Рішення № 54999864, 11.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/357/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 641/7189/15-ц ОСОБА_1

Категорія: договірні Доповідач - Швецова Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Швецової Л.А.

Суддів: Піддубного Р.М., Бровченка І.О.,

За участі секретаря: Єрьоменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № НАЕ6RX01420480 від 10.08.2006 року в розмірі 86355, 94 грн.

В обґрунтування свого позову позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору № НАЕ6RX01420480 від 10.08.2006 року, ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в розмірі 7818,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, в розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між ним і Банком кредитний договір, про що свідчить підпис позичальника у заяві.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Взяті на себе зобов'язання по кредитному договору позивач виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу вищезазначені кредитні кошти.

У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 23.06.2015 року в нього виникла заборгованість в розмірі 86355, 94 грн. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості та укладеним між сторонами договором.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути виниклу заборгованість з відповідача, а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем були здійснені періодичні виплати по заборгованості за весь період її нарахування. Останнє погашення заборгованості було здійснено відповідачем - 20.11.2013 року в сумі 13770,00 грн..

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Отже, здійснення платежу щодо погашення заборгованості, який був зроблений відповідачем 20.11.2013 року , дає підстави вважати про визнання ним свого боргу перед Банком.

Таким чином , строк позовної давності по даній справі обліковується з 20.11.2013 року, а отже позивач звернувся до суду без порушення строку позовної давності.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2015 року позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № НАЕ6RX01420480 від 10.08.2006 року в розмірі 86355, 94 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 863 грн. 56 коп., а всього підлягають стягненню 87219 грн. 50 коп.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати зазначене рішення.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначив, що в ході розгляду справи відповідач подав до суду заяву про застосування, при вирішенні спору, строків позовної давності та просив відмовити у задоволенні позову на цих підставах, однак, суд не погодився з позицією позивача. Позивач зобовязаний був перед укладенням договору про надання споживчого кредиту повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови та отримати письмове підтвердження про ознайомлення з інформацією про умови кредитування.

Крім того, документ під назвою «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт)» підписаний лише позивачем, а підпису відповідача не містять. Письмових підтверджень у будь якій іншій формі про ознайомлення відповідача з наданим позивачем документом під назвою «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт)» позивачем не надано.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з положень статей 512, 525, 526, 551, 631 ЦК України та тих обставин, що внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту утворилась заборгованість у сумі 86355, 94 грн.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до укладеного договору № НАЕ6RX01420480 від 10.08.2006 року, ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в розмірі 7818,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, в розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до умову анкети, банк надав позичальнику строковий кредит на термін до 09.08.2007 року. Порядок та умови отримання кредиту. Передбачені умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ( « Розстрочка»)(Стандарт).

Згідно з п. 3.2.5.долучених до матеріалів справи « Умовами» позичальник доручає банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків, у межах сум, які підлягають оплаті банку. Крім цього, строк позовної давності, відповідно до п. 5.5 « Умов» по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів, встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Так, згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов заяви, строк дії договору до 09.08.2007 року, . тобто, право вимагати повернення кредиту у позивача виникло згідно умов договору з 10 серпня 2007 року.

Посилання суду першої інстанції на наявність в умовах надання споживчого кредиту іншого ніж передбачено ЦК України строку позовної давності 5 років, судова колегія вважає безпідставним. Оскільки позивачем ні в судове засіданні суду першої, ні апеляційної інстанції не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що долучені до матеріалів справи умови надання споживчого кредиту фізичним особам, саме в цій редакції діяли на час укладення кредитного договору з відповідачем.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

За висновками Верховного Суду України про застосування строків позовної давності до кредитних правовідносин, викладеними у постановах № 6-116цс13 від 6 листопада 2013 року, № 6-169цс14 від 29 жовтня 2014 року, № 6-95цс14 від 17 вересня 2014 року, якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, правовий висновок Верховного Суду України та те, що кінцевий термін повного погашення кредиту встановлено сторонами до 4 червня 2014 року, а строки чергових платежів визначено місяцями, апеляційний суд вважає, що є підстави для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови від позову.

Посилання суду першої інстанції на переривання строку позовної давності, сплатою суми 12.11.2013 року, судова колегія також вважає безпідставним. Як вбачається з виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 № 5167987202944472, саме 20.11.2013 року з вказаного рахунку банком самостійно було проведено операцію по списанню коштів у сумі 13770, с формулюванням «погашення боргу». Вказане списання коштів було проведено з порушенням правил ведення банківських операцій, без погодження з особою власником картки, оскільки списання будь яких коштів банком можливо лише при наявності згоди ОСОБА_2 на проведення банківської операції. Крім цього використання коштів, які знаходяться на рахунку можливо лише власником картки на визначені ним цілі. Оскільки позивачем ні в судове засіданні суду першої, ні апеляційної інстанції не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач надав згоду на погашення заборгованості за кредитом долучені до матеріалів справи умови надання споживчого кредиту фізичним особам, саме в цій редакції діяли на час укладення кредитного договору з відповідачем.

В судове засідання суду першої інстанції відповідачем та її представником була подана заява про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, крім цього вказане клопотання міститься й в апеляційній скарзі.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, правовий висновок Верховного Суду України та те, що кінцевий термін повного погашення кредиту встановлено сторонами до 4 червня 2014 року, а строки чергових платежів визначено місяцями, апеляційний суд вважає, що є підстави для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів.

З врахуванням наведеного, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 307 ЦПК України на підставі вимог пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення по суті позовних вимог про відмову Публічному акціонерному товариству ОСОБА_4 «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з пропуском строку позовної давності .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 253, 256 - 257, 267 ЦК України, судова колегія судової палати,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2015 року скасувати.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: