Постанова № 55010916, 12.01.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року № 813/6176/15

16 год. 19 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Щур В.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Квасниці Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Назарій Богданович про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Назарій Богданович, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.11.2015р. №0000901702.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем п.167.2 ст.167, п.172.1, п.172.4,п.172.8 ст.172 Податкового кодексу України, в результаті чого донарахував позивачу податок на доходи фізичних осіб в сумі 101175,40грн. Позивач з посиланням на норми ст.ст.651, 654, 717, 727 Цивільного кодексу України, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 № 282/20595, ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" стверджує про неправильне застосування відповідачем положень ст.172 Податкового кодексу України до правовідносин, що виникли в результаті розірвання договору дарування нежитлової будівлі між ОСОБА_5 (Дарувальник) та ОСОБА_3 (Обдаровуваний). Вважає, що вжитий у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" термін "перехід" є суто технічним терміном і використовується лише тому, що інших дій для того, щоб зареєструвати повернення права власності дарувальнику, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає.

Відповідач подав до суду заперечення проти позову від 02.12.2015р., в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що оскаржене є правомірним, оскільки, в позивача в результаті розірвання 26.12.2013року договору дарування нежитлової будівлі, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, виник дохід і, відповідно, зобов'язання по оподаткуванню у розмірі 5 відсотків вартості майна та обов'язок подання декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Н.Б. подав до суду заяву від 02.12.0215р. В заяві третя особа зазначає, що внаслідок укладення сторонами договору про розірвання нотаріально посвідченого договору відбувається припинення зобов'язань за договором. Розірвання договору дарування є правовою підставою припинення права власності на дарунок в обдаровуваного. Наслідком такого розірвання є застосування реституції, тобто повернення сторін у первинний стан, у зв'язку з чим, обдаровуваний зобов'язаний повернути дарувальнику річ, що є предметом договору, в натурі з урахуванням можливого природного зносу за період її перебування в обдаровуваного. Оскільки, законодавством не встановлено порядку реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно повернення права власності попередньому власнику, то нотаріус як державний реєстратор при реєстрації розірвання договору дарування реєструє право власності на повернене майно не через припинення або скасування державної реєстрації права, а через "перехід", оскільки інших можливостей у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" немає. З цих підстав просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених в письмовому запереченні. Просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час і місце проведення судового засідання. Проте, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Відповідно до договору дарування нежитлової будівлі, укладеного 10 червня 2013року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б. та зареєстрованого в реєстрі за №1571, ОСОБА_5 (Дарувальник) передав безоплатно у власність ОСОБА_3 (Обдаровуваний), а ОСОБА_3 прийняв у дарунок нежитлову будівлю під літ."С-1" - цех підготовки брухту кольорових металів для рафінування загальною площею 750,9 кв.м.

26 грудня 2013року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Н.Б. посвідчив та зареєстрував в реєстрі за №3801 договір про розірвання вказаного договору дарування нежитлової будівлі, за яким ОСОБА_3 повернув ОСОБА_5 нежитлову будівлю, яка була дарунком.

На підставі ст.ст. 75, 78, 79, 81 - 86 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_3 за період з 01.01.2013року по 31.12.2013року, за результатами якої склав акт від 15.10.2015року №927/17-02/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 167.2 ст.167, пп.172.1, 172.4, 172.8 ст.172 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 101175,40грн.

- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, ст.179 Податкового кодексу України (неподання податкової декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік).

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 09.11.2015р. №0000901702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 126639,25грн., в тому числі 101175,40грн. за основним платежем та 25463,85грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, платники податку, об'єкт та база оподаткування, ставки податку та інші питання щодо вказаного виду податку встановлені Розділом IV Податкового кодексу України (далі - ПК України) (статті 162-179).

Відповідно до пункту 164.1. статті 164 ПК України базою оподаткування для визначення податку з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених вказаним розділом.

Пунктом 167.2. статті 162 ПК України закріплено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених вказаним розділом.

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна визначений статтею 172 ПК України.

Відповідно до пункту 172.1. вказаної статті дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Згідно з пунктом 172.2. статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 вказаної статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 вказаної статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 вказаного Кодексу.

В такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об'єкта незавершеного будівництва.

Пунктом 172.4. вказаної статті встановлено, що під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому вказаним розділом для податкового розрахунку.

Водночас, пунктом 172.8. статті 172 ПК України закріплено, що для цілей вказаної статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Системний аналіз пунктів 172.1., 172.2., 172.4. та 172.8. статті 172 ПК України дає підстави для висновку про те, що перехід права власності на об'єкти нерухомості в порядку спадкування та дарування не є операцією з продажу майна в розумінні статті 172 ПК України і визначений вказаною статтею порядок оподаткування в таких випадках не застосовується.

Правове регулювання договору дарування передбачається в Главі 55 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частиною першою статті 718 ЦК України встановлено, що предмет договору дарування, тобто дарунком, можуть бути, зокрема, нерухомі речі.

Як визначено частиною другою статті 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 722 ЦК України визначає момент прийняття дарунка, у відповідності до частини першої якої право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття, а згідно з частиною четвертою - прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Відповідно до частини п'ятої статті 727 ЦК України у разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.

Тобто при розірванні фізичними особами-резидентами договору дарування нерухомого майна відбувається припинення права власності на дарунок в обдаровуваного, а не перехід права власності.

Оскільки наслідком розірвання договору дарування є повернення сторін у попередній стан (реституція), то перехід права власності на об'єкти нерухомості в результаті розірвання договору дарування в контексті статті 172 ПК України не є операцією з продажу майна і встановлений вказаною статтею порядок оподаткування в такому випадку не застосовується.

З огляду на те, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, то в силу положень статті 654 ЦК України, якими встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, розірвання договору дарування також повинно бути нотаріально посвідчено.

Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012року №296/5 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. № 282/20595 (далі - Порядок).

Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій встановлений розділом ІІ вказаного Порядку.

У разі зміни або розірвання нотаріально посвідченого договору нотаріус повинен вчинити дії відповідно до вимог пункту 7 розділу ІІ Порядку, а саме: договір сторін про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору здійснюється шляхом складання окремого договору(п.7.1 Порядку); договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх наданих нотаріусу примірниках основного договору проставляється відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання, проставляється нотаріусом підпис і скріплюється його печаткою (п.7.2 Порядку).

Згідно з п. 7.7 Порядку правовстановлюючий документ повертається відчужувачу майна.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення" від 05.03.2015року №247-VIII внесено доповнення до частини першої статті 3 Закону

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993року №3425-XII (далі - Закон України 3425-XII) нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004року №1952-IV визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за вказаним Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна (далі - Закон України №1952-IV).

Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України №1952-IV державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Згідно з ч.9 ст. 15 Закону України №1952-IV державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень регулюється Розділом IV Закону №1952-IV.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013року №868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок №337), яким регулюється процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав.

Системний аналіз положень статей 15-30 Закону України №1952-IV та пунктів 35-62 Порядку №337 свідчить, що логічно узгоджені між собою норми не містять процедури проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у разі реєстрації розірвання нотаріально посвідченого договору дарування і повернення обдаровуваним дарунку дарувальнику.

За наявності термінів "виникнення", "перехід", "припинення" та "скасування" речових прав на нерухоме майно, та за відсутності законодавчо визначених підстав для припинення чи скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно при реєстрації договору про розірвання договору дарування, проведення державної реєстрації речових прав у такому випадку є єдино можливим через "перехід" таких прав.

Фактично після розірвання сторонами (ОСОБА_5 та ОСОБА_3.) договорів дарування нерухомого майна, таке майно повернулося попередньому власнику, не створивши при цьому для ОСОБА_3 жодних зобов'язань окрім повернення майна, одержаного ним як дарунок.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що в результаті реєстрації розірвання 26.12.2013року нотаріально посвідченого договору дарування нежитлового приміщення, укладеного 10.06.2013року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, у позивача не виникло доходу, який підпадає під оподаткування в порядку, визначеному розділом IV ПК України (статті 162-179), та, відповідно, і обов'язку щодо подання декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік.

За таких обставин суд вважає, що в контролюючого органу не було правових підстав для визначення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області №0000901702 від 09.11.2015р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України (в редакції станом 01.09.2015р.), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням наведеного, на користь позивача необхідно стягнути з Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області судовий збір у розмірі 1266,40грн., сплаченого позивачем за подання позовної заяви відповідно до квитанції від 19.11.2015р. №62.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0000901702 від 09.11.2015р.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1266 (одну тисячу двісті шістдесят шість) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений та підписаний 15 січня 2016 року.

Суддя А.Г. Гулик