Ухвала суду № 54996551, 13.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1092/16 Справа № 173/2705/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Котушенко С.П.

Категорія 23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Красвітної Т.П., Романюк М.М.

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро Плюс" на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро Плюс" про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Унірем-Агро Плюс" про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати. Позивач вказував на те, що 08 лютого 2010 року він уклав із відповідачем договір оренди, за умовами якого передав в оренду строком на 15 років належну йому земельну ділянку площею 4,7 га, розташовану на території Боровківської сільради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки товариство зобов'язалось сплачувати щороку не пізніше 30 листопада.

Посилаючись на те, що за 2013-2014 роки відповідач не сплачував орендну плату, позивач просив розірвати вказаний договір; стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у розмірі 2 926 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 4 980 грн.; зобов'язати відповідача негайно передати йому земельну ділянку в стані придатному для цільового використання.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2015 року позов в частині розірвання договору оренди, стягнення орендної плати у розмірі 2 926 грн., 3 % річних у розмірі 51,91 грн. та зобов'язання відповідача повернути позивачеві земельну ділянку задоволено, а в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду, як постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права та про ухвалення нового рішення.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року оскаржене рішення в частині розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути позивачеві земельну ділянку було скасовано і в задоволенні даної частини позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року вказане рішення апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів не знаходить передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яки орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст.21 Закону розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п."д" ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, відповідно до вказаних норм матеріального права договір оренди землі може бути розірваний за умов систематичної несплати орендної плати.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року №6-146цс12 і відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Судом встановлено, що 08 лютого 2010 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач передав відповідачеві земельну ділянку площею 4,7 га, розташовану на території Боровківської сільської ради Верхнодніпровського району Дніпропетровської області, строком на 15 років.

Орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки товариство зобов'язалось сплачувати щороку не пізніше 30 листопада.

Встановивши, що ТОВ "Унірем-Агро Плюс" не виконувало умови договору за 2013 та 2014 роки в частині сплати ОСОБА_2 орендної плати, суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про розірвання договору оренди, стягнення орендної плати та повернення земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, листом від 24 жовтня 2014 року отриманим 30 жовтня того ж року, просив позивача повідомити банківські реквізити для перерахування орендної плати, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 заперечує отримання такого листа і це заперечення підтверджується відсутністю у книзі запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень запису за 30 жовтня 2014 року про отримання ним зазначеного вище листа (а.с.89-96).

Посилання апеляційної скарги на направлення позивачеві аналогічного листа 31 березня 2015 року, не є підставою для скасування рішення, оскільки цей лист було відправлено під час розгляду даної справи, тобто більше ніж через три місяці після звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Крім того, в суді апеляційної інстанції встановлено, що відповідач обізнаний про банківські реквізити для перерахування орендної плати позивачу. В кінці минулого року він перерахував на картковий рахунок позивача в банку орендну плату за 2015 рік. Даний факт підтвердила представник апелянта.

За правилами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Проте пояснення щодо причини, з якої до теперішнього часу не перерахована на рахунок позивача в банку орендна плата за 2013 та 2014 роки, представник апелянта надати не змогла.

Відповідно до положень ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалене судом рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро Плюс" відхилити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Котушенко С.П.

Судді Романюк М.М.

ОСОБА_3