Ухвала суду № 55004809, 12.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року м. Київ К/800/68658/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014

у справі № 823/2502/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор"

до Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЗ-Сервіс» за період з 01.04.2011 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт від 28.07.2014 №67/2201-22-053/14196857, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 138.1, п. 138.2 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 3 003 580,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 2 738 082,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, відповідачем 12.08.2014 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: № 0000562200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 3 003 580,00 грн. за основним платежем та 750 895,00 грн. за штрафними санкціями; № 0000572200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 738 082,00 грн. за основним платежем та 684 521,00 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий орган не довів жодними належними та допустимими доказами наявність обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача та відсутність у останнього підстав до формування податкового кредиту та валових витрат за спірними господарськими операціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що 29.09.2011 позивачем було укладено з ТОВ «АТЗ-Сервіс» договір №15 про поточний ремонт автомобільної дороги державного значення Київ-Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на ділянці км 353+844-км447+638, км 451+000-км478+000, км 487+500-км505+286, в тому числі на ділянці км 410+000-км422+000.

20.10.2011 між позивачем та ТОВ «АТЗ-Сервіс» було укладено договір №16 про реконструкцію міжнародної автомобільної дороги Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка (через Вінницю) на ділянці км 561+080-км564+160, Черкаська область.

Також, 29.11.2011 між вказаними підприємствами було укладено Договір №31 про поточний ремонт автомобільної дороги Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка (через Вінницю) на ділянці км 525+000-км531+100, Христинівський район Черкаської області.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «АТЗ-Сервіс» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: актами прийому виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент здійснення спірних операцій, ТОВ «АТЗ-Сервіс» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, ТОВ «АТС Сервіс» має ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури від 07.09.2011. Оскільки однією з умов отримання ТОВ «АЗС Сервіс» вказаної ліцензії є наявність відповідного кваліфікованого персоналу, - наявність у підрядника позивача вказаної ліцензії підтверджує ту обставину, що підрядник має відповідний кваліфікований персонал.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «АЗС Сервіс», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявні у матеріалах справи первинні документи підтверджують факт здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ТОВ «АТС Сервіс» і, як наслідок, правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль