Рішення № 5500380, 08.09.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2008 р. Справа № 47/241-08

вх. № 5852/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 21.07.2008р. відповідача - Зінківська О.О. за довіреністю №08.09.07/1 від 07.09.2008р.; Кудрявцев В.І. за довіреністю №08.09.07/2 від 07.09.2008р.

розглянувши справу за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Крісс", м. Харків

про стягнення 52306,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 36744,00грн., пені у розмірі 3302,88грн., інфляційних у розмірі 8269,77грн., 3% річних у розмірі 921,66грн. та відсотки за користування коштами у розмірі 3068,12грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 523,11грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Відповідач надав через канцелярію господарського суду відзив на позовну заяву в якому з позовними вимогами позивача не згоден з підстав зазначених у відзиві на підставі чого просить суд відмовити позивачу у позові.

В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач також зазначає що все обладнання крім комплекту запасних частин було передано ним позивачу, але внаслідок певних обставин така передача не була оформлена відповідними документами (накладними, актами). А саме, відповідач зазначає, що коли позивач, як фізична особа підприємець, відмовився приймати у нього машину для просіювання ГТ-16 та інше обладнання, то для зменшення збитків він вимушений був залишити це обладнання на територію, орендованій ТОВ „Енергія XXII” (04205, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34894342) директором якої є ОСОБА_4 в смт. Диканька Полтавської області. На доказ цієї обставини відповідач надав суду лист від позивача „ГОА 3Кр від 08 липня 2008 року, де позивач пред'являє претензії відносно працездатності отриманого ним обладнання серед якого зазначене також обладнання відносно якого заявлений позов. На думку відповідача це свідчить про наявність цього обладнання у позивача. В подальшому все це обладнання було знову отримане відповідачем у позивача на відповідальне зберігання, але фактично залишалося на територія, орендовані позивачем.

Позивач не заперечує проти факту знаходження обладнання отриманого від відповідача на території орендованій ТОВ „Енергія XXII” (04205, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34894342) директором якої є ОСОБА_4 в смт. Диканька Полтавської області, але на думку представника позивача факт знаходження обладнання на такій території не свідчить про те, що частина цього обладнання була прийнята позивачем по кількості та по якості. На думку представника позивача доказами приймання може бути тільки накладні або акти приймання-передавання.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 20/12-06 від 20.12.2006р. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов"язався виготовити та передати у власність покупця комплект обладнання для гранулювання лушпиння соняшника на умовах передбачених цим договором.

Порядок оплати за поставлене обладнання до договору здійснюється відповідно до графіку платежів, визначеному у додатку №2 до вищезазначеного договору.

Строк поставки обладнання згідно п.5.1 договору визначений додатком №3 до договору і має становити не пізніше вересня 2007р. Крім того загальна сума договору відповідно до п.2.1. становить 740010,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов"язання щодо сплати обладнання по першому, другому та третьому етапах графіку платежів згідно додатку №2 виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме №1 від 26.12.2006р. на загальну суму 76200,00грн., №3 від 05.02.2007р. на загальну суму 427800,00грн., №4 від 11.03.2007р. на загальну суму 30000,00грн., №22 від 23.07.2007р. на загальну суму 19800,00грн., №31 від 23.08.2007р. на загальну суму 100800,00грн., №35 від 24.09.2007р. на загальну суму 85410,00грн.

Всього позивачем по договору на банківський рахунок відповідача було перераховано 740010,00грн., а відповідач згідно обов"язків покладених на останнього договором, зобов"язаний був поставити на адресу позивача та передати у його власність обладнання згідно додатку №1 до договору у строк не пізніше 30.09.2007р.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивча в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 36744,00грн. не підлягають задоволенню, оскільки пунктом 1.1. договору зазначено, що відповідач зобов"язаний поставити певне обладнання згідно специфікацій, а зобов"язання повернути грошові кошти позивачу у відповідача відсутні, тому у відповідача відсутній грошовий обов"язок перед позивачем.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних у розмірі 8269,77грн. та 3% річних, що становить суму у розмірі 921,66грн. не підлягають задоволенню, оскільки штрафні санкції нараховуються лише за прострочення грошового зобов"язання.

Крім того вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування коштами у розмірі 3068,12грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивач у позовній заяві посилається на ст. 1048 ЦК України, яка регулює відносинити за договором позики, дія якої не розповсюджується на правовідносини договору купівлі-продажу, які виникли між сторонами по справі.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 7.1. договору № 20/12-06 від 20.1.2006р. за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань була встановлена відповідальність у вигляді пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3302,88грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 33,03грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 7,45 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.2 ст. 625, 611 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю фірма "Крісс" (61001, м. Харків, р/р 260077181 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 30036256) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (04205, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в філії "Розрахунковий центр" Приват-Банку, МФО 320649, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пені у розмірі 3302,88грн., держмита у розмірі 33,03грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 7,45грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті частини позову у сумі 49003,55грн. відмовити.

Повний текст рішення підписано 10.09.2008р.

Суддя