Рішення № 550069, 04.04.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.04.07р.

Справа № 30/135-07(31/360-06)

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпропетровськ

про стягнення 117 243,46 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання: Ворошило О.М.

Представники:

Від позивача: Руденко С.С.. довіреність № 37 від 01.01.2007 року, юрисконсульт;

Від відповідача: Коновець О.А., довіреність від 03.11.2006 року, юрисконсульт;

С У Т Ь С П О Р У:

У вересні 2006 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (м. Дніпропетровськ) звернулося до господарського суду із позовом, яким просило стягнути з відповідача, Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (м. Дніпропетровськ) 117243,46 грн. вартості паю, перерахованих позивачем відповідачу за договором №ПР/НКВ/42-01/НЮ-1189 про пайову участь у будівництві оздоровчого комплексу "Таврія", який знаходиться в Автономній Республіці Крим, селище Олива.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2006 року позов залишено без розгляду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 року ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2006 року скасовано, а справу №31/360-06 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Розпорядженням голови суду від 16.02.2007 року справу №31/360-06 передано на розгляд судді Євстигнеєвій Н.М.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2007 року справу №31/306-06 прийнято до провадження.

В обґрунтування позову позивач посилається на не закінчення відповідачем будівництва за договором у строк до 31.12.2003 року, що надає позивачу право вимагати повернення сплачених коштів, вартості наданих послуг, виконаних робіт.

Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації проти позовних вимог заперечує наступним. Позивач не повинен посилатися на договір, а заявляти стягнення на суму заборгованості в загальному порядку. У зв’язку з тим, що станом на 01.02.2007 року сплинув строк позовної давності для стягнення за основним видом зобов’язання, відповідач заявив про застосування строку позовної давності до спірних відносин, посилаючись на ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений з 14.03.2007 року на 04.04.2007 року.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу (аудіо запис) при розгляді справи представниками сторін не заявлялось.

За погодженням представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ( ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

27 вересня 2001 року між Державним підприємством „Придніпровська залізниця” (Пайовик) та Управлінням капітального будівництва Дніпропетровської облдержадміністрації (надалі - УКБ) було укладено договір №ПР/НКВ/42-01/НЮ-1189 про пайову участь у будівництві оздоровчого комплексу „Таврія”, який знаходиться в АР Крим, селище Олива, відповідно до умов якого (п.п.2.3, 2.5) після закінчення будівництва І черги оздоровчого комплексу і введення його в експлуатацію УКБ зобов’язувалось передати у власність Пайовика площу, яка припадає йому, виходячи з розрахунку вартості 1 кв.м. загальної площі та розміру пайової участі.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2003 року (п.5.1 договору).

Пайовик приймає участь у будівництві Комплексу шляхом виконання капітального ремонту під’їзних шляхів УКБ до матеріально-технічної бази станції Інкерман-2 на суму 180 тис. грн., а також поставки вапняку із сел. Балаклава на адресу ВАТ „Криворізький цементно-гірничий комбінат” на суму 400 000грн. (п.2.2 договору).

Позивач у якості доказів, що підтверджують розмір паю, якій внесений позивачем на будівництво, на суму 117 243,46грн. надав до суду копію платіжного доручення від 28.12.01 №322; копії рахунків-фактур від 26.11.01 № 0298, від 26.11.01 № 0299, від 28.11.01 № 1072, від 30.11.01 № 1073, від 30.11.01 № 0302, від 30.11.01 № 1074 та акт звірки взаємних розрахунків від 01.12.03 за договором про пайову участь у будівництві оздоровчого комплексу “Таврія” від 27.09.01 № ПР/НКВ/42-01/НЮ-1189.

Згідно п.2.3 договору відповідач зобов’язався після закінчення будівництва І черги оздоровчого комплексу і введення його в експлуатацію передати у власність Пайовика площу, яка припадає йому, виходячи з розрахунку вартості 1 кв.м. загальної площі та розміру дольової участі.

Зі змісту договору вбачається, що будівництво повинно бути завершено в строк до 31.12.2003 року (п.3.1, 5.1 договору).

Відповідач свої зобов’язання за договором про пайову участь не виконав.

Причиною виникнення спору є несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань по договору №ПР/НКВ/42-01/НЮ-1189 від 27.09.2001 року в частині своєчасної передачі у власність пайовика (позивача) площу, яка припадає йому, виходячи з розрахунку вартості 1 кв.м. загальної площі та розміру пайової участі.

Враховуючи положення п.4 розділу ІХ „Прикінцеві положення” Господарського кодексу України та п.4 розділу „Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України, при вирішенні спору суд керується нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3.1 договору у випадку, якщо будівництво не буде завершено до 31.12.2003 року Управління капітального будівництва зобов’язується повернути пайовику внесену у якості пайової участі суму вартості переданих матеріальних цінностей, виконаних робіт або наданих послуг.

Однак в порушення умов договору Управління капітального будівництва Дніпропетровської облдержадміністрації не виконало свої зобов’язання по договору, будівництво в строк до 31.12.2003 року не закінчило та не повернуло Державному підприємству „Придніпровська залізниця” внесену у якості пайової участі суму вартості переданих матеріальних цінностей, виконаних робіт або наданих послуг.

Претензією від 12.02.2004 року за вих. №Н-6/205 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів відповідно до умов договору, на що відповідач повідомив позивачу про можливість вирішення питання стосовно взаєморозрахунків тільки після вводу в експлуатацію будівництва І черги комплексу.

Таким чином, строк виконання зобов’язання, передбаченого п.3.1 договору про пайову участь, вважається таким що настав.

Суд вважає позовні вимоги такими, що обґрунтовані та підтверджені належними доказами в частині суми 50 000грн., яка була перерахована на рахунок відповідача платіжним дорученням №322 від 28.12.2001 року. Зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача. Що стосується наданих позивачем у якості доказів на підтвердження пайового внеску копій рахунків-фактур від 26.11.01 № 0298, від 26.11.01 № 0299, від 28.11.01 № 1072, від 30.11.01 № 1073, від 30.11.01 № 0302, від 30.11.01 № 1074 та акту звірки взаємних розрахунків від 01.12.03 за договором про пайову участь у будівництві оздоровчого комплексу “Таврія”, від 27.09.01 № ПР/НКВ/42-01/НЮ-1189, суд вважає ці докази неналежними та такими, що не можуть бути підставою для задоволення позову з огляду на наступне. Вказані рахунки - фактури не містять посилань на договір про пайову участь від 27.09.01 № ПР/НКВ/42-01/НЮ-1189, до цих рахунків –фактур не надані податкові накладні, вони не підтверджують фактичну поставку щебеню до об’єкту будівництва, вказаного в договорі. Крім того, згідно п.2.2 договору позивач приймав на себе зобов’язання про участь у будівництві Комплексу шляхом виконання капітального ремонту під’їзних залізничних шляхів УКБ та поставки вапняку, а не щебеню, як зазначено в рахунках.

Відповідно до ч.2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Акт звірки взаємних розрахунків від 01.12.03 за договором про пайову участь у будівництві оздоровчого комплексу “Таврія” від 27.09.01 № ПР/НКВ/42-01/НЮ-1189 не є доказом, що підтверджує надання послуг на зазначену в ньому суму, тому не може бути належним доказом у справі.

З огляду на викладене та надані позивачем докази, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 50 000грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Клопотання Управління капітального будівництва Дніпропетровської облдержадміністрації про застосування п.4 ст. 267 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ч.1 Цивільного кодексу України).

Умовами договору (п.3.1, 5.3 договору) передбачено завершення будівництва всього комплексу в строк до 31.12.2003 року. Як вбачається з матеріалів справи Державне підприємство „Придніпровська залізниця” звернулося до господарського суду із позовною заявою 15.09.2006 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.256,257,267, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,33,34,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпропетровськ (49700, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 56, р/р 35229257010291 у ВДК Дніпропетровської області „Казна Дніпро” м. Дніпропетровськ, МФО 805012, ЗКПО 04011650) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108, п/р 26006000012 у ДФ АБ „Експрес-банк”, МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) плату за дольову участь у будівництві оздоровчого комплексу „Таврія” в сумі 50000,00грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 500 грн. та 50,32 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

(Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального кодексу України, - 06.04.2007 року)