майстер», ТОВ «Глобал Менеджмент Корпорейшн», ТОВ «Лібеті Стійл», ТОВ «НВО «Трансенергобуд» ТОВ «Фаетон-Буд» за період з 01.11.2014 по 31.12.2014 та з ТОВ «Мастерпласт Україна» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, за результатом якої складено акт від 24.06.2015 № 593/26-54-22-05/35573368 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 454 724 грн; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 505 251 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.07.2015:

- № 0004522205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 631 564 грн (за основним платежем 505 251 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 126 313 грн),

- № 0004512205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 568 405 грн (за основним платежем 454 724 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями 113 681 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:

- надані позивачу ТОВ «Монтаж-Сістем Груп», ТОВ «Глобал Менеджмент Корпорейшн», ТОВ «Лібеті стійл», ТОВ «НВО «Трансенергобуд» податкові накладні не є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки містять посилання на договір, який за реквізитами не відповідає укладеному.

- Відповідно до АІС «Податковий блок» у ТОВ «Монтаж-Сістем Груп», ТОВ «Глобал Менеджмент Корпорейшн», ТОВ «Лібеті Стійл», ТОВ «НВО «Трансенергобуд» відсутні власні транспортні засоби.

З огляду на вищевикладене, податковий орган вказує на безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Глобал Менеджмент Корпорейшн», ТОВ «Лібеті Стійл», ТОВ «НВО «Трансенергобуд», ТОВ «Монтаж-Систем Груп».

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08 оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Судом встановлено, що позивачем укладено наступні договори організації транспортних перевезень, копії яких долучено до матеріалів справи:

- з ТОВ «Глобал Менеджмент Корпорейшн» від 01.10.2014 №01/10-3,

- з Монтаж-систем-груп» від 01.10.2014 №0110,

- з ТОВ «НВО Трансернергобуд» від 01.10.2014 №01101,

- з ТОВ «Лібеті Стійл» від 01.10.2014 №01100.

Відповідно до умов вказаних договорів, які є ідентичними за змістом, замовник (позивач) замовляє, приймає та сплачує, а виконавець здійснює організацію перевезення вантажів. Умови щодо предмету, термінів виконання, розміру винагороди кожної окремої послуги визначаються у актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження факту реального виконання умов договорів позивачем надано суду копії: податкових накладених, акти здачі-приймання робіт (послуг), копії яких долучено до матеріалів справи. Суд зауважує, що у податкових накладних зазначено номенклатуру послуг продавця - транспортні послуги, проте акти здачі-приймання робіт (послуг) містять розшифровку наданих транспортних послуг із зазначенням адрес транспортних перевезень, кількістю, вартістю одного перевезення та загальну вартість всіх перевезень.

Щодо доводів податкового органу, що податкові накладні містять посилання на цивільно правові угоди, які за реквізитами не відповідають укладеним позивачем договорам, суд зазначає, що дійсно податкові накладні у графі дата цивільно-правової угоди містять дати складання таких податкових накладних, а не дати укладених цивільно-правових угод, що на думку суду вказує на системну помилку, є формальним недоліком та не є доказом безтоварності спірних операцій.

Вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб'єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов'язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб'єктом господарювання на інших, зокрема на його контрагентів.

Таким чином, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, контрагенти суб'єкта господарювання не можуть нести відповідальності за недобросовісне виконання ним своїх обов'язків щодо складання первинних документів.

Тому, не належне виконання обов'язку щодо належного оформлення (в графі дата цивільно-правової угоди) первинного документу, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема, податкової накладної) може позбавляти цю накладну статусу первинного документу або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документу, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

Формальні недоліки податкових накладних, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання.

При цьому, основне правове значення для виникнення змін у податковому обліку має кваліфікація учасників господарської операції саме з урахуванням норм податкового законодавства. Недотримання цивільно-правових норм, у тому числі щодо неналежного оформлення документів, не є самостійною підставою для невизнання реальною господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 у справі К/800/24305/14.

Відповідно до акту перевірки основним видом діяльності позивача є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, отже укладання договорів з організації перевезень відповідає виду господарської діяльності позивача.

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів. А також встановлено, що керуючись положеннями пункту 187.1 статті 187, статті 198 Податкового кодексу України, позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих контрагентами (ТОВ «Глобал Менеджмент Корпорейшн», ТОВ «Лібеті Стійл», ТОВ «НВО «Трансенергобуд», ТОВ «Монтаж-Систем Груп») та сплачено вартість послуг з ПДВ.

Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на інформації з АІС «Податковий блок» та податковій звітності контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Відсутність у контрагента або у позивача трудових ресурсів та транспорту для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати роботи та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод послуг для організації здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне їх використання в господарській діяльності, відтак позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами. Отже висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим, що вказує на необґрунтованість та протиправність прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 15.07.2015 № 0004522205.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на прибуток, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2015 № 0004512205.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Глобал Менеджмент Корпорейшн», ТОВ «Лібеті Стійл», ТОВ «НВО «Трансенергобуд», ТОВ «Монтаж-Систем Груп», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Перспективні будівельні технології" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.07.2015 № 0004522205, № 0004512205 прийняті Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у міста Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда