Ухвала суду № 55011330, 14.01.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3606/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський завод залізобетонних виробів» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 29 грудня 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський завод залізобетонних виробів»; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0002082202 від 29.07.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 119 602,5 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0002072202 від 29.07.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 124 871,25 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки матеріалами справи (актом документальної невиїзної перевірки позивача) достовірно встановлена відсутність у позивача права на включення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до складу податкового кредиту та витрат до складу валових витрат, по правовідносинам позивача з ПП ВКФ «Лорд», яке у свою чергу мало правовідносини з юридичними особами з ознаками фіктивності по ланцюгам постачання.

ТОВ «Миколаївський завод залізобетонних виробів» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив неправомірність висновків податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентом ПП ВКФ «Лорд».

До початку апеляційного перегляду справи, до апеляційного суду від позивача та відповідача надійшло спільне клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із примиренням сторін на умовах податкового компромісу, до якого додані належним чином засвідчені копії заяви про податковий компроміс, таблиці - розрахунку, рішення податкового органу щодо погодження застосування процедури податкового компромісу, розрахунок сум податкового зобов'язання, платіжних доручень щодо сплати суми згідно рішення щодо застосування податкового компромісу.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із примиренням сторін на умовах податкового компромісу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що клопотання про закриття провадження може бути задоволене.

Відповідно до п.1 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п.7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу.

Предметом спору по справі є правомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0002082202 від 29.07.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 119 602,5 грн. (т. 1 а.с. 15) та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0002072202 від 29.07.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 124 871,25 грн. (т. 1 а.с. 16), а тому до податкових зобов'язань, нарахованих оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями, може бути застосована процедура податкового компромісу.

Відповідно до п. 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Згідно п. 12 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України заява про застосування податкового компромісу може бути подана протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим підрозділом.

На підтвердження здійснення, передбачених наведеними вище положеннями законодавства, заходів щодо досягнення примирення сторонами по справі до апеляційного суду надано копія заяви ТОВ «Миколаївський завод залізобетонних виробів», яка подана 11.02.2015 р. про податковий компроміс (т. 2 а.с. 71-72), копія рішення щодо погодження застосування податкового компромісу по ТОВ «Миколаївський завод залізобетонних виробів» (код ЄДРПОУ 01349874) від 20 лютого 2015 року за №2 (т. 2 а.с. 73), копія платіжних доручень ТОВ «Миколаївський завод залізобетонних виробів» від 19 лютого 2015 року за №332 на суму 13512,60 грн. (т. 2 а.с. 76) та від 19 лютого 2015 року № 333 на суму 12 440,05 грн. (т. 2 а.с. 77) до складу якого входить розмір сплаченої частини грошового зобов'язання - 5% від загальної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток відповідно до оскаржених податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку щодо відповідності поданого сторонами у справі клопотання та податкових зобов'язань, щодо яких його подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Податковим кодексом України.

Таким чином, враховуючи сплату платником податків податкових зобов'язань у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, апеляційний суд дійшов висновку про досягнення сторонами податкового компромісу, у зв'язку з чим за приписами п.11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України це є примиренням сторін на стадії апеляційного оскарження внаслідок досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідно до ст. 194 КАС України сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду, внаслідок чого суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112, 113 цього Кодексу.

Частинами 1, 3 ст. 113 КАС України передбачено, що сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Оскільки доводи апелянта щодо правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень є помилковими, а суд першої інстанції правильно встановив, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та валових витрат, ґрунтуються на припущеннях та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, враховуючи приписи ч. 2 ст. 203 КАС України, оскаржена постанова має бути визнана нечинною, а провадження по справі закрито.

Оскільки у клопотанні про закриття провадження по справі у зв'язку із примиренням сторін на умовах податкового компромісу, сторони дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, які несе позивач, відповідно до ст. 94 КАС України судові витрат понесені позивачем при звернені до суду, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 195, 113, п. 3 ч. 1 ст. 157, ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 2 ст. 203, ст. ст. 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський завод залізобетонних виробів» та Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про закриття провадження у справі у зв'язку із примиренням сторін на умовах податкового компромісу.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський завод залізобетонних виробів» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток - визнати нечинною та закрити провадження по справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець