Постанова № 54986437, 11.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2016 р. Справа № 920/1463/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю:

представник апелянта - ОСОБА_2. за довіреністю від 27.08.2015р.

арбітражний керуючий - Кривенко Б.Г. (свідоцтво від 26.02.2013р. №274),

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", в особі Харківського регіонального відділення ПАТ "ОТП Банк", м. Харків, (вх. №5538С/2) на постанову господарського суду Сумської області від 12.10.2015р. у справі № 920/1463/15

за заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Суми,

про визнання його банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Сумської області від 12.10.2015р. у справі №920/1463/15 (судді Яковенко В.В.) визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кривенка Бориса Григоровича.

Постанова місцевого господарського суду мотивована тим, що у зв'язку з відсутністю пропозицій боржника щодо погашення боргу і не укладення боржником з кредиторам мирової угоди по погашенню боргу є підстави вами для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

ПАТ "ОТП Банк", в особі Харківського регіонального відділення ПАТ "ОТП Банк" з постановою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Сумської області від 12.10.2015р. у справі № 920/1463/15 та провадження у справі №920/1463/15 припинити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що примусове виконання судового рішення за виконавчим листом від 23.01.2013р. №2-1145/2012 в рамках виконавчого провадження №36675448 здійснювалось відносно боржника ОСОБА_3 як фізичної особи, тобто не є зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_3 у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності, отже, на думку апелянта, суд не мав підстав враховувати зобов'язання ОСОБА_3, не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності як підставу для порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3 А також апелянт посилається на те, що судом не встановлено наявність коштів для погашення судового збору у справі про банкрутство, як того вимагає чинне законодавство; оскаржувана постанова не відображає проведеного судом аналізу фінансово-майнового стану боржника та співставлення активу та пасиву.

Від боржника надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх. 17480 від 28.12.2015р.), в якому зазначає, що господарський суд першої інстанції, порушивши справу про банкрутство та визнавши боржника банкрутом, правильно встановив всі суттєві обставини та правильно застосував норми матеріального права та повністю дотримався приписів норм процесуального права, а тому просить відмовити у задоволення апеляційної скарги за необгрунтовністю.

У судовому засіданні 11.01.2016р. представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, постанову місцевого господарського суду - скасувати.

Арбітражний керуючий заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення учасників процесу, встановила наступне.

08.09.2015р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Сумської області з заявою про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.09.2015р. вищезазначену заяву прийнято до розгляду та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.09.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

12.10.2015р. господарським судом Сумської області прийнято оскаржувану постанову, якою визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Приймаючи оскаржувану постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд першої інстанції виходив, що боржник має заборгованість та строк сплати якої настав, перед кредитором: ПАТ «ОТП Банк» за кредитним договором №СМ-SME00/066/2008р. від 28.05.2008р. на загальну суму 3090266,93 грн.

Судом також встановлено, що вартість майна боржника є недостатньою для задоволення вимог кредитора.

Встановивши, що загальна сума заборгованості ФОП ОСОБА_3 перед кредитором становить 3090266,93 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що боржник неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором та відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування ліквідаційної процедури з особливостями, передбаченими ст.ст. 90-92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Однак, з таким висновком місцевого господарського суду не може погодитися колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до п.п. 1-3 ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Підставою для визнання фізичної особи банкрутом є його нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та/або виконати обов'язок із сплати обов'язкових платежів.

Заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи може бути подана в господарський суд фізичною особою, який є боржником, або його кредиторами.

Статтею 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство фізичної особи господарський суд накладає арешт на майно фізичної особи, за винятком майна, на яке згідно із законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває в заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. За клопотанням фізичної особи господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання фізичної особи третіми особами. За заявою фізичної особи господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення фізичною особою розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь фізичної особи господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення у встановленому законом порядку питання щодо спадщини. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк фізичною особою не подано доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає фізичну особу банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання фізичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:строки виконання зобов'язань фізичної особи вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями фізичної особи, крім зобов'язань, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності; припиняється стягнення з фізичної особи за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, та за вимогами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. У постанові про визнання фізичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Ліквідатор відкриває спеціальний банківський рахунок, на який зараховуються кошти, отримані від продажу майна банкрута, та здійснюються розрахунки з кредиторами банкрута. Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог до банкрута, який не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

Отже, порушення справи про банкрутство фізичної особи за його заявою нерозривно пов'язано з доказуванням такою особою обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, які пов'язані з підприємницькою діяльністю боржника, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.

Згідно зі статтею 1 Закону боржник - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом

З матеріалів справи вбачається, що боржник - Фізична особа ОСОБА_3 здійснювала підприємницьку діяльність та набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В00 №817732, дата реєстрації - 22.08.2005р.

Відповідно до ч.1 ст.128 Господарського кодексу України - громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.58 Господарського кодексу України - суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Частиною 3 ст. 209 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктом банкрутства може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Пунктом 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до абз.2 п.3 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник, звертаючись із заявою про порушення справи про банкрутство, на підтвердження безспірності грошових вимог кредитора до боржника, а саме: ПАТ "ОТП Банк" - 3090266,93 грн. за кредитним договором №СМ- SMEС 00/066/2008р. від 28.05.2008р. надав заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28.09.2012р. у справі №2-1145/12, яким стягнуто в солідарному порядку 3089193,93 грн. заборгованості за кредитом та процентами за його користування, постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2013р.

Таким чином, вимоги ПАТ "ОТП Банк" на загальну суму 3089193,93 грн. підтверджуються виконавчим документом - постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2013р.

Як зазначає апелянт та з чим погоджується колегія суддів, заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28.09.2012р. у справі №2-1145/12 та виконавче провадження від 21.02.2013р., яке знаходиться у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області стосується стягнення грошових коштів ОСОБА_3, як з фізичної особи, а не фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

Кредитний договір №СМ- SMEС 00/066/2008р. від 28.08.2008р. укладений між банком та громадянкою України ОСОБА_3, тобто з фізичною особою, а не з фізичною особою-підприємцем. У пункті 2 цільове використання кредиту вказано, що перший транш - на погашення поточної заборгованості позичальника, другий-шостий транш на проведення ремонту/переобладнання/ реконструкції нерухомого майна, тобто договір не містить посилань на те, що кредит отримано для здійснення підприємницької діяльності позичальника. Вказане свідчить про недоведеність тієї обставини, що зобов'язання ОСОБА_3 перед ПАТ «ОТП Банк» пов'язані із здійсненням фізичною особою підприємницької діяльності.

Відповідно до положень Закону про банкрутство фізична особа є боржником лише за зобов'язаннями, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Підставою для порушення справи про банкрутство відносно фізичної особи може бути лише заборгованість перед кредитором, яка виникла з договорів (правочинів), які укладалися нею з метою здійснення підприємницької діяльності, або заборгованість зі сплати податків та зборів. Грошові ж зобов'язання фізичної особи-підприємця, що мають особистий характер, як-то споживчий кредит, позика тощо, які хоча й не виконуються боржником-фізичною особою понад три місяці, не є підставою для порушення справи про банкрутство. Кредиторська заборгованість до боржника у справі про банкрутство, порушеної за ст. 90-92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", може ґрунтуватись лише на заборгованості, пов'язаній із здійсненням саме підприємницької діяльності. Однак, вищезазначені обставини, а саме для яких цілей та кому саме (фізичній особі або фізичній особі-підприємцю) видавався кредит та на які цілі витрачався, господарський суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки.

Боржником до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство також не було надано доказів того, що кредит отримувався та витрачався саме для здійснення фізичною особою - позичальником підприємницької діяльності.

А також, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до абз.6 п. 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 28.03.2013р. № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" слід мати на увазі, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (частина четверта статті 11 Закону). У визначенні таких витрат слід враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі та судового збору, сплаченого кредиторами.

Однак, при розгляді справи, приймаючи постанову, якою визнано фізичну особу банкрутом, господарський суд першої інстанції не з'ясував обставин, що свідчать про наявність чи відсутність майна боржника, якого було б достатньо для покриття судових витрат у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця, що є однією з умов для провадження справи про банкрутство. Доказів наявності у власності боржника будь-якого іншого майна, окрім об'єкта нерухомості, що є предметом забезпечення (іпотеки) виконання боржником зобов'язань перед ПАТ «ОТП Банк» за кредитним договором № СМ-SMEC00/066/2008 від 28.05.2008р. та переліком залишків товарної продукції на суму 31603,62 грн. (що є недостатнім для оплати послуг арбітражного керуючого у встановленому п. 2 ст. 115 Закону розмірі: (1378 грн. Х 2) Х 12 міс. = 33072 грн.) доданим до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржника не надано. Крім того, довідка про залишки товарної продукції не містить дати, на яку вона була складена. Тобто, не вбачається можливим встановити, чи існували ці товари на дату звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

При таких обставинах, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи про банкрутство боржника було неповно з'ясовано, а також не доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевим господарським судом визнані встановленими, що відповідно положень ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування постанови господарського суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", в особі Харківського регіонального відділення ПАТ "ОТП Банк", та скасування постанови господарського суду Сумської області від 12.10.2015р. у справі № 920/1463/15.

Керуючись ст. 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", в особі Харківського регіонального відділення ПАТ "ОТП Банк", м. Харків, задовольнити частково.

Постанову господарського суду Сумської області від 12.10.2015р. у справі № 920/1463/15 скасувати.

Справу №920/1463/15 передати для подальшого розгляду до господарського суду Сумської області.

Повний текст постанови складений 15.01.2016р.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко