Ухвала суду № 55023413, 12.01.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1904/1737/2012Головуючий у 1-й інстанції Митражик Е.М. Провадження № 22-ц/789/75/16 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої - Хоми М.В.

суддів - Козак І. О., Демкович Ю. Й.,

секретар - Танцюра О.В.

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2012 року ПАТ "Дельта Банк" звернувся в суду із вказаним позовом, в якому, з врахуванням уточнень позовних вимог у серпні 2015 року, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 10 187, 42 грн.,з яких 3612, 76 грн. тіла кредиту, 6574, 66 грн. відсотків. В обґрунтування вимог вказує на те, що 21.08.2007 між ТзОВ "Комерційний банк "Дельта", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №002-19997-210807, відповідно до умов якого Банк надав відповідачці кредит шляхом надання відновлювальної відкличної кредитної лінії. Відповідачка систематично порушувала договірні зобов'язання, що призвело до виникнення вищевказаної заборгованості.

У справі було винесено заочне рішення 30 серпня 2012 року, яке за заявою позивачки скасоване 6 березня 2015 року, справу призначено до розгляду у загальному порядку.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 10187,42 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ "Дельта Банк" судовий збір у розмірі 214,60 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи. Зокрема, судом не враховано, що позивачем порушено порядок черговості зарахування коштів на погашення заборгованості, що призвело до неправомірного виникнення заборгованості. Крім цього, Банком здійснено неправомірне нарахування плати за послугу, яка не надавалась - нарахування щомісячної плати за санкціонований овердрафт.

Заслухавши пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що має місце невиконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань щодо сплати заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 10187,42 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено, що відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", останній є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю " Комерційний банк "Дельта".

21 серпня 2007 року між сторонами укладено договір №002-19997-210807 від на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки вбачається, за умовами якого позивач відкрив відповідачці картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті - гривні, видав у користування картку платіжної системи VISA INTERNATONAL та/або Дельта, та здійснює обслуговування на умовах, викладених в Тарифному пакеті VISA Класичний. Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 Банк надає відповідачці кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 30 000,00 грн. та на день укладення договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 3 000,00 грн. за ставками, визначеними в Тарифах, а відповідачка зобов'язалася здійснювати оплату вартості послуг наданих Банком при здійсненні розрахунково-касового обслуговування рахунку, в розмірі, строках та порядку, визначених Правилами Тарифів.

Як встановлено судом, всього відповідачка отримала 10 970 грн. кредитних коштів, чого не заперечив її представник.

Згідно наданих банком розрахунків, за час користування кредитними коштами відповідачці нараховано 6 163, 91 грн. відсотків, з розрахунку передбачених договором 29,90% річних, а також 9 674, 51 грн. комісії, 600 грн. пені. Разом із тілом кредиту, відповідачка повинна була сплатити банку 27 408, 42 грн. (10 970 грн. отриманих у кредит коштів + 6 163, 91 грн. відсотків + 9674, 51 грн. комісій + 600 грн. пені).

Відповідачкою до грудня 2010 року вносились відповідачу кошти, всього нею внесено 17 221 грн.

Згідно із представленими позивачем розрахунками заборгованості, випискою по рахунках (а.с.139), станом на 28 серпня 2015 року заборгованість відповідачки по кредиту складає 10 187,42 грн.

За таких обставин, рішення суду про стягнення зазначеної заборгованості є законним та обгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач порушив черговість погашення заборгованості, передбаченої п.2.7 договору, а саме банк в першу чергу здійснював зарахування коштів по сплаті комісій за розрахунково-касове обслуговування, а не по сплаті процентів та погашенню поточної заборгованості, крім цього було здійснено неправомірне нарахування плати за послугу, яка не надавалась - нарахування щомісячної плати за санкціонований овердрафт, що в сукупності, на думку представника відповідачки, призвело до неправомірного виникнення заборгованості, колегія суддів оцінює критично.

Співставивши сплачені ОСОБА_1 суми на погашення кредиту згідно наявних у справі квитанцій (а.с.47-53) із сумами, відображеними у представленому банком розрахунку заборгованості (а.с.139), видно, що внесені суми розбивались і зараховувались на три види платежів - сплата кредиту, відсотків, комісії, що відповідає п.2.7 договору.

Представником ОСОБА_1 не представлено жодних розрахунків, які б свідчили про відсутність заборгованості та відображали б правильне, на його думку, зарахування внесених позивачкою коштів. Представником відповідачки не спростовано представлений банком розрахунок, не доведено, що у випадку правильної, на його думку, черговості зарахування внесених ОСОБА_1 коштів, заборгованість була б відсутньою чи була б менша сума заборгованості. Клопотань про призначення експертизи для вирішення спеціалістами зазначених питань ним не заявлялось.

Щодо доводів апеляційної скарги про здійснення неправомірного нарахування плати за послугу, яка не надавалась - нарахування щомісячної плати за санкціонований овердрафт, колегія суддів вважає їх голослівними. Пунктами 2.3-2-6 укладеного між сторонами договору передбачено щомісячну сплату позичальником коштів за користування кредитною лінією та/або овердрафтом, а з виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається факт погашення транзакційних витрат за рахунок овердрафту, тобто фактичного надання послуги овердрафту.

За таких обставин рішення є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, зазначених апелянтом, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Хома