Постанова № 54981262, 22.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2015 року № 826/20508/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення заборгованостіВ С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі по тексту - ДПІ у Святошинському районі) звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1.), в якому просить стягнути заборгованість у розмірі 30 741,06 грн., з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23.11.2015 сума заборгованості становить 11 406,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 11 406,48 грн.

Відповідач проти позову заперечувала, посилаючись на те, що станом на момент подачі позову сума до стягнення становила 30 741,06 грн., яка і була сплачена 29.10.15, на підтвердження чого ОСОБА_1 надала квитанцію № 241/з27, копія, якої залучена до матеріалів справи.

Згідно ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, керуючись ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

ФОП ОСОБА_1 є платником податків і зборів відповідно до п.15.1 ст. 15 ПКУ, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19839, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Святошинському районі м.Києва з 20.06.2000.

З 19.01.2012 позивач здійснює господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності на підставі поданої до ДПІ у Святошинському районі м.Києва заяви, обрана група єдиного податку ІІІ, ставка єдиного податку 5%.

Як вбачається з матеріалів справи, за ФОП ОСОБА_1 обчислюється заборгованість у зв'язку із несплатою податкових зобов'язань у розмірі 30 741,06 грн., яка виникла у зв'язку із несплатою сум, визначених відповідачем самостійно у поданих податкових деклараціях платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, а саме:

- декларація від 09.08.2014 № 1400054967 відповідачем було самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 10368 грн.;

- декларація від 18.10.2014 № 1400061562 відповідачем було самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 4435 грн.;

- декларація від 07.02.2015 № 1500017018 відповідачем було самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 6668 грн.;

- декларація від 18.04.2015 № 1500033108 відповідачем було самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 9798 грн.

П.54.1 ст.54 Податкового кодексу України (далі по тексу - ПК України) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійне визначене платником податків.

Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі м.Києва направило на адресу відповідача податкову вимогу від 14.11.2014 № 2556-25 на суму 9 840,06 грн.

При цьому в судовому засіданні 23.11.2015 відповідачем було подане клопотання про зменшення позовних вимог, так як позивачка здійснила сплату боргу у сумі 30 741,06 грн., що підтверджується копією квитанції № 241/з27 від 29.10.2015, призначення платежу - єдиний податок 2014, 2015 рік, код виду платежу 101, код бюджетної класифікації 18050400, ідентифікаційний код 1941121382.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у ст. 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову, а тому заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

У поданій в судовому засіданні заяві позивач скоригував суму зобов'язань, зменшивши їх та просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 податкову заборгованість у розмірі 11 406,48 грн., з яких 37 109 грн. - сума основного боргу та 5038,54 грн. - несплаченої пені, обґрунтовуючи наявну сум тим, що заборгованість не переривалась.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій облікових карток платника податків, відповідачем сплачено до бюджету по єдиному податку фізичної особи-підприємця 30 741,06 грн.

Судом при дослідженні облікових карток платника по єдиному податку фізичної особи-підприємця, встановлено, що сума грошового зобов'язання зі сплати податку на момент подачі позову становила 30 741,06 грн.

На підставі вищевикладеного, суд критично ставиться до твердження позивача, щодо стягнення заборгованості з відповідача перед бюджетом по єдиному податку фізичної особи-підприємця у розмірі 11 406,48 грн., оскільки зазначена заборгованість існує на момент розгляду справи по суті, що підтверджується зворотнім боком облікової картки, а предметом даного адміністративного позову є заборгованість, яка виникла до 31.05.2015.

Відповідно до ст. 137 КАС України, якщо зміна позовних вимог виходить за межі спірних правовідносин, це не є зміною заявлених позовних вимог, а є поданням до суду нового позову. У такому разі позивач має право подати до адміністративного суду новий позов, який розглядатиметься в іншому провадженні.

Враховуючи вищезазначене, суд не бере до уваги документи надані позивачем на підтвердження заборгованості, яка виникла після 31.05.2015.

Крім того, 24.11.2015 відповідачем через Відділ документального обігу та контролі було подано клопотання з додатками, а саме: уточнюючі податкові декларації за І квартал 2015, за І півріччя 2015, за 2015 рік, які повинні бути взяті позивачем при подальшому розраховуванні суми заборгованості відповідача.

Згідно ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур