Рішення № 54996497, 13.01.2016, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/6444/15-ц

Провадження 2/206/122/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"13" січня 2016 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого суддіСухоруков А.О.,

при секретарі Колісник В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

26 листопада 2015 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 21 грудня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений договір № DNH4KP11900219, згідно з яким позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 3127,05грн., зі сплатою відсотків у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобовязався своєчасно повертати кредит, відповідно до умов договору та умов кредитування.

Дотепер відповідач свої обовязки не виконав, що стало причиною звернення до суду з вказаним позовом, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 19063,46 гривень, станом на 12.09.2015 року, яка складається з заборгованості за пенею за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 17679,49 гривень, штраф, відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг 500 гривень (фіксована частина) та 883,97 гривень (процентна складова) та судові витрати (а.с.1-2).

Представник позивача в судове засідання не зявився до суду надав заяву, в якій просив розглянути справу без своєї участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у цивільній справі.

Відповідач в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи судом повідомлялася. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає суду підстави для застосування положень ч. 4 ст. 169, ст.ст. 224, 225 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали, дійшов висновку, що позовну заяву необхідно задовольнити частково з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори й інші правочини.

Згідно ст. 1050 та ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, згідно розрахунку заборгованості за договором № DNH4KP11900219 від 21.12.2005 року станом на 12.09.2015 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 19063,46 гривень, яка складається з заборгованості за пенею за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 17679,49 гривень, штраф, відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг 500 гривень (фіксована частина) та 883,97 гривень (процентна складова) (а.с.3-4).

21 грудня 2005 року відповідачем підписано заяву, відповідно до якої остання підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між нею та банком договір. (а.с. 5-9).

Дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обовязку. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обовязок кредитодавця надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

В силу ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд доходить висновку, що в дійсності у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті кредиту, відповідач не виконав прийняті на себе відповідно до договору зобовязання, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 особисто підписувала кредитний договір, а також отримувала кошти, що свідчить про те, що кредитний договір було укладено і зі сторони позивача належним чином виконано його умови.

Наразі кредитний договір № DNH4KP11900219 від 21.12.2005 року відповідачем не оскаржується, судовим порядком останній не просить визнати його недійним, нікчемність цього договору матеріалами справи не підтверджена, а тому він має законну силу і сторони повязані взаємними правами та обовязками щодо його виконання, а отже в нього виникли зобовязання перед позивачем з їх повернення в розумінні ст. 11, 14 та 1054 ЦК України.

Змістом ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак з наданим представником позивача розрахунком заборгованості за договором DNH4KP11900219 від 21.12.2005 року станом на 12.09.2015р. суд не погоджується, виходячи з наступного.

Позивач, зокрема, просить суд стягнути із відповідача 500,00грн. та 883,97грн. в якості штрафів за неналежне виконання зобовязання, заявляючи при цьому вимоги і про стягнення пені.

Оскільки штраф і пеня є видами неустойки, а тому їх одночасне застосування є подвійним притягненням до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України.

У звязку з такими обставинами, вимоги позивача в частині стягнення штрафів задоволенню не підлягають, цього висновку також дійшов Верховний Суд України у своїй Постанові по справі № 6-47цс12 від 31.10.12.

Відповідно до ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки розмір пені в сумі 17679,49грн. багатократно перевищує розмір заборгованості по кредиту в сумі 2686,90 грн., яка була станом на 30.03.2010 року, тому, враховуючи розмір збитків, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 2600,00грн.

Таким чином, суд вважає, що стягненню підлягають тільки сума пені в розмірі 2600,00грн., згідно наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором № DNH4KP11900219 від 21.12.2005 року станом на 12.09.2015р. (а.с. 3-4).

Розглядаючи позови в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, у відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, оцінюючи їх в сукупності та аналізуючи зміст наведених вище норм права, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Також згідно ст. 88 ЦПК України на користь позивача слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 549, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 48, 10, 11, 18, 5760, 88, 169, 208, 209, 212215, 218, 224-225 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № DNH4KP11900219 від 21.12.2005 року, станом на 12.09.2015р., яка складається з заборгованості за пенею за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в сумі 2600,00 (дві тисячі шістсот) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1218,00грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська позивачем - протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідачем у разі відмови в перегляді заочного рішення.

Суддя А.О. Сухоруков