Постанова № 55006227, 23.11.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/6041/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року 10:45м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіНіколайчука М.Є. при секретаріГолуб О.Р. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" (далі - ТОВ "Аква-Родос", позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області (далі - Славутська ОДПІ, відповідач, податкова) форми "В4" №0001522201 від 02.10.2015.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за результатами перевірки відповідача був складений акт № 151/22/32065083 від 17.09.2015 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Аква-Родос" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "ДЕЛЬТАХІМ" та ТОВ "САМОДЄЛКІН" за період з 01.12.2014 по 31.12.2014.

На підставі вказаного вище акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001522201 від 02.10.2015, яким встановлено завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 59047 грн.

ТОВ "Аква-Родос" вважаючи, що Славутською ОДПІ було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі неправомірних висновків просить його скасувати.

В судовому засіданні представник ТОВ "Аква-Родос" позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд їх задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вважаючи, що податкове повідомлення-рішення №0001522201 від 02.10.2015 винесено внаслідок виявлених порушень позивачем податкового законодавства, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Також позиція податкової викладена у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задоволити з огляду на таке.

Судом встановлено, що Славутською ОДПІ на підставі направлення № 166 від 28.08.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Аква-Родос", яка здійснювалась з 28.08.2015 по 10.09.2015.

За результатами перевірки податковою складено акт № 151/22/32065083 від 17.09.2015 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Аква-Родос" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "ДЕЛЬТАХІМ" та ТОВ "САМОДЄЛКІН" за період з 01.12.2014 по 31.12.2014.

У висновках акту виявлено порушення позивачем п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14; п. 44.6 ст. 44; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198: п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за грудень 2014 року в сумі 59047грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0001522201 від 02.10.2015, яке отримано позивачем 21.10.2015.

Щодо здійснення позивачем господарської діяльності із ТОВ "САМОДЄЛКІН" судом встановлено, що між ТОВ "Аква-Родос"(Покупець) та ТОВ "САМОДЄЛКІН" (Постачальник) 01.08.2014 було укладено договір поставки № С/АР/0108, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, оплатити й прийняти вказаний товар (меблеві матеріали, фурнітура та комплектуючі). Асортимент, кількість і ціна товару визначаються в рахунках та видаткових накладних.

На виконання даного договору ТОВ "САМОДЄЛКІН" поставило позивачу товар, що підтверджується: видатковими накладними № СС-0003504 від 16.12.2014, № СС-0003542 від 18.12.2014 та № СС-0003634 від 23.12.2014, товаро-транспортними накладними № 3504 від 16.12.2014, № 3542 від 18.12.2014, № 3634 від 23.12.2014, платіжними дорученнями № 569 від 16.12.2014, № 611 від 18.12.2015, № 660 від 23.12.2014.

Суд критично оцінює висновки відповідача, щодо безпідставного відображення позивачем в складі ПДВ 37015 грн. за грудень 2014 року по податкових накладних, виписаних ТОВ "САМОДЄЛКІН" з порушенням встановлених Податковим кодексом України вимог до їх оформлення.

Такі висновки Славутської ОДПІ зроблені в результаті проведення аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та баз даних "Податковий блок", "Аналітична система", "Митні декларації (імпорт)" за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 і встановлено, що товар, який поставляв ТОВ "САМОДЄЛКІН" для позивача імпортувався з Китаю впродовж 2014 року. При аналізі ВМД встановлено, що назви товарів в податкових накладних виписаних для ТОВ "Аква-Родос" не співпадають з назвами товарів, які вказані ВМД ТОВ"САМОДЄЛКІН".

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.2 ст. 198 ПК України визначає дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, та встановлює, що такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, вказане закріплено у п. 198.6 ст. 198 ПК України.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ним товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч.ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах підтверджені відповідними податковими накладними, а також належним чином складеними первинними документами.

Із системного аналізу норм Податкового кодексу України вбачається, якщо на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму ПДВ.

Отже, встановлення факту здійснення господарської операції передує встановлення всіх обставин, яким належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у їх сукупності.

З огляду на достатню кількість доказів, які підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій, окремий недолік певних первинних документів сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення їх сили звітного бухгалтерського документа, а відтак позбавлення покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту. Отже, висновок податкової про неспівпадіння назв товарів в податкових накладних із назвами товарів, вказаних ВМД, само по собі не є підставою для висновку про нездійснення добросовісним суб'єктом господарювання господарських операцій.

Надаючи оцінку відносинам ТОВ "Аква-Родос" з ТОВ "ДЕЛЬТАХІМ" за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 суд вказує наступне.

Між ТОВ "ДЕЛЬТАХІМ" (Постачальник) та позивачем укладено договір поставки №130207 від 27.05.2014, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки Покупцеві продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму на умовах передбачених цим Договором.

В результаті здійснення господарських операцій на виконання вищевказаного договору були оформленні: видаткові накладні № 1567 від 01.12.2014, № 1642 від 16.12.2014, №1718 від 25.12.2014, товаро-транспортні накладні № Р1567 від 01.12.2014, № Р1642 від 16.12.2014, № Р1718 від 25.12.2014, акт надання послуг № 312 від 02.12.2014 та заявка № 01/12 від 01.12.2014.

Славутська ОДПІ прийшла до висновку, що позивач завищив задекларовані показники в рядку 10.1 Декларації "операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою" у грудні 2014 року на 22032 грн., за рахунок безпідставного відображення в його складі ПДВ по операціях, що фактично не могли здійснюватись в межах господарської діяльністі з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "ДЕЛЬТАХІМ".

Податковою в акті зазначається, що ТОВ "ДЕЛЬТАХІМ" поставляв позивачу вантаж - ФС-В розчинник без прекурсорів. В листопаді 2014 року ТОВ "ДЕЛЬТАХІМ" придбало 6000 кг ФС-В розчинника без прекурсорів у ТОВ "Експресдеталь", на якому працювало у штаті 2 найманих працівника, а тому підтвердити факт реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Експресдеталь" не можливо.

Операції з ТОВ "ДЕЛЬТАХІМ" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачальника або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ "ДЕЛЬТАХІМ" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд погоджується із твердженнями представника позивача про те, що у ТОВ "Аква-Родос" відсутній обов'язок перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність основних засобів, трудових ресурсів, оскільки ця позиція кореспондуються з практикою Вищого адміністративного суду (ухвала від 04.03.2014 по справі № К/9991/27474/12).

На думку суду, матеріалами справи підтверджено, що формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань платника ПДВ по правовідносинам з ТОВ "ДЕЛЬТАХІМ" здійснено у відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 71 КАС України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано заявлені у позові вимоги, підтверджено їх належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області форми "В4" №0001522201 від 02.10.2015.

Стягнути з Славутської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" судовий збір в сумі 1378 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25 листопада 2015 року 09:30

Суддя/підпис/М.Є. Ніколайчук"Згідно з оригіналом" Суддя М.Є. Ніколайчук