Ухвала суду № 54978729, 14.01.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №479/1102/15-к 14.01.2016 14.01.2016 14.01.2016

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2015 року, про видачу дубліката виконавчого листа та про поновлення строку для предявлення виконавчого документа до виконання, якою

- відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Державний ощадний банк України» про видачу дубліката виконавчого листа, та поновлення строку для предявлення виконавчого документа до виконання

Учасники судового провадження.

Прокурор: Кучеренко Д.С.

представника заявника: ОСОБА_4

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Миколаївське обласне управління публічного товариства «Державний ощадний банк України» просить скасувати ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2015 року та ______________

Провадження № 11/784/8/2016 Головуючий у 1 інстанції:

Категорія: видача дубліката вик. листа ОСОБА_5

Доповідач апеляційної інстанції:

ОСОБА_1

постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву АТ «Ощадбанк» про видачу дубліката виконавчого листа та про поновлення строку для предявлення виконавчого документу до виконання.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Кривоозерського районного суду від 27.11.2015 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Державний ощадний банк України» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для предявлення виконавчого документу до виконання.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляцію

Апелянт зазначає, що 16.01.2012 року постановою заступника начальника ВДВС Кривоозерського РОЮ було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом від 15.10.2010 року по справі за обвинуваченням ОСОБА_6, але протягом 2010-2015 років кошти по вказаному провадженню з ВДВС Кривоозерського РОЮ не надходили.

Апелянт вказує, що стягувач неодноразово звертався до ВДВС Кривоозерського РОЮ із запитами про надання інформації щодо стану виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, та жодної відповіді до Банку не надходило, крім останнього запита від 16.07.2015 року на яке ВДВС Кривоозерського РОЮ надав відповідь про завершення виконавчого провадження на підставі ч.2 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» та втрату виконавчого листа, а отже до серпня 2015 року стягувачу не було відомо про стан виконавчого провадження.

На думку апелянта, через не повідомлення стягувача про стан виконавчого провадження та втрату виконавчого листа, строк для повторного предявлення виконавчого документа до виконання сплив і Стягувач позбавлений можливості, у встановлений законом строк повторно подати до виконавчої служби виконавчий лист та заяву про примусове виконання рішення суду.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Відмовляючи в задоволенні заяви ПАТ «Державний ощадний банк України» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для предявлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції послався на те, що з лютого місяця 2012 року по вересень 2015 року стягувач не проявляв будь-якого інтересу щодо руху вказаного виконавчого документу, сумлінно не користувався своїми правами по контролю за стягненням з ОСОБА_6 матеріальної шкоди, оскільки заявником не надано належних, допустимих доказів, які вказують, що банком вживались заходи по контролю за примусовим виконанням рішення суду з боку ВДВС Кривоозерського РОЮ.

На думку суду, банк як стягувач, не отримуючи відповіді на власні запити, не оскаржував відповідні дії (бездіяльність) ВДВС Кривоозерського РОЮ згідно визначеного законом порядку.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді; представника заявника та думку прокурора, які вважають що судова палата у кримінальних справах не може розглядати справу розглянуту місцевим судом в порядку цивільного судочинства, дослідивши матеріали провадження, суд дійшов наступного.

Відповідно до вимог статті 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Це передбачає і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.50.

Вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку до судової палати у кримінальних справах, передбачений статтею 392 КПК України. В цьому переліку відсутні справи, розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, при розподілі даного провадження не дотримано принципу розгляду справи судом, створеним на підставі закону.

Підставою для розподілу даної справи колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду є реєстрація справи місцевим судом згідно обліково-статистичної картки як кримінальної.

Проте дане провадження розглянуто місцевим судом в порядку цивільного судочинства, а тому, в даному випадку, колегія суддів судової палати у кримінальних справах не є судом, створеним на підставі закону у сенсі вимоги ст. 21 КПК України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, в рішенні від 12.10.78 у справі «Zand v. Austria» Суд вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій ст.6 конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить.

В даному випадку компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо перегляду рішень, прийнятих в порядку цивільного судочинства, є суд, який спеціалізується на розгляді цивільних справ, а саме судова палата у цивільних справах апеляційного суду.

Не обговорюючи питання законності та обґрунтованості прийнятого місцевим судом рішення, колегія суддів вважає, що в цьому випадку порушено принцип стосовно «суду, встановленого законом».

Згідно вимог ч. 5,6 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 КПК України.

Застосовуючи загальні засади кримінального провадження (ст. 7 КПК України), а саме законність (ст. 9 КПК України), доступ до правосуддя та обовязковість судових рішень (ст. 21 КПК України), суд вважає, що провадження за скаргою слід направити до суду першої інстанції

З огляду на наведене, керуючись ст. 7,9,405,407 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2015 року, про видачу дубліката виконавчого листа та про поновлення строку для предявлення виконавчого документа до виконання повернути в суд першої інстанції для виконання вимог ст.21 КПК України.

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3