Ухвала суду № 54995938, 14.01.2016, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/206/198/16-к

Провадження № 1-кс/206/22/16

У Х В А Л А

"14" січня 2016 р. слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О.,

при секретаріКолісник В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську клопотання старшого слідчого Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_2, який народився 30.07.1983р.н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрований за адресою:м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України,

за участю прокурора Волочій С.О.,

слідчого Власенко В.А.,

захисника ОСОБА_3,

в с т а н о в и в:

14 січня 2016 року старший слідчий Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції ОСОБА_1, звернулася до суду із цим клопотанням.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 25.02.2014 року, приблизно о 08 годині 55 хвилин ОСОБА_2, перебував за кермом легкового автомобіля НОМЕР_1, та знаходився біля повороту у провулок Океанський, у напрямку вул. Океанської м. Дніпропетровська.

Після чого, ОСОБА_2, використовуючи малозначний привід, що виразився у не наданні йому потерпілим ОСОБА_4 переваги під час руху та неможливості ОСОБА_2 виконати маневр обгону, реалізуючи свій раптово виниклий умисел направлений на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства із застосуванням заздалегідь заготовленого предмету для нанесення тілесних ушкоджень та пошкодження майна потерпілого, узяв у руки вказаний предмет, яким згідно висновку судово-криміналістичної експертизи № 68/03-68 від 15.05.2014 р. є деревяна палиця, виготовлена саморобним способом за типом біти для гри в бейсбол, що відноситься до спортивного інвентарю, та почав наближатися до потерпілого, що у той час знаходився за кермом автомобіля НОМЕР_2.

Далі, ОСОБА_2, реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, порушуючи загально прийняті правила та норми поведінки в суспільному житті і побуті, знаходячись у громадському місці, бажаючи самоствердитися за рахунок приниження інших осіб, маючи в руках вказану деревяна палицю, діючи умисно, публічно, наблизився до автомобілю потерпілого ОСОБА_4 марки «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_3, супроводжуючи свої дії грубою нецензурною лайкою на адресу потерпілого.

У свою чергу ОСОБА_4, сприймаючи умисні дії ОСОБА_2, як пряму загрозу своєму життю та здоровю, а також своєму майну, втік від ОСОБА_2, на автомобілі, обїхавши останнього.

Далі, ОСОБА_2 не припиняючи своїх протиправних хуліганських дій, бажаючи довести їх до логічного завершення, побачивши, що потерпілий ОСОБА_4 намагається втекти від нього, почав переслідування останнього на своєму автомобілі НОМЕР_4.

Потерпілий ОСОБА_4, тікаючи від ОСОБА_2 заїхав на територію ТОВ «Профі Україна», яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6-Б, де покинув свій автомобіль та втік до будівлі ТОВ «Профі Україна», намагаючись уникнути небезпеки для свого життя та здоровя.

ОСОБА_2, того ж дня, 25.02.2014 року приблизно о 09 год. 04 хв., залишивши свій автомобіль біля воріт ТОВ «Профі Україна», та узявши в його салоні вищезазначену деревяну палицю, побіг до транспортного засобу потерпілого і зрівнявшись з ним, діючи умисно, з особливою зухвалістю, з хуліганських спонукань, наніс не менше чотирьох ударів вказаною биткою по різним частинам автомобіля, яким керував ОСОБА_4, супроводжуючи свої дії брутальною лайкою на адресу потерпілого, тим самим пошкодивши автомобіль НОМЕР_2.

Умисні протиправні хуліганські дії ОСОБА_2 тривали близько 10 хвилин, внаслідок них був порушений громадський порядок, у потерпілого ОСОБА_4 виникли реальні підстави побоюватися за своє життя та здоровя, та потерпілому ОСОБА_4 було завдано майнової шкоди на загальну суму 31879,88 грн., внаслідок пошкодження ОСОБА_2 автомобіля НОМЕР_2.

Після скоєння вказаного злочину, ОСОБА_2 зник у невідомому напрямку.

В період часу з 04.05.2014 р. до 14.12.2015 р. ОСОБА_2 неодноразово викликався до Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області для проведення за його участі слідчих дій та повідомлення його про підозру за ч. 4 ст. 296 КК України, однак ОСОБА_2 на виклики слідчого та процесуального керівника не зявлявся, не повідомивши про причину своєї неявки.

Дії ОСОБА_2 слідчий кваліфікує за ч.4 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, поєднані із застосуванням предмету заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Слідчий зазначає, що застосування більш мяких запобіжних заходів, що передбачені Кримінально процесуальним кодексом України, ніж тримання під вартою, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, не зможуть запобігти спробам підозрюваного перешкоджати здійсненню кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілого та свідків, запобігти скоєнню підозрюваним інших кримінальних правопорушень та спробам переховатись від органів досудового розслідування та суду, а також забезпеченню можливості виконання процесуальних рішень. Також просить не визначати заставу.

Клопотання слідчого погодженого із прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання та прохав його задовольнити і обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_2, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який відповідно до ч.4 ст.296 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, знаходячись на волі може перешкоджати встановленню істини по справі, а також знаючи про покарання за вчинений ним злочин, може сховатися від органу слідства, прокуратури та суду, перешкоджати виконанню процесуальних рішень.

Підозрюваний ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання та просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. Зазначив, що не має наміру приховуватися від органів слідства, прокуратури та суду. На виклики до слідчого та прокурора він зявлявся, співробітникам карного розшуку було відомо його фактичне місце проживання його не викликали, він не переховувався.

Захисник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, просила обрати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання і пояснив, що більш мякі запобіжні заходи не забезпечать належну поведінку підозрюваного та виконання обовязків згідно КПК України, і навіть домашній арешт є занадто мяким. При цьому підтримав клопотання і просив його задовольнити.

Вислухавши доводи та пояснення підозрюваного, захисника, слідчого, доводи прокурора, дослідивши подані матеріали, приходжу до висновку про необхідність задовольнити клопотання та застосувати стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Встановлено, що 25.02.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ч. 4 ст. 296 КК України, кримінальне провадження № 12014040700000344.

13 січня 2016 року ОСОБА_2 в порядку ст.ст. 276-279 Кримінального процесуального кодексу України було письмово повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

13 січня 2016 року ОСОБА_2 було затримано.

Копію клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із доданими матеріалами було вручено ОСОБА_2 14.01.2016 року о 15 год. 00 хв.

У відповідності до ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжними заходами є: особисте зобовязання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш мяким запобіжним заходом є особисте зобовязання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з цивільних та кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначенихст. 177 КПК. Слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

За змістом ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоровя підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних звязків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, тобто:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обовязки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Врахувавши дійсні обставини справи, схиляюся та приймаю за дійсні доводи прокурора про те, що застосування до підозрюваного більш мяких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені висновки суду засновані перед усім на тому, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, за яке у разі визнання винним передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Вказані обставини виключають обєктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобовязання.

Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обовязків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобовязалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу не виявилося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не є можливим.

Передбачений статтею 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Також підозрюваний заявив, що фактично мешкає за іншим місцем, адреса не підтверджена Беручи до уваги наведені вище обставини, а також те, що ОСОБА_2 був у розшуку, до нього постановлялися ухвали про привід та затримання з метою приводу, вважаю за неможливе застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обовязків.

У відповідності до п.2 ч.5 ст.182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати. ОСОБА_2 заявив, що офіційно тривалий час стабільно працює менеджером за трудовим договором, хоча раніше на досудовому слідстві у 2014 році зазначав, що не працює, отже є обгрунтований сумнів у тому, що підозрюваний в змозі у передбачений законом термін самостійно внести достатню суму застави.

При цьому вважаю за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2016р. 1378,00 грн. Враховуючи характеризуючи данні підозрюваного, відсутності в нього джерел доходу, враховуючи суму заподіяної шкоди, вважаю, що сума у розмірі сорока мінімальних розмірів заробітної плати, тобто 55120,00 грн. буде достатньою для внесення у якості застави. Зазначена сума підлягає внесенню на розрахунковий рахунок 37312022006709, одержувач: ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, банк одержувача ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, код ОКПО 26239738, МФО 805012.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обовязки з передбаченихстаттею 194цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З огляду на особу підозрюваного та склад кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_2 у разі його звільнення з-під варти під заставу вважаю за необхідне покласти наступні обовязки із визначених ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із м. Дніпропетровська без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193-194, 196, 197, 205, 206, 369, 370, 371, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання старшого слідчого СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, задовольнити частково.

Застосувати стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк в 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з 13 січня 2016 року по 12 березня 2016 року включно.

Визначити, що грошова сума у розмірі - 55120,00 (пятдесят пять тисяч сто двадцять) грн. є достатньою для внесення її як застави.

У разі звільнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з-під варти під заставу, покласти на нього обовязки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із м. Дніпропетровська без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Зазначені обовязки діятимуть два місяці з дня звільнення ОСОБА_2 з-під варти.

Розяснити ОСОБА_2, що у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обовязків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням умов звільнення під заставу покласти на старшого слідчого СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом пяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Слідчий суддя А.О. Сухоруков