Ухвала суду № 54978109, 14.01.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/5360/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Разумова І. Є.Номер провадження 22-ц/788/154/16 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 32

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Конотопської міської ради

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Конотопської міської ради про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання по відшкодуванню майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Конотопської міської ради на користь ОСОБА_3 24761 грн. 25 коп. інфляційних втрат, трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання по відшкодуванню майнової та моральної шкоди та 1347 грн. 30 коп. витрат на правову допомогу, а всього - 26108 грн. 55 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Конотопської міської ради в дохід держави 487 грн. 20 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі Конотопська міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому посилається на відсутність вини міської ради щодо тривалого невиконання рішення апеляційного суду від 03 грудня 2014 року про стягнення на користь позивача майнової та моральної шкоди. Зазначає, що рада не є розпорядником бюджетних коштів, а питання реалізації майна в рахунок відшкодування шкоди потребує детального вивчення та прийняття відповідного рішення сесією міської ради.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Сумської області від 03 грудня 2014 року з Конотопської міської ради на користь ОСОБА_3 стягнуто 43216 грн. майнової шкоди та 10000 грн. моральної шкоди (а.с. 3 - 8).

Вказане рішення суду залишається невиконаним, що підтвердила представник відповідача як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді.

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначала, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо відшкодування їй заподіяної шкоди, він у порядку ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити на її користь інфляційні втрати у розмірі 23261 грн. та 1500 грн. - три відсотки річних, за період з 03 грудня 2014 року по 11 листопада 2015 року.

Наданий позивачем розрахунок відповідачем не спростований.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив із того, що на правовідносини, які виникли між сторонами, розповсюджуються положення ст. 625 ЦК України. При цьому зволікання з виплатою майнової та моральної шкоди зводить нанівець судове рішення, яке є обов'язковим до виконання.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлює завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Судом установлено, що рішенням суду, яке набрало законної сили, з відповідача на користь позивача стягнуто 43216 грн. на відшкодування майнової шкоди та 10000 грн. - моральної шкоди.

Таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов'язанням.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням викладеного, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6 - 113 цс 14.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду залишається невиконаним не з вини відповідача, у зв'язку з тим, що міська рада не є розпорядником бюджетних коштів, а питання реалізації майна в рахунок відшкодування шкоди потребує значного часу, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Конотопської міської ради відхилити, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і з цього дня на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді -