Ухвала суду № 54999835, 04.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5051/2015 Головуючий 1 інст. Шарко О.П.

Справа № 645/5771/15-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 січня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором на кредитну лінію,-

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.01.2015 року позовні вимоги ПАТ Банк «Меркурій» задоволено.

Суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 45 631 557 грн. 28 коп. та судовий збір.

Ухвалою цього ж суду від 02.04.2015 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник відповідача вказує, що заочне рішення є необґрунтоване та незаконне, так як ухвалене за відсутністю відповідача, який належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи, а також у звязку з неповним зясуванням судом усіх фактичних обставин. Вважає, що суд не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, посилаючись на вказані в ній підстави.

Громадянин ОСОБА_6, залучений ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.10.2015 року у якості правонаступника позивача у звязку з договором факторингу, апеляційну скаргу підтримав і просив закрити провадження у звязку з його відмовою від позову.

Представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту ФГВФО) на ліквідацію ПАТ «Меркурій» ОСОБА_7 покладалась на розсуд суду, пояснивши, що за Договором про відступлення права вимоги №10 від 30.06.2015 року ПАТ Банк «Меркурій» у особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ Банк «Меркурій» ОСОБА_8 продало, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СТАРК ФІНАНС» у особі директора ОСОБА_9 купило право вимоги за Кредитним договором 02/3-06П-132 на кредитну лінію від 30.10.2012 року, який був укладений між Позивачем як первісним кредитором та Відповідачем ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У даній справі є лише позов з вимогою Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Меркурій» ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і апеляційна скарга представника відповідача на заочне рішення суду.

Судовим розглядом встановлено, а особами, які беруть участь у справі, не оспорюється, що 30.10.2012 року між ПАТ Банк «Меркурій» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір 02/3-06П-132 на кредитну лінію, до якого були внесені зміни, а саме: Додаткова угода №1 від 25.12.2012 року, Додаткова угода №2 від 29.01.2013 року, Додаткова угода №3 від 18.10.2013 року, Додаткова угода №4 від 26.12.2013 рову, додаткова угода №5 від 15.01.2014року, Додаткова угода №6 від 30.01.2014 року. Згідно договору позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 37450000,00 грн., зі сплатою 25% річних, з 18.10.2013 року - 22% річних та кінцевим терміном погашення основної заборгованості до 28 жовтня 2014 року.

18.07.2014 року Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Меркурій» ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_3, який 17.12.2014 року уточнив, і остаточно просив стягнути з відповідача 45 631557 (сорок пять мільйонів шістсот тридцять одну тисячу пятсот пятдесят сім) грн. 28 коп., вказуючи, що банк свої зобовязання за договором виконав, надавши відповідачу кредит, однак ОСОБА_3 свої зобовязання не виконує, у звязку з чим заборгованість відповідача станом на 15.12.2014 року складає 45631 557 грн. 28 коп, з яких: за кредитом 37310 000,00 грн., за відсотками 8321 557,28 коп. Також позивач просив покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази свідчать про укладення кредитного договору сторонами, належне виконання його умов з боку позивача, який надав відповідачу обумовлені договором кредитні кошти у сумі 37310000 грн., а позичальник ОСОБА_3, отримавши кредитні кошти, усупереч вимог ст.526 ЦК України та умовам кредитного договору, взяті зобовязання не виконує, кредитні кошти не повертає, плату за їх користування не здійснює, має заборгованість, яка станом 15.12.2014 року становить 45631557 грн. 28 коп.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, так як воно ухвалене у відповідності із законом, на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відхиляючи викладені в апеляційній скарзі доводи представника відповідача, колегія суддів виходить з того, що як у поданій до суду першої інстанції заяві про перегляд заочного рішення, так і в апеляційній скарзі головні доводи сторони відповідача зведені до посилання на розгляд справи за відсутністю відповідача, на неповідомленням його судовою повісткою про розгляд справи, а також на надання позивачем ґрунтовного розрахунку заборгованості по тілу кредиту та процентів.

Однак вказані доводи апелянта не свідчать про наявність передбачених статтею 309 ЦПК України підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Позивач, дотримуючись передбачених законом норм щодо належного здійснення процесуальних прав і виконання процесуальних обовязків, надав суду письмові докази на підтвердження обставин, посилаючись на які він вимагає судового захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, а саме: копії Договору №02/3-06П-132 від 30.10.2012р. на кредитну лінію з Додатковими договорами, а також платіжних документів, які підтверджують належне виконання позивачем умов договору та видачу позичальнику ОСОБА_3 обумовлених договором кредитних коштів. Також позивачем надано розрахунок заборгованості позичальника з відображенням руху кредитних коштів, помісячних платежів, нарахованих сум заборгованості за процентами з моменту виникнення заборгованості. (а.с.6-23, 78).

Дійсно, як вказує представник відповідача, в матеріалах справи відсутня розписка про отримання відповідачем ОСОБА_3 судової повістки на розгляд справи судом першої інстанції. В матеріалах справи знаходиться лише не вручена відповідачу поштова кореспонденція суду, яка повернулась підприємством «Укрпошти» з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Разом з тим, відповідач і його представник не оспорюють факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак ні суду першої інстанції при зверненні з заявою про перегляд заочного рішення, а ні в суді апеляційної інстанції відповідач та його представник зі свого боку не тільки не надали будь-якого доказу, який би спростовував доводи позивача про порушення позичальником умов договору, але навіть не надали обґрунтування заперечень на позов, не зазначили в чому саме полягає безпідставність, на їх думку, позовних вимог, в якій саме частині позовних вимог не згодні, не надали доказів щодо обсягу виконаних зобовязань.

За таких обставин колегія суддів, згідно вимог ст.308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, так як суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи представника відповідача про розгляд справи без відповідача та відсутність у справі його розписки про отримання судової повістки не свідчать про наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, оскільки у даній справі було забезпечено відповідачу можливість доводити неспроможність позовних вимог як на стадії розгляду заяви про перегляд заочного рішення в порядку, передбаченому ст.ст. 228-232 ЦПК України, так і в суді апеляційної інстанції.

За змістом ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Однак справа вирішена правильно, а доводи сторони відповідача не дають підстав для ухвалення іншого рішення.

Згідно частини 2 статті 308 ЦПК України не може бути скасовані правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Також відсутні підстави і для задоволення заяви про закриття провадження у звязку з відмовою ОСОБА_6 від позовних вимог, оскільки договори, на підставі яких право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором уповноважений ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Меркурій» продав товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СТАРК ФІНАНС» за 625000 грн., а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СТАРК ФІНАНС" в свою чергу за договором факторингу №30/06/15-04-АБМ продало вказані права вимоги громадянину ОСОБА_6, були вчинені 30.06.2015 року, тобто після вирішення спору судом першої інстанції, а відтак і не можуть впливати на вирішення питання про відповідність оскарженого судового рішення вимогам ст.ст.213,214 ЦПК України.

Крім того, з наданих на підтвердження виконання вказаних договорів факторингу додатків вбачається, що сторони договору підписали акт приймання-передачі документів з незаповненими графами щодо дати, реквізитів договорів, переліку документів.

Крім того, укладення договору факторингу від 30.06.2015р. з громадянином ОСОБА_6 суперечить вимогам ст.1079 ЦК України, за умовами якої фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - субєкт підприємницької діяльності.

За будь-яких умов, в тому числі і у разі встановлення законності укладених договорів, ці обставини мають значення для вирішення питань, які виникають при виконанні рішення, а не його перегляді в порядку апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: