Ухвала суду № 55000825, 13.01.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/1495/15-к 13.01.2016 13.01.2016 13.01.2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року м.Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді Войтовського С.А.

суддів Значок І.С., Куценко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора, який приймав участь у кримінальному провадженні, ОСОБА_2, на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2015 року відносно

ОСОБА_1, 1974 року, січня місяця, 20 дня народження, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченого за ст. 121 ч.1, ст.185 ч.3 КК України,

за участю:

секретаря Чоботаренко Т.І.

прокурора Андрєєвої Н.В.

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

1.Короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції.

За змістом апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 просить змінити вирок в частині призначення йому покарання за ст.121 ч.1 КК України та закрити провадження за обвинуваченням за ст.185 ч.3 КК України.

Провадження № 11-кп/784/73/16 Головуючий суду першої інстанції:ОСОБА_4

Категорія: ст.121 ч.1 КК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_5

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ст.121 ч.1 КК України у виді 8 років позбавлення волі, за ст.185 ч.3 КК України у виді 5 років позбавлення волі, а на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначити до відбування 9 років позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим за ст.121 ч.1 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років; за ст.185 ч.3 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі НДЕКЦ УМВС України в Миколаївській області витрати за проведення судово-криміналістичної експертизи в сумі 184 грн. 44 коп., а також на користь Фінансового управління Баштанської районної державної адміністрації витрати на лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 1483 грн.68 коп.

Також вирішено питання щодо речових доказів.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, обвинувачений посилається на те, що він не бажав спричинити потерпілому ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження. Вказує, що ініціатором конфлікту був потерпілий, який побив його. За такого, вважає кваліфікацію його дій за ч.1 ст.121 КК України невірною. Посилається на те, що судовий розгляд проводився упереджено, так як він є раніше судимою особою. Вказує, що суд не задовольнив його клопотання про допит свідка та допитав свідка, який не був заявлений стороною обвинувачення. Також просить закрити кримінальне провадження за обвинуваченням за ст.185 ч.3 КК України, мотивуючи тим, що між ним та потерпілим ОСОБА_8 була укладена угода про примирення.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, вказує, що вирок в частині призначення покарання підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що при призначенні покарання суд не врахував, що злочини, які вчинив ОСОБА_1 відносяться до категорії тяжких, один із злочинів скоєно в стані алкогольного спяніння, не враховані дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, характеризується посередньо, те, що обвинувачений частково визнав свою вину у нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7, а викрадене майно ОСОБА_9 було повернуто працівниками міліції. На думку прокурора, суд також не врахував думку потерпілого ОСОБА_7 про призначення більш суворого покарання та невірно застосував положення ч.1 ст.70 КК України, призначивши покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

3. Встановлені судом першої інстанції обставини.

Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнаний винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень за наступних обставин.

18.06.2015 року, приблизно о 22 год., обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_7 перебували в житловому будинку № 82 по вул.Центральній, в якому проживає останній, в с.Добре Баштанського району Миколаївської області. В ході бійки, яка відбулась між ними на грунті особистих неприязних відносин, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, наніс потерпілому ОСОБА_7 один удар викруткою, яку тримав в правій руці, в область лівого ребра. Потім обвинувачений ОСОБА_1 наніс потерпілому один удар кухонним ножем, який тримав у лівій руці, в область нижньої частини живота, внаслідок чого спричинив ножове поранення черевної порожнини з пошкодженням сальника тонкої кишки з внутрішньочеревною кровотечею, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Крім того, 04.08.2015 року, приблизно о 2 год., ОСОБА_1 з метою викрадення майна, через незачинену хвіртку проник на територію домоволодіння № 83 по вул.Центральній в с.Добре Баштанського району Миколаївської області. Потім він проник в сарай, двері якого були незамкнені, звідки таємно викрав велосипед марки «Україна», електричний наждак з металевою установкою до нього, дачний оприскувач, металевий газовий балон, газовий таганок, електричний подовжувач. Також з території вказаного домоволодіння обвинувачений таємно викрав металевий посуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 3280 грн.

4. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали та положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді; доводи прокурора на підтримку своєї апеляційної скарги, який вважав, що апеляція обвинуваченого не підлягає задоволенню; пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи, викладені в апеляції обвинуваченого, і просили помякшити призначене покарання за ст.121 ч.1, 185 ч.3 КК України, а також просили залишити апеляцію прокурора без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляції обвинуваченого та прокурора не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, твердження обвинуваченого про те, що суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини справи щодо спричинення ним тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7, являються необгрунтованими.

Як слідує з показань потерпілого ОСОБА_7, 18.06.2015 року, приблизно о 22 год., він перебував у себе вдома разом з товаришем Лазаренком. В цей час зайшов обвинувачений, відштовхнув його дружину, та відразу наніс йому удар викруткою в область груді і ножем в область живота. У відповідь, він почав наносити обвинуваченому удари, в тому числі, грифом від штанги. З іншої кімнати вийшов Лазаренко і також намагався зупинити ОСОБА_1 В цей час він відчув, що в нього йде кров в області живота. Лазаренко почав кликати на допомогу, а він вийшов з будинку, взявши з собою гриф від штанги та ніж, з метою захисту від обвинуваченого. Дружина обвинуваченого ОСОБА_10 також перебувала на території його домоволодіння та висловлювала погрози на його адресу.

При цьому потерпілий зазначав, що ні він, ні Лазаренко не ходили в той день до обвинуваченого і між ними ніякого конфлікту не було.

Свідок ОСОБА_11 дружина потерпілого підтвердила вказані обставини та пояснила, що обвинувачений ОСОБА_1, тримаючи викрутку в руках, увірвався в їх будинок та почав наносити удари її чоловіку. З кімнати вийшов Лазаренко та намагався зупинити обвинуваченого. Її чоловік та Лазаренко також наносили удари ОСОБА_1, намагаючись його зупинити. Потім ОСОБА_1 залишив їх будинок, а вони пішли шукати транспорт, щоб доставити чоловіка в лікарню. Чоловік в той вечір перебував вдома. Ніяких конфліктів до цього між чоловіком та обвинуваченим не було.

Те, що обвинувачений спричинив потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження вдома у останнього підтверджується показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_10

З показань свідка ОСОБА_12 слідує, що 18.06.2015 року, приблизно о 21 год., по дорозі додому він зустрів обвинуваченого ОСОБА_1, який йшов в напрямку будинку потерпілого. На відстані за обвинуваченим йшла його дружина. В той же день, після 22 год. до нього додому прийшов обвинувачений та повідомив, що «порізав ОСОБА_4».

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_10 дружини обвинуваченого, ввечері 18.06.2015 року вона з ОСОБА_13 перебувала вдома. Бачила, як зайшов її чоловік - ОСОБА_1 та відразу вийшов. Вона пішла за ним і побачила, що чоловік зайшов до будинку потерпілого. Коли вона теж зайшла на подвір`я потерпілого, то чоловік вже вийшов і вони разом повернулись додому. Вказувала, що чула в будинку потерпілого крики. Вдома вона побачила у чоловіка на обличчі та шиї кров. До цього у нього ніяких тілесних ушкоджень не було. Зі слів чоловіка їй відомо, що до нього ввечері приходив потерпілий. Що між ними відбулось вона не знає і конфлікту біля їх будинку в той день не бачила.

З показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 також слідує, що до нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6, ніякого конфлікту в той вечір між обвинуваченим та потерпілим не було і вони не бачили, щоб останній приходив додому до обвинуваченого.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 19.06.2015 року, в будинку потерпілого було виявлено та вилучено металеву викрутку, светр, дві ганчірки з речовиною бурого кольору, шматки бетонної поверхні з речовиною бурою кольору, яка згідно висновкам експерта, є кров`ю людини, походження якої не виключається від потерпілого ОСОБА_7

Відповідно до протоколу огляду предмета від 19.06.2015 року, в домоволодінні обвинуваченого ОСОБА_6 було виявлено та вилучено добровільно виданий ним кухонний ніж.

Згідно з висновками судово-медичної експертизи № 936 від 14.07.2015 року, у потерпілого ОСОБА_7 були виявлені наступні тілесні ушкодження: подряпини в області грудини, колото-різана рана в області лівої бокової поверхні грудної клітини, проникаюче ножове поранення черевної порожнини з пошкодженням сальника тонкої кишки з внутрішньочеревною кровотечею. ОСОБА_15 тілесні ушкодження утворилися в результаті не менше двох ударних впливів колюче-ріжучим предметом, по типу клинка ножа, можливо незадовго до надходження до лікарні. За ступенем тяжкості подряпина в області грудної клітини відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, рана в області грудної клітини зліва відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, а рана в області передньої черевної стінки з рановим каналом, проникаючим в черевну порожнину з пошкодженням великого сальника тонкого кишківника і внутрішньочеревною кровотечею відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував, що ввечері 18.06.2015 року, взявши вдома кухонний ніж і викрутку, прийшов до домоволодіння потерпілого ОСОБА_7 Зайшов в будинок і в ході сварки наніс потерпілому один удар викруткою і один удар ножем в область тулуба.

Зазначав, що спричинив тілесні ушкодження потерпілому, захищаючи свою сім`ю, так як в той вечір потерпілий приходив до нього додому з товаришем і побив його.

Обставини викрадення 4.08.2015 року майна потерпілого ОСОБА_9 обвинувачений також не заперечував, пояснивши, що таким чином хотів провчити останнього. Викрадене майно заховав в сараї та на городі свого домоволодіння.

Як слідує з даних протоколів проведення слідчих експериментів, обвинувачений ОСОБА_1 показав, як і куди він наносив удари викруткою і ножем потерпілому та звідки і як викрав майно потерпілого ОСОБА_9.

В ході слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_7 також показав, як і куди йому були нанесені тілесні ушкодження обвинуваченим та яким чином він захищався від дій нападника, наносячи йому удари рукою по обличчю та металевою трубою по рукам.

Суд першої інстанції правильно вказав, що доводи обвинуваченого про те, що він застосував насильство до потерпілого, захищаючись, у відповідь на його побиття, є безпідставним та не ґрунтуються на досліджених доказах. З такими висновками суду колегія суддів погоджується.

З показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14 слідує, що в той день ніякого конфлікту між потерпілим і обвинуваченим біля будинку останнього не було. Коли обвинувачений направлявся до потерпілого додому тілесних ушкоджень на ньому також не було. Крім того, направляючись до потерпілого, обвинувачений ОСОБА_1 заздалегідь взяв з собою викрутку та ніж, якими наніс потерпілому тілесні ушкодження.

Таким чином, посилання обвинуваченого на невірне встановлення судом обставин нанесення ним тяжких тілесних ушкоджень потерпілому та неправильної кваліфікації його дій в цій частині обвинувачення, являються неспроможними.

Перевіривши зібрані докази в їх сукупності, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєні вказаного кримінального правопорушення і правильно кваліфікував його дії за ст.121 ч.1 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Що стосується висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні таємного викрадення чужого майна, то в цій частині обвинувачений не оспорює доведеність вини та кваліфікацію дій за ст.185 ч.3 КК України.

Вина обвинуваченого у скоєнні вказаного злочину підтверджується заявою потерпілого ОСОБА_9 про вчинення крадіжки, протоколом огляду домоволодіння обвинуваченого, в ході якого було виявлено та вилучено викраде майно, даними протоколу слідчого експерименту, в ході якого обвинувачений показав, звідки і яке майно він викрав у ОСОБА_9, довідкою про вартість викраденого майна та розпискою про його повернення потерпілому.

При цьому, посилання обвинуваченого на те, що він уклав угоду про примирення з потерпілим ОСОБА_14 і це є підставою для закриття кримінального провадження за ст.185 ч.3 КК України, являються безпідставними. Будь-яких процесуальних документів з вказаного питання в матеріалах провадження немає. Той факт, що викрадене майно повернуто потерпілому і він не має претензій до обвинуваченого ОСОБА_1, не вказує на те, що між ними укладена угода про примирення.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_1 щодо не задоволення судом його клопотань є неспроможними. З журналу судового засідання вбачається, що клопотань в ході розгляду справи, зокрема щодо допиту в якості свідка ОСОБА_15, яка б могла підтвердити, що напередодні між ним і потерпілим був конфлікт, обвинувачений не заявляв.

Те, що судом була допитана в якості свідка ОСОБА_16, яка не допитувалась та не заявлялась стороною обвинувачення під час досудового розслідування, не впливає на правильність прийнятого судом рішення щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєні інкримінованих кримінальних правопорушень, оскільки на покази вказаного свідка, як на доказ обвинувачення, суд у вироку не посилався.

Що стосується доводів прокурора про необхідність скасування вироку у звязку з призначенням ОСОБА_1 занадто м`якого покарання, то колегія суддів з ними не погоджується.

Покарання обвинуваченому призначено судом у відповідності з вимогами ст.65-67 КК України.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений частково визнав свою вину по обом інкримінованим епізодам обвинувачення. При цьому, показання ОСОБА_1 в частині того, що удар викруткою та ножем він наніс ОСОБА_7, так як захищав свою сім`ю від потерпілого, який, нібито, приходив до нього додому з товаришем та побив його, а також, що він не мав умислу на викрадення майна ОСОБА_9, а хотів його провчити, є позицією захисту обвинуваченого та не свідчить про те, що він взагалі не визнає своєї вини. В ході досудового розслідування ОСОБА_1 добровільно давав пояснення по обставинам кримінальних правопорушень та показував, що і як сталося.

Те, що ОСОБА_1 раніше судимий і наніс тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, судом при призначенні покарання враховано.

Крім ступіня тяжкості скоєних злочинів, судом також враховано і те, що обвинувачений свою вину частково визнав, характеризується за місцем проживання посередньо, викрадене майно потерпілому ОСОБА_9 повернуто.

Покарання за вказаними злочинами не є мінімальним та призначено в межах санкцій закону. При цьому застосування судом, відповідно до вимог ст.70 ч.1 КК України, принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, не вказує на те, що цей принцип застосовано невірно, а призначене покарання за сукупністю злочинів у виді 7 років позбавлення волі є занадто м`яким. Крім того, про призначення саме такого розміру покарання просив прокурор, який приймав участь в судовому розгляді.

Підстав для скасування вироку колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зі змінами від 26.11.2015 року № 838 VIII, ОСОБА_1 слід зарахувати строк попереднього увязнення з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

У строк попереднього увязнення включається, в тому числі, строк тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_1 був затриманий 06.08.2015 року та тримався під вартою як запобіжний захід до 13.01.2016 року, тобто до дня набрання вироком законної сили.

Таким чином, на день вступу вироку в законну силу строк попереднього увязнення складав 5 місяців 7 днів, а з урахуванням положень ч.5 ст.72 КК України, цей строк підлягає перерахунку та становить 10 місяців 14 днів.

Керуючись ст.ст.405,407 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора, який приймав участь у кримінальному провадженні, ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2015 року відносно ОСОБА_1 без зміни.

В порядку ч.2 ст.404 КПК України зарахувати ОСОБА_1 строк попереднього увязнення з 06.08.2015 року по 13.01.2016 року 5 місяців 7 днів, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, що становить 10 місяців 14 днів.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим в той же строк, з дня отримання її копії.

Судді

ОСОБА_5 ОСОБА_17 ОСОБА_18