Ухвала суду № 55011165, 14.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року

справа № П/811/4150/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Панченко О.М. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі № П/811/4150/14 за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» 24 листопада 2014 року звернулось до суду з позовом до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, згідно з яким, просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0003561500 від 12.11.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарської операції позивача з ТОВ «Велторг 2013» викладені у акті №13/11-10-15-02/30862757 від 29.10.2014 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржене рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що хоча відповідачем і доведена безтоварність спірної господарської операції, однак приймаючи оскаржене рішення контролюючим органом не враховано те, що у нього виник обов’язок прийняти податкове повідомлення-рішення не про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість, а про зменшення від’ємного значення суми податку на додану вартість, що виключає можливість застосування штрафної санкції до позивача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає про безтоварність спірної господарської операції позивача з ТОВ «Велторг 2013» та в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржує.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Велторг 2013» (код ЄДРПОУ 38633164) за грудень 2013р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 29.10.2014 № 13/11-10-15-02/30862757 в якому зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2013 року в сумі 9166,67 грн., що є порушенням п.198.3, п.198.6, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (а.с. 20 – 40).

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2013 року, податку на додану вартість в сумі 9166,67 грн. за податковими накладними виданими ТОВ «Велторг 2013».

Згідно з актом перевірки відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписані за нереальними господарськими операціями, оскільки відсутні документи, що підтверджують перевезення придбаного товару.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003561500 від 12.11.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 9167 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2292 грн. (а.с. 41).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, оскільки хоча відповідачем і доведена безтоварність спірної господарської операції позивача, однак приймаючи оскаржене рішення контролюючим органом не враховано те, що у нього виник обов’язок прийняти податкове повідомлення-рішення не про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість, а про зменшення від’ємного значення суми податку на додану вартість, що виключає можливість застосування штрафної санкції до позивача.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі – ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у межах своєї господарської діяльності у письмовій формі уклав з ТОВ «Велторг 2013» договір поставки товару - гумату калію № 2612 від 26.12.2013 року.

Згідно з видатковими накладними від 26 грудня 2013 року позивач одержав від контрагента 10000 л. гумату калію на загальну суму 55000 грн. (з урахуванням податку на додану вартість у сумі 9166,66 грн.) (а.с.50-51).

ТОВ «Велторг 2013» виписало податкові накладні від 26.12.2013 року № 227 та № 228 (а.с.48-49).

Позивач розрахувався з контрагентом за придбану продукцію у безготівковій формі (а.с.110).

Суму податку на додану вартість позивачем включено до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року (а.с.42-47).

Проте, під час судового розгляду були спростовано доводи представника позивача щодо поставки товару за вказаним договором з використанням послуг поштового підприємства ТОВ «Нова Пошта», що підтверджується відповідною довідкою, яка свідчить про те, що підприємство не здійснювало перевезення товару ТОВ «Велторг 2013» до позивача.

Отже, суд першої інстанції вірно встановивши обставини справи, які свідчать про відсутність поставки контрагентом товару позивачу, дійшов обґрунтованого висновку про безтоварність спірної господарської операції позивача.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що згідно з податковою звітністю позивача у цей період залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, становив 105947 грн.

Згідно з положення п. 2.1 «б» та п. 2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень» (далі – Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов’язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків. Заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

При цьому, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення, зокрема, за формою згідно з додатком 8 про зменшення від’ємного значення суми податку на додану вартість платника (форма «В4»).

Таким чином враховуючи зазначені обставини та положення п. 2.1 «б» та п. 2.2 Порядку суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за таких обставин податкове повідомлення-рішення повинно було бути прийнято відповідачем за формою «В4» про зменшення від’ємного значення суми податку на додану вартість платника, котре виключає можливість застосування штрафної санкції.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі №П/811/4150/14 – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 15 січня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун