Ухвала суду № 55009055, 15.01.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/539/15-к

Номер провадження № 1-кп/629/17/16

У Х В А Л А

15 січня 2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., прокурора Іванчака А.О., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309 КК України, ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 32, який фактично мешкав за адресою: с. Воровського, Близнюківського району, Харківської області, вул. Радянська, б. 14, раніше судимого:

- 05.07.2011 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

- 12.06.2012 року Близнюківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 19.06.2014 року умовно-достроково на строк 1 рік 1 місяць 29 днів за постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.06.2014 року, відносно якого обрана міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

В С Т А Н ОВ И В:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309 КК України, ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

27 березня 2015 року судом була обрана міра запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою.

06.02.2016 року спливає шістдесят днів тримання під вартою ОСОБА_2.

В судовому засіданні прокурор Іванчак А.О., з урахуванням закінчення строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою просив продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність підстав передбачених ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду, оскільки обвинувачений не працює, має не зняту та не погашену судимість за вчинення умисних корисливих злочинів, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вказав на те, що не треба продовжувати у відношенні нього строк тримання під вартою та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_1 вказала на відсутність підстав для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтримала клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо зміни запобіжного заходу, вказав на те, що прокурором не обґрунтовано клопотання про продовження запобіжного заходу, прокурором не вказано неможливість обрання до обвинуваченого більш мякого запобіжного заходу, прокурором не забезпечено до суду явку свідків обвинувачення, обвинувачений не намагається уникнути відповідальності, а тому слід обрати запобіжний захід у відношенні її підзахисного у вигляді домашнього арешту.

При вирішенні зазначеного клопотання суд виходить з наступного.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; … 5) продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, наявні ризики, передбачені п.1, п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, що той має не зняту і не погашену судимість, скоїв злочин в період умовно-дострокового відбування покарання, не працює, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також продовжувати свою злочинну діяльність.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»). Суд враховує, що судове слідство у справі триває. Крім того з матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2015 року відносно обвинуваченого був обраний запобіжний захід домашній арешт, який 27 березня 2015 року був змінений на тримання під вартою, оскільки ОСОБА_2 був скоєний новий злочин в період дії раніше обраного запобіжного заходу домашнього арешту.

Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились, а тому продовження обвинуваченому строків тримання під вартою є виправданим.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зміни міри запобіжного заходу, оскільки скасування чи зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, може призвести до спроб переховування від суду, а тому залишає незмінним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та продовжує строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 до 14 березня 2016 року, вважаючи жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, таким, що не може запобігти вищевказаним ризикам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 331, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 відмовити.

Задовольнити клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_4.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 32, який фактично мешкав за адресою: с. Воровського, Близнюківського району, Харківської області, вул. Радянська, б. 14, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309 КК України продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк до шістдесяти днів, тобто до 14 березня 2016 року в умовах Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27).

Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з дня винесення ухвали, а саме з 15 січня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Смірнова