Рішення № 55020969, 11.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/425/16 Справа № 188/322/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Полубан М. П. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Пищиди М.М.

при секретарі - Хлус Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи підприємця ОСОБА_4, третя особа: відділ Держкомзему у Петропавлівському районі Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним та за зустрічним позовом приватного підприємця - фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: відділ Держкомзему у Петропавлівському районі Дніпропетровської області про визнання договору оренди землі укладеним (дійсним), -

ВСТАНОВИЛА:

13 березня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, за яким просив суд визнати недійсним укладений між ним та приватним підприємцем ОСОБА_4 договір оренди землі від 22.02.2011 року та який було зареєстровано 10.08.2012 року під № 122385514001705 у відділі Держкомзему в Петропавлівському районі Дніпропетровської області, щодо користування земельною ділянкою площею - 4,920 га, належною позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданого 29.03.2002 року Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області на підставі розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 120-р від 28.03.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Пп № 9520. В обґрунтування позову посилався на те, що він є власником земельної ділянки площею 4,920 га, що розташована на території Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданого 29.03.2002 року Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області на підставі розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 120-р від 28.03.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Пп № 9520. З 2008 року між ОСОБА_2, та ПП ОСОБА_4 було досягнуто усної домовленості щодо використання приватним підприємцем вищенаведеної належної позивачу земельної ділянки на платній основі на умовах оренди. Письмово договір оренди між ними не складався та про його державну реєстрацію позивачу нічого не відомо. За усною домовленістю між ними відповідач користувався належною позивачу земельною ділянкою з ціллю вирощування сільськогосподарських культур та по закінченню року надавав на його користь певні матеріальні блага про які вони домовлялись на початку кожного року. Такі відносини між ними продовжувались до 2013 року, коли позивач домовився із іншою особою щодо передачі на його користь земельної ділянки, який в свою чергу пообіцяв позивачу належним чином зареєструвати правовідносини між ними та орендну плату в розмірі більшому від тої, що надавав на його користь відповідач. Окрім того, відповідач перестав орендну плату у вигляді сільськогосподарської продукції доставляти за місцем проживання позивача, та взагалі почав затягувати процес розрахунку між ними і позивач вимушений був випрошувати у відповідача належну йому плату. Тоді ж на початку 2013 року позивач попрохав відповідача повернути на його користь земельну ділянку, яка ним використовувалась без належного оформлення відносин між ними, але у відповідь відповідач надав копію договору оренди належної позивачу земельної ділянки ніби укладеного між ними. Відповідно до отриманого правочину позивач виявив, що між ним та відповідачем начебто було укладено договір оренди землі, об'єктом якого є належна йому земельна ділянка. Датою підписання такого правочину є 22.02.2011 року та визначено, що такий правочин 10.08.2012 року було зареєстровано під № 122385514001705 у відділі Держкомзему в Петропавлівському районі Дніпропетровської області. Відразу після ознайомлення з умовами вищенаведеного правочину позивач від 14.06.2013 року звернувся із письмовою заявою до відповідача з проханням повернути належну йому земельну ділянку через відсутність його волевиявлення щодо укладання такого правочину. На письмове звернення позивача відповідач письмово не відреагував, але усно пообіцяв повернути земельну ділянку на його користь після закінчення ротаційного періоду. На кінець 2013 року відповідач так і не вчинив дій, які б свідчили про повернення ним на користь позивача земельної ділянки, тому на початку 2014 року позивач вимушений був звернутись до Петропавлівського РВ УМВС України в Дніпропетровській області із письмовою заявою про вчинення по відношенню до нього кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 358 КК України, яке полягає в підробці від його імені підпису у договорі оренди землі 10.08.2012 року начебто укладеного між позивачем та відповідачем, і зареєстровано під № 122385514001705 у відділі Держкомзему в Петропавлівському районі Дніпропетровської області. За заявою позивача СВ Петропавлівського РВ УМВС України в Дніпропетровській області до ЄРДР було внесено відомості за № 12014040530000255 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України та розпочато слідство. В рамках вищенаведеного кримінального провадження було призначено судову почеркознавчу експертизу. В результаті проведеної судової почеркознавчої експертизи було надано висновок від 25.11.2014 року згідно якого підпис від імені позивача у договорі оренди землі від 22.02.2011 року у графі «Орендодавець» та у акті прийому-передачі земельної ділянки № 245 у графі «земельну ділянку здав» виконано не ОСОБА_5 ( дружиною позивача ), а іншою особою з наслідуванням її підпису. Позивач вважає, що договір укладений начебто між ним та ПП ОСОБА_4 22.02.2011 року та зареєстрований 10.08.2012 року під № 122385514001705 у відділі Держкомзему в Петропавлівському районі Дніпропетровської області. є недійсним з наступних підстав: по-перше: позивач особисто такий договір не підписував, про що заявляв відповідачу, та й підпис у договорі оренди зовсім не співпадає з його підписом на інших документах, доданих до цього позову, які підписувались особисто позивачем. Для доведення факту недійсності його підпису на спірному правочині до матеріалів справи додається висновок за проведеною судовою почеркознавчою експертизою від 25.11.2014 року. Так як позивачем особисто оспорюваний правочин не було підписано, то відповідно згода орендодавця на оренду належної йому земельної ділянки відсутня, що вказує на недійсність оспорюваного правочину; по-друге: оспорювана угода укладена начебто 22.02.2011 року, але чомусь її державна реєстрація відбулась 21.02.2012 року, що також вказує на неправомірність реєстрації оспорюваного правочину; по-третє: оспорюваний правочин суперечить вимогам господарського, цивільного та земельного законодавства, укладено з порушенням Закону України «Про оренду землі», який являється спеціальним законом, що регулює орендні відносини. Також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Так в умовах оспорюваного правочину не ідентифіковано об'єкт оренди, адже за його умовами не визначено ні правовстановлюючого документу - державного акту на підставі якого орендодавець володіє земельною ділянкою, ні кадастрового номеру земельної ділянки, яка в свою чергу і є начебто об'єктом оренди, хоча за умовами оспорюваного правочину будь-яка земельна ділянка на території Самарської сільської ради може бути об'єктом договору оренди, адже в умовах правочину визначено тільки розмір земельної ділянки. В пункті 4 не вірно визначено орендну плату. Відповідачем в пункті 2.4. правочину визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що становить 42 653,00 гривень, що не відповідає дійсній її вартості, адже за відомостями позивача на час начебто укладення договору її вартість складала не менше ніж 100 000,00 гривень, а отже і розмір орендної плати є значно більшим ніж визначений в пункті 4 оспорюваного правочину. Також правочином не передбачено відповідальності відповідача щодо несплати орендної плати або порушення умов її сплати. В оспорюваному правочині не визначено умови використання земельної ділянки та збереження стану об'єкта оренди. В умовах правочину обмежено визначено тільки цільове призначення орендованої земельної ділянки та загальною фразою визначено умови збереження стану об'єкта оренди шляхом дотримання вимог протиерозійної організації території, але самі умови чітко не визначено. В пункті 20 визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється в тижневий строк після державної реєстрації такого договору за актом її приймання - передачі. При цьому до договору не додано акт-приймання-передачі, який було б укладено між позивачем та відповідачем після державної реєстрації. В пункті 32 визначено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини несе орендодавець. Вищенаведені пункти оспорюваного правочину суперечать чинному законодавству, а отже є неправомірним та неузгодженими зі стороною позивача. Щодо умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, то така істотна умова також не визначена в умовах оспорюваного правочину. Окрім того в пунктами 33-37 обмежено право орендодавця щодо розірвання та припинення договору в односторонньому порядку в порушення вимог ст. ст. 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі». Отже відсутність у договорі оренди землі укладеному начебто 22.02.2011 року між ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_4 та зареєстрований 10.08.2012 року під № 122385514001705 у відділі Держкомзему в Петропавлівському районі Дніпропетровської області, вище перелічених умов, які відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є істотними умовами такого правочину, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а так як така реєстрація правочину вже відбулась, то відповідно є підставами для визнання договору недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України в результаті порушення вимог ст. ст. 6, 15, 16 Закону України «Про оренду землі».

16 квітня 2015 року ПП - фізична особа підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, за яким просив суд визнати укладеним ( дійсним ) договір оренди земельної ділянки розміром 4.920 га розташованої на території Самарської сільської ради укладеним 22.02.2011 р. між ОСОБА_2 та приватним підприємцем - ФОП ОСОБА_4, який у подальшому було зареєстровано в відділі Держкомзему Петропавлівського району Дніпропетровської області під № 122385514001705 від 10.08.2012 року; усі судові витрати по справі покласти на відповідача. В обґрунтування зустрічного позову зазначив, що 22.02.2011 року між ним та ОСОБА_2 було укладено строком на 5 років договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а він прийняв у строкове платне користування земельну ділянку с/г призначення загальною площею 4.920 га. Факт укладення договору було посвідчено 22.02.2011 року Самарською сільською радою. Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом прийому-передачі. Даний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему Петропавлівського району Дніпропетровської області під № 1223855514001705 на підставі ст. 20 ЗУ " Про оренду землі ". При укладені даного договору між ним та ОСОБА_2 було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору та даний договір було підписано ОСОБА_2, у зв'язку з чим вважав, що даний договір оренди землі є укладеним ( дійсним ).

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2015 року ухвалено: первісний позов ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним залишити без задоволення; зустрічний позов приватного підприємця - фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі укладеним ( дійсним ) - задовольнити; визнати укладеним ( дійсним ) договір оренди земельної ділянки розміром 4.920 га , розташованої на території Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області укладений 22.02.2011 року між ОСОБА_2 та приватним підприємцем - ФОП ОСОБА_4, який у подальшому було зареєстровано в відділі Держкомзему Петропавлівського району Дніпропетровської області під № 1223855141705 від 10.08.2012 року; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 243.60 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання правочину та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному розмірі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону у повному обсязі рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 4.920 га, розташованої на території Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, згідно державного акту серії ІУ-ДП № 0121144. Між позивачем та відповідачем 22.02.2011 року було укладено договір оренди земельної ділянки, який був посвідчений 22.02.2011 року у Самарській с/р та в подальшому зареєстрований у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру державного земельного кадастру, про що 10.08.2012 року у Державному реєстрі земель вчинено запис за 122385514001705. Актом приймання-передачі земельної ділянки № 245 без дати підтверджується факт передачі землі в оренду, земельна ділянка немає недоліків, спірні питання відсутні. Даний документ підписано позивачем. У листі від 14.06.2013 року позивач звертається до відповідача та повідомляє, що земельна ділянка № 245 використовується з 2008 року, з невідомих причин договір своєчасно укладений не був, а укладено його без його відома та підпису. Просив відповідача розірвати фіктивний договір та в подальшому не обробляти вказану земельну ділянку. В іншому випадку питання буде вирішено в судовому порядку. Згідно довідки Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 09 від 27.01.2015 року вбачається, що від ПП ОСОБА_4 надходила сплата за земельний та прибутковий податок з оренди паїв з 2012 року по 2014 року згідно списку. Із матеріалів справи вбачається, що спірний договір оренди земельної ділянки, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивача було спрямоване на укладання договору оренди, до договору оренди земельної ділянки додано копію державного акту, при складанні, видачі та реєстрації якого було складено відповідні план та схему земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні, а також вчинено опис меж, де зазначено сусідніх землекористувачів. Судом встановлено, що волевиявлення сторін, під час укладення договору оренди земельної ділянки, було вільним, що підтверджується підписами сторін на договорі оренди. З дати укладення договору, тобто з 22.02.2011 року договірні відносини виконувались вчасно та належним чином. До 14.06.2013 року позивач не звертався до відповідача з претензіями про неправомірне користування спірною земельною ділянкою.

Відмовляючи у задоволені первісного позову, районний суд виходив з того, що посилання позивача та його представника на відсутність істотних умов договору оренди землі, є безпідставними, оскільки до договору оренди землі було надано копію державного акту на право власності на земельну ділянку позивача, яка містить план-схему земельної ділянки, погодження меж при підписанні акту про передачу та прийом земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки, а також номер самої земельної ділянки. Заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, ні позивачем в позовній заяві, ні його представниками в судовому засіданні не доведено чим саме порушено право позивача в зв'язку з відсутністю вказаних істотних умов та істотність таких порушень. Разом з тим, вищевказаний договір зареєстрований в порядку визначеному законом та виконувався сторонами. Наявність викопіювання з плану землекористування Самарської сільської ради визначає межі земельної ділянки, яка надається в оренду і вона є обов'язковою тільки в разі, якщо земельна ділянка виділяється окремо, натомість земельна ділянка позивача обробляється і використовується в єдиному масиві з ділянками інших співвласників земельних паїв. Наведене свідчить проте, що між позивачем та відповідачем при укладанні договору оренди землі погоджено всі істотні умови. В судовому засіданні також встановлено, що цивільні права позивача при укладені з відповідачем вищезазначеного договору оренди земельної ділянки та при виконанні даного договору порушеними не були. Представник позивача в судовому засіданні не довів, в чому саме мало місце порушення зазначених цивільних прав позивача як при укладенні так і при виконанні договору оренди земельної ділянки зі сторони відповідача. Експерт ОСОБА_6 допитаний в судовому засіданні пояснив, що він проводив судову почеркознавчу експертизу згідно постанови старшого слідчого СВ Петропавлівського РВ ГУМВС. Згідно даних постанови встановлено, що в матеріалах кримінального провадження є договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Також встановив, що даний договір оспорює ОСОБА_2 в тій частині, що він його не підписував. Для проведення даної експертизи були надані експериментальні зразки підписів виконаних ОСОБА_2 та його дружиною. Вивчивши матеріали він зробив відповідний висновок. Згідно даних матеріалів він не зміг встановити суттєво-важливе питання - хто конкретно підписав спірний договір. Про це ним було зроблено відповідний висновок, який є у справі. Судом досліджувалася постанова старшого слідчого СВ Петропавлівського РВ ГУМВС від 17.06.2015 року. Згідно резолютивної частини даної постанови вбачається, що кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014040530000255 від 23.03.2014 року було закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України. Також з даного документа вбачається, що основною підставою для прийняття вищезазначеного рішення є те, що в ході досудового розслідування об'єктивних даних, які б достовірно доводили той факт, що ПП ОСОБА_4 самостійно підробив договір оренди земельної ділянки або наперед обув обізнаний про факт підроблення цього документу та незважаючи на це використовував його, добуто не було. З огляду на зазначене суд прийшов до висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, так як останній було укладено з дотриманням вимог Закону України "Про оренду землі" та іншим нормам чинного законодавства України і відповідно заявлений позов є безпідставний.

Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи вбачається, що фактично спір між сторонами виник з приводу невизнання відповідачем ( позивачем ) ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки. Оскільки сторони визначили всі істотні умови договору оренди (про що не заперечує позивач ОСОБА_2.), узгодили їх, ці умови відповідали їхньому волевиявленню. Як зазначалося вище укладення спірного договору не порушило права та гарантії сторін, в першу чергу позивача ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Спірні правовідносини за первісним позовом виникли між сторонами щодо недійсності договору оренди земельної ділянки внаслідок порушення вимог ст. ст. 6, 15, 16 Закону України «Про оренду землі» на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України та внаслідок не підписання його орендодавцем.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою ст. 15 Закону України "Про оренду землі" установлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є підставою для визнання недійсним такого договору оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

В порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку із відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13.

Суд, дослідивши спірний договір оренди землі, дійшов висновку про відповідність його вимогам чинного законодавства та відсутність наявності порушеного права орендодавця.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір оренди укладений у письмовій формі, пройшов державну реєстрацію, орендодавець тривалий час отримував орендну плату за землю, отже волевиявлення орендодавця було спрямоване на укладення договору оренди землі з відповідачем.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Доводи позивача ОСОБА_2 про те, що він не підписував спірний договір оренди землі не підтверджено належними та допустимими доказами.

Так, висновком експерта за № 12/04-49 від 25.11.2014 року за призначеною судової почеркознавчої експертизи в кримінальному провадженні, підтвердженого експертом ОСОБА_6 в судовому засіданні суду першої інстанції не встановлено, що орендодавець ОСОБА_2 не підписував спірний договір оренди земельної ділянки (а.с.11-15).

Згідно постанови старшого слідчого СВ Петропавлівського РВ ГУМВС від 17.06.2015 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014040530000255 від 23.03.2014 року було закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України, оскільки в ході досудового розслідування об'єктивних даних, які б достовірно доводили той факт, що ПП ОСОБА_4 самостійно підробив договір оренди земельної ділянки або наперед обув обізнаний про факт підроблення цього документу та незважаючи на це використовував його, добуто не було (а.с.67-68).

Згідно ч.3 ст. 10, ст.ст. 57-60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази повинні бути належними і допустимими. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не довів своїх позовних вимог.

В суді першої інстанції позивачем за первісним позовом не було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для підтвердження факту не підписання спірного договору оренди землі в цивільному провадженні справи.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представнику позивача було роз'яснено право щодо призначення судової почеркознавчої експертизи, однак відповідне клопотання не було заявлено суду.

Таким чином, колегія суддів аналізуючи докази у справі, дійшла висновку, що відсутні підстави для визнання спірного договору оренди землі недійсним.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції за розглядом первісного позову повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Наведені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, стосуються переоцінки доказів у справі, що не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, ч.1 - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; ч.3 - апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо задоволення зустрічного позову, оскільки вони не відповідають обставинам справи; суд неправильно застосував норми матеріального права.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначеним вимогам ухвалене судом рішення в частині задоволення зустрічного позову не відповідає.

Суд узагалі належним чином не з'ясував характер та суть заявлених вимог, норми права, якими вони регулюються; не дав належної правової оцінки зібраним доказам.

Не ґрунтуються на вимогах закону висновки суду щодо задоволення зустрічних позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню.

Колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує в частині задоволення зустрічного позову та ухвалює нове рішення в цій частині із наступних підстав.

Спірні правовідносини виникли у сторін щодо визнання спірного договору оренди земельної ділянкиукладеним ( дійсним ).

Колегія суддів встановила та це підтверджується матеріалами справи, що між сторонами у справі 22.02.2011 року було укладено письмовий договір оренди земельної ділянки, який був посвідчений 22.02.2011 року у Самарській сільській раді та в подальшому зареєстрований у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру державного земельного кадастру, про що 10.08.2012 року у Державному реєстрі земель вчинено запис за 122385514001705 (а.с.7-8). Актом приймання-передачі земельної ділянки № 245 без дати підтверджується факт передачі землі в оренду, земельна ділянка немає недоліків, спірні питання відсутні (а.с.9).

За положеннями ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Разом із тим особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Колегія суддів, дослідивши спірний договір оренди землі, дійшла висновку про відповідність його вимогам чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для визнання його укладеним (дійсним), оскільки факт того, що орендодавець не визнає цей правочин не є підставою для визнання спірного договору укладеним (дійсним) в судовому порядку з тих підстав, що зазначив позивач у своєму зустрічному позові, та право орендаря не є порушеним у зв'язку з чим необхідно відмовити у задоволенні вказаного зустрічного позову.

На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено, то сплачені судові витрати позивачу за цим позовом не компенсуються.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2015 року в частині задоволення зустрічного позову - скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову приватного підприємця - фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: відділ Держкомзему у Петропавлівському районі Дніпропетровської області про визнання договору оренди землі укладеним (дійсним).

В іншій частині рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2015 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.М. Пищида

З.М. Пономарь