Ухвала суду № 55002185, 12.01.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №584/816/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Номер провадження 22-ц/788/22/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І. ,

при секретарі судового засідання - Чуприні В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 21 жовтня 2015 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 21 жовтня 2015 року частково задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №1801/0808/71-128 від 07 серпня 2008 року в сумі 369834 грн. 51 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 3654 грн. в рахунок відшкодування витрат, повязаних зі сплатою судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог було відмовлено у звязку з їх необґрунтованістю (а.с.126-127).

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 21 жовтня 2015 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору №1801/0808/71-128 від 07 серпня 2008 року залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України у звязку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого позивача. Розяснено позивачеві, що відповідно до ч.2 ст.207 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (а.с.128).

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, як з поручителів, в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, позивач ПАТ «Альфа-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне зясування судом обставин справи, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги банку у повному обсязі та стягнути солідарно з поручителів на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 369834,51 грн. В обґрунтування скарги зазначає, що наявність в кредитному договорі, викладеному в новій редакції, умови про збільшення відсоткової ставки внаслідок неналежного виконання позичальником своїх обовязків не може вважатися фактом збільшення обсягу відповідальності відповідачів, як поручителів за даним кредитним договором, оскільки позивач не використовував свого права на збільшення відсоткової ставки, у звязку з чим висновок суду першої інстанції про припинення поруки та про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині є помилковим.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 сторонами не оскаржується, тому відповідно до ст.303 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідача ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «Альфа-Банк», суд першої інстанції виходив із того, що позичальник порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість, яку позивач мав достроково стягнути відповідно до умов кредитного договору.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 369834 грн. 51 коп., суд першої інстанції виходив з того, що порука припинилася з підстав, передбачених ч.1 ст.559 ЦК України, оскільки внаслідок внесення змін до кредитного договору, яким встановлено більшу відповідальність позичальника ОСОБА_2 за неналежне виконання умов кредитного договору, змінився обсяг відповідальності відповідачів, як поручителів за цим кредитним договором, на що вони згоди не давали, а відтак відповідачі не повинні нести солідарної відповідальності з відповідачем ОСОБА_2 за невиконання ним зобовязань за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №1801/0808/71-128, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 21000 доларів США для придбання двокімнатної квартири №№25, 26 по вул.20 років Перемоги,3 в м.Суми, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,9% річних строком до 07 серпня 2022 року (а.с.6-10).

08 грудня 2009 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №1801/0808/71-128 від 07 серпня 2008 року, відповідно до якого зазначений кредитний договір було викладено у новій редакції (а.с.11-14).

Зокрема, вказаним договором у новій редакції було викладено розділ 8 кредитного договору №1801/0808/71-128 від 07 серпня 2008 року, яким врегульовано відповідальність сторін, у тому числі, доповнено п. 8.4.1, відповідно до якого відсоткова ставка підвищується на 1% за кожен факт порушення зобовязань, передбачених п.5.6,5.7 договору від рівня поточної ставки на дату порушення зобовязання позичальника.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15 червня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» продало ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі, за кредитним договором №1801/0808/71-128 від 07 серпня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 (а.с.30, 31, 32-38).

Однак, ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 20 липня 2015 року в нього виникла заборгованість: за кредитом 15640,52 доларів США, що за курсом на дату розрахунку позивача еквівалентно 341716 грн. 78 коп., за відсотками 959,33 доларів США, що було еквівалентно 20959 грн. 61 коп., та пеня в сумі 327,63 доларів США, що було еквівалентно 7158 грн. 12 коп. (а.с.27).

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором, ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») були укладені договори №1801/0808/71-128-Р-1, №1801/0808/71-128-Р-2 та №1801/0808/71-128-Р-3 від 07 серпня 2008 року з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до яких вони зобовязались відповідати солідарно з позичальником перед банком за виконання ним зобовязань щодо повернення коштів, наданих банком, згідно з кредитним договором від 07 серпня 2008 року в розмірі та строки, визначені умовами кредитного договору, усім належним їм майном та грошовими коштами (а.с.17, 19, 22).

Відповідно до п.11 вказаних договорів поруки передбачено, що сторони не мають права в односторонньому порядку відмовитися від прийнятих на себе зобовязань за цим договором або змінити його умови. Сторони домовились, що будь-які зміни до Основного зобовязання, крім змін, наслідком яких є збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором, погоджуються між позичальником та банком самостійно без повідомлення поручителя про такі зміни.

Таким чином, сторони цих договорів поруки прямо передбачили зобовязання позивача, як кредитора, погоджувати з відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як поручителями, зміни до Основного зобовязання, яким за змістом п.1 договору поруки є кредитний договір від №1801/0808/71-128 від 07 серпня 2008 року, а також додаткові угоди до нього, які будуть укладені між банком та позичальником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителів.

Оскільки п.11 договорів поруки №1801/0808/71-128-Р-1, №1801/0808/71-128-Р-2 та №1801/0808/71-128-Р-3 від 07 серпня 2008 року передбачає погодження з поручителями зміни до Основного зобовязання, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителів, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що ПАТ «Альфа-Банк», якому на підставі ст.514 ЦК України, як новому кредитору перейшли права первісного кредитора у зобовязаннях за кредитним договором, не надав доказів, які б свідчили, що з поручителями були погоджені зміни та доповнення до кредитного договору №1801/0808/71-128 від 07 серпня 2008 року, які були внесені договором від 08 грудня 2009 року та якими було передбачено підвищення відсоткової ставки.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Як передбачено ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина 1 ст.559 ЦК України передбачає припинення поруки у разі зміни зобовязання без згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Тобто, закон повязує припинення поруки зі зміною основного зобовязання за відсутності згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, припинення поруки на підставі ч.1 ст.559 ЦК України можливе тоді, коли наслідком таких змін стало збільшення майнової відповідальності поручителя без його згоди.

За змістом ч.1 ст.559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобовязання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема, підвищення розміру процентів, встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами, тощо.

Договором від 08 грудня 2009 року про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №1801/0808/71-128 від 07 серпня 2008 року, кредитний договір був викладений у новій редакції, зокрема Розділ 8 «Відповідальність сторін» був доповнений п.8.4.1. відповідно до якого відсоткова ставка підвищується на 1% за кожен факт порушення зобовязань, передбачених п.5.6,5.7 договору від рівня поточної ставки на дату порушення зобовязання позичальника.

В той же час поручителі ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 згідно п.1 договорів поруки №1801/0808/71-128-Р-1, №1801/0808/71-128-Р-2 та №1801/0808/71-128-Р-3 від 07 серпня 2008 року зобовязалися перед банком відповідати за виконання ОСОБА_2 зобовязання щодо повернення ним кредитних коштів, у тому числі і по відсоткам, за ставкою визначеною кредитним договором.

Разом з тим, позивач, всупереч вимогам ст.ст.10, 60 ЦПК України, не надав суду доказів отримання банком згоди поручителів на внесення змін та доповнень до Основного зобовязання, як це передбачено п.11 договору поруки.

Тобто, поручителі ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в порядку визначеному п.11 договору поруки, згоди на зміну умов кредитного договору, яким підвищувався розмір відсоткової ставки на 1% за кожний факт порушення зобовязань за кредитним договором і тим самим збільшувався обсяг їх відповідальності, не надавали.

Оскільки матеріали справи не містять доказів згоди поручителів на підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами, то суд мав всі підстави вважати, що порука є припиненою на підставі ч.1 ст.559 ЦК України.

Колегія судів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника та поручителів, взяв до уваги те, що з врахуванням положень ч.1 ст.559 ЦК України, порука ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 припинилася, а відтак поручителі не можуть нести солідарної з боржником відповідальності за невиконання ним зобовязань за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що порука не припинилася, оскільки банк не використав свого права на збільшення відсоткової ставки, є безпідставними і колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України, до припинення поруки призводять такі зміни основного зобовязання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі №6-701-цс15, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування всіма судами України при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не містять передбачених законом підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду.

Висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування немає, тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - відхилити.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -