Рішення № 54985609, 05.01.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2016 р. Справа № 910/21725/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Київхліб», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1», с.Бузова, Київської області

про стягнення 91611,45 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників сторін:

Позивача ОСОБА_1

Відповідача не зявився

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київхліб» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» про стягнення 91611,45 грн.

Справа № 910/21725/15 надійшла за підсудністю з Господарського суду м. Києва і ухвалою від 18.12.2015 року порушено провадження Господарським судом Київської області у справі № 910/21725/15 та призначено справу до розгляду на 05.01.2016 року.

В судовому засіданні 05.01.2016 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 05.01.2016 року відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, без поважних причин повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством «Київхліб» (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (Покупець) було укладено Договір № 2135 поставки хлібобулочних виробів, продуктів довготривалого зберігання, кремово-кондитерських виробів від 26.12.2013 року (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобовязується поставляти на умовах даного договору хлібобулочні вироби, продукти довготривалого зберігання, кремово-кондитерські вироби (далі товар) у відповідності з поданими Покупцем замовленнями, а Покупець зобовязаний приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість Постачальнику.

У звязку з тим, що ТОВ «Край-2» мало намір припинити здійснення роздрібної торгівлі через торговельну мережу власних магазинів, в т.ч. не продавати товари Постачальника та втратило інтерес до договору поставки, а ТОВ «Край-1» мало намір та можливість розпочати здійснення роздрібної торгівлі через торговельну мережу власних магазинів, в т.ч. продавати товари ПАТ «Київхліб», 20.11.2014 року між ПАТ «Київхліб» (Постачальник), ТОВ «Край-2» (Первісний покупець) та ТОВ «Край-1» (Новий покупець) було підписано додаткову угоду № б/н до Договору № 2135 від 26.12.2013 року про заміну сторони у зобовязанні.

Відповідно до п. 2 вищезазначеної додаткової угоди з дати підписання цієї додаткової угоди всі права (як кредитора у зобовязанні по Договору поставки) і обовязки (як боржника у зобовязанні по Договору поставки) сторони Покупця по Договору поставки переходять від Первісного покупця до Нового покупця, і Первісний покупець вибуває із зобовязання по Договору як Сторона.

Таким чином з 20.11.2014 року Покупцем за Договором № 2135 від 26.12.2013 року стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1» (відповідач, Новий покупець).

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється окремими партіями зі складу Постачальника згідно умов даного договору, згідно з п. 4.3 Договору визначено, що кожна партія товару супроводжується ТТН Постачальника.

Відповідно до п. 1.3. Договору право власності на поставлений товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами належним чином оформленої товарно-транспортної накладної, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 06.06.2001 року № 153.

Позивач зазначає, що належним чином виконував умови Договору № 2135 від 26.12.2013 року та своєчасно здійснював поставку замовленої відповідачем продукції. Протягом травня-липня 2015 року позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 114 522,78 грн., що підтверджується доданими до позову товарно-транспортними накладними. На кожній товарно-транспортній накладній стоїть штамп підприємства відповідача, що підтверджує факт поставки та прийняття товару відповідачем. Відповідач жодного разу не звертався до позивача щодо фактів неналежного постачання товару та не заперечує отримання товару від позивача.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі своїх зобовязань по оплаті отриманого товару не виконував, у звязку з чим, за відповідачем утворилась прострочена заборгованість. Відповідачем у звязку із закінченням строків придатності товару було повернено позивачу нереалізований товар на суму 22 911,33 грн. Таким чином заборгованість відповідача складає 91 611,45 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що оплата товару здійснюється на умовах передплати не пізніше дати, що передує поставці.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (08120, Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Бузова, вул.Леніна, буд.215 А кім.3., код 22863249) на користь Публічного акціонерного товариства «Київхліб» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83, код 00381574) 91 611, 45 грн. основного боргу та 1 832,23 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик