Ухвала суду № 54982599, 13.01.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"13" січня 2016 р. Справа № 911/102/16

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши позовні матеріали

Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2)

до фізичної особи-підприємця Сасевич, м. Боярка, Києво-Святошинський р-н

про стягнення 20 762,16 грн.

встановив:

Подана позовна заява не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Пунктом другим частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб’єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб–платників податків).

В позовній заяві не зазначено повного найменування сторін, а саме прізвища та по-батькові ФОП Сасевич, що є підставою відповідно до пункту другого частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України для повернення позовної заяви без розгляду.

Недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або позовна заява не підписана позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»

Згідно п. 2 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 частини другої ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову (якщо позов підлягає грошовій оцінці), зміст позовних вимог, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Як вбачається з позовної заяви, вимогою позивача є стягнення з відповідача 20 762,16 грн. збитків.

Однак, позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки позовна заява не містить обґрунтований розрахунок суми збитків, яку просить стягнути позивач.

Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.

Аналогічна правова позиція міститься в п. 3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18.

Згідно п. 3 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Відповідно до п. 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Законом України «Про судовий збір» передбачено сплату судового збору за місцем розгляду справи із зарахуванням його до спеціального фонду державного бюджету України.

Аналогічна позиція зазначена в п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Судовий збір з позовних заяв, що подаються до господарського суду Київської області сплачується на наступні реквізити: отримувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби Украиїни у Київській області, код банку отримувача (МФО) 821018, рахунок отримувача31214206783001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, за позовом __(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Київської області (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 03499945 (суду, де розглядається справа).

При подачі позовної заяви, позивачем, в якості доказу сплати судового збору, надано платіжне доручення № ДБ1493 від 26.10.2015 про сплату судового збору в розмірі 1218,00 грн., в якому у рядку «одержувач» зазначені реквізити господарського суду м. Києва.

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Втім, вказане платіжне доручення не містить доказів зарахування судового збору у розмірі 1218,00 грн. за розгляд позовної заяви до ФОП Сасевич.

Разом з тим, як вбачається з інформації, яка міститься в автоматизованій системі «Діловодство спеціалізованого суду» (ДСС), платіжне доручення № ДБ1493 від 26.10.2015 було використане Товариством з обмеженою відповідальністю Комунального підприємства «Київпастранс» в якості доказу оплати судового збору за подання позовної заяви до МПП «Гетьман» та ТОВ «Шкіряне взуття».Тобто, фактично позивачем тричі використано платіжний документ про сплату судового збору за подання різних позовів.

Наведене оцінюється господарським судом як приховане нехтування процесуальним обов’язком оплати судового збору за пред’явлення кожного окремого позову, наслідком чого, за умови відсутності контролю справляння судового збору до державного бюджету з боку суду, стало б ненадходження грошових коштів до державного бюджету, які використовуються для матеріально-технічного забезпечення судової гілки влади.

З огляду на викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що платіжне доручення № ДБ1493 від 26.10.2015 не може вважатись доказом сплати позивачем судового збору за подання даної позовної заяви.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Приписами пункту 2 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно частини першої статті 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

В якості доказу направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачем додано копії фіскального чеку № 7418 від 29.12.2015 та опису вкладення у цінний лист від 29.12.2015.

Втім, згідно ст. 32, 36 ГПК України та п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Тобто, належними доказами відправки копії позовної заяви та доданих до неї документів іншому учаснику судового процесу є оригінал розрахункового документу, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) у сукупності з оригіналом опису вкладення у цінний лист.

З огляду на вищевказане, копії опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку не можуть вважатись належними доказами відправки позовної заяви та доданих до неї документів, в розумінні ст. ст. 56, 57 ГПК України.

Відповідно до приписів п. 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не додано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Отже, позовна заява з вказаних вище підстав підлягає поверненню без розгляду.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що згідно з ч. 2 ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (затверджений Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55), відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту «підпис».

Отже, копії документів засвідчуються шляхом проставлення печатки підприємства на кожній сторінці документа, або на зворотній сторінці прошитої копії документа, напису «Згідно з оригіналом» та назви посади, особистого підпису особи, що має відповідні повноваження та засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії.

Проте додані до позовної заяви копії документів не відповідають зазначеним вище вимогам.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення вказаних недоліків.

Керуючись п. 2, 3, 4, 6 частини першої ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя О.В. Щоткін