Ухвала суду № 55004051, 15.01.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 689/746/15-ц

Провадження № 22-ц/792/47/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Варвус Ю.Д.,

суддів: Заїки В.М., Пастощука М.М.,

при секретарі: Кошельнику В.М.

за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, Головного управління Держземагенства в Хмельницькій області про визнання права на завершення приватизації.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1, звертаючись в суд з зазначеним позовом вказував, що 28 липня 2013 року помер його батько ОСОБА_3, після смерті якого залишилося спадкове майно, зокрема земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва, що знаходиться в с. Перегінка Ярмолинецького району Хмельницької області (біля хімскладу). Зазначену земельну ділянку його батько отримав на підставі рішення 10 сесіїї Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району №5 від 27 грудня 2012 року, проте за життя не встиг завершити приватизацію даної земельної ділянки та отримати державний акт на право власності на земельну ділянку. Він, як спадкоємець прийняв спадщину, проте нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначену земельну ділянку через відсутність правовстановлюючих документів, також органом місцевого самоврядування йому відмовлено у переведені прав на завершення її приватизації. На підставі викладеного просив задовольнити позов.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду не погоджується, просить його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що за життя його батько скористався своїм субєктивним правом щодо безоплатної приватизації земельної ділянки, подав з цього приводу відповідну заяву до сільської ради. На його думку, з цього моменту розпочато встановлену законом процедуру щодо безоплатної приватизації земельної ділянки, а згодом сесія сільської ради прийняла відповідне рішення, яке є обовязковим та черговим елементом у вищезазначеному порядку безоплатної приватизації земельної ділянки. Тому, вважає, що суд дійшов до хибної думки, що процедура

_______________

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_4 Категорія: 47

Доповідач: Варвус Ю.Д.

приватизації земельної ділянки розпочинається виключно після розроблення та (або) затвердження проекту відведення земельної ділянки.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів про виділення спадкодавцеві в порядку, встановленому діючим законодавством, спірної земельної ділянки площею 0,25 га, що знаходиться в с. Перегінка Ярмолинецького району (біля хімскладу) з правом подальшої приватизації, а також того, що відносно спірної ділянки спадкодавець розпочав процедуру приватизації. Крім того, Скаржинецька сільська рада Ярмолинецького району, як орган місцевого самоврядування, при прийнятті рішення 10 сесії ХХІУ скликання №5 від 27 грудня 2003 року про надання дозволу ОСОБА_3 на приватизацію земельної ділянки, що знаходиться поза межами населеного пункту перевищила свої повноваження.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до ст.1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно пункту «г» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст.152 ЗК України.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, то право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п.1 розділу X „Перехідні положення ЗК України.

На підставі абз.2 п.1 розділу X „Перехідні положення Земельного кодексу України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року „Про приватизацію земельних ділянок (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (п. 1 розділу X доповнено абз.2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року „Про приватизацію земельних ділянок, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця.

Відповідно до пункту 12 розділу X „Перехідні положення ЗК України (який був чинним на час прийняття сільською радою рішення) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із частинами першою та другою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття сільською радою рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частинами 6-10 статті 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття сільською радою рішення) визначено порядок набуття громадянами безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням 10 сесії ХХІV скликання Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району №5 від 27 грудня 2003 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки загальною площею 0,25 га під будівництво, що знаходиться в с. Перегінка (біля хімскладу).

28 липня 2013 року ОСОБА_3 помер. Спадкоємцем за заповітом останнього є позивач ОСОБА_1, який прийняв спадщину, 29 січня 2014 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на грошовий вклад з усіма відсотками та компенсаціями, видане державним нотаріусом Другої Хмельницької державної нотаріальної контори.

Рішенням 43 сесії VІ скликання Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району №2 від 22 жовтня 2014 року (п.11) було відхилено заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на приватизацію земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд, що знаходиться в с. Перегінка (біля хімскладу), яка була виділена його батькові ОСОБА_3 рішенням 10 сесії Скаржинецької сільської ради ХХІV скликання №5 від 27 грудня 2003 року.

Як вбачається з плану розташування спірної земельної ділянки, дозвіл на приватизацію якої отримав спадкодавець, вона значиться за межами населеного пункту - с. Перегінка Ярмолинецького району. В судовому засіданні сторони також підтвердили, що спірна земельна ділянка, як і хімсклад, знаходиться за межами села, поблизу автомобільної дороги Житомир Чернівці.

В матеріалах справи відсутні докази щодо виділення земельної ділянки в с. Перегінка Ярмолинецького району (біля хімскладу) під будівництво та обслуговування індивідуальних житлових будинків.

Крім того, позивачем в обґрунтування вимог не надані докази щодо наявності рішення компетентних органів про виділення спадкодавцеві спірної земельної ділянки, її конфігурація, межі, не надані дані про наявність суміжних землекористувачів чи землевласників. Не були встановлені такі і в судовому засіданні.

За таких обставин, доводи позивача про те, що він має право на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,25 га, є необґрунтованими, так як із встановлених обставин вбачається, що процедура приватизації земельної ділянки спадкодавцем не розпочалась, оскільки сам факт звернення з заявою до сільської ради та винесення останньою рішення №5 від 27 грудня 2003 року не свідчать про те, що розпочата процедура приватизації земельної ділянки відповідно до вищезазначених норм законодавства України.

Доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Під час вирішення спору судом правильно визначено характер спірних правовідносин, правильно визначено норму права, яка регулює спірні правовідносини, та надано належну оцінку усім доказам, зібраним у справі, тому підстав для скасування його рішення в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Ю.Д. Варвус