Ухвала суду № 55004947, 12.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року м. Київ К/800/25352/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Шипуліна Т.М.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тераінтех»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 р.

у справі № 826/18784/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тераінтех»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тераінтех» (далі - позивач, ТОВ «Тераінтех») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2015 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.11.2014 р. №0005572203, від 17.11.2014 р. №0005582203.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2015 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Тераінтех», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 р., а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2015 р. залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Дарницькому районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Тераінтех» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД «Промторгсоюз» по податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. та ТОВ «Скандік Хорека» по податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.12.2013 р. по 30.04.2014 р., за результатами якої складно акт перевірки від 04.11.2014 р. №8161/26-51-22-03/36506378.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 66 597 грн. 80 коп.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 по контрагенту ТОВ «ТД «Промторгсоюз» в сумі 6 927 грн. 37 коп., за період з 01.12.2013 по 31.12.2013 по контрагенту ТОВ «Скандік Хорека» в сумі 1 512 грн. 80 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 17 листопада 2014 року №0005572203, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 8 723 грн. 82 коп. у тому числі 8 364 грн. 53 коп. - основний платіж, 359 грн. 29 коп. - штрафні (фінансові) санкції; від 17 листопада 2014 року №0005582203, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 83 247 грн. 25 коп. у тому числі: 66 597 грн. 80 коп. - основний платіж, 16 649 грн. 45 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Тераінтех» (покупець) та ТОВ «Скандік Хорека» (постачальник) укладено типові договори постачання від 04.11.2013 р. №41113 та від 09.01.2014 р. №90114, відповідно до яких постачальник зобов'язується протягом терміну дії цього договору передавати у власність продукцію, вказану в заявках покупця, а покупець приймати і вчасно оплачувати її вартість.

З вказаних договорів п.3.1 вбачається, що товар доставлявся транспортом покупця, проте не вбачається наявність підтверджуючих документів.

Крім того, відсутні документи, які свідчать про якість поставленої продукції, відповідно до п. 2.3 договорів постачання.

Також судами встановлено, що між ТОВ «Тераінтех» та ТОВ «ТД «Промторгсоюз» відбулися господарські операції з постачання продукції за відсутності укладених договорів в письмовій формі, на підставі тільки рахунків на оплату, що унеможливлює встановити реальність господарських операцій.

При цьому первинні документи не відповідають вимогам ні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ні Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зокрема, в первинних документах не зазначено прізвища особи яка їх склала та її посаду, номеру та дати довіреності.

Як встановлено судами, у позивача відсутні первинні документи, які б підтверджували рух коштів за результатами виконання господарських договорів.

При цьому господарські операції між позивачем та контрагентами фактично не мали реального характеру, отримання продукції не підтверджено належним чином складеними первинними документи, та не доведено їх подальше використання в своїй господарській діяльності.

Отже, не вбачається підстав вважати, що між позивачем та ТОВ «ТД «Промторгсоюз», ТОВ «Скандік Хорека» реально здійснені та фактично виконані господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тераінтех» відхилити.

2.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Т.М. Шипуліна