Ухвала суду № 54977281, 24.07.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/1557/12 24.07.2012 24072012 24.07.2012

Провадження №22-ц/1490/1061/12

Справа №22-ц/1490/1061/12 Головуючий суду першої інстанції ОСОБА_1

Доповідач апеляційної інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів: Локтіонової О.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Дубовою К.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6,

відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2012 року

про повернення заяви про забезпечення позову

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_7, третя особа садівниче товариство «Урожай» (далі СТ «Урожай») про визнання дій незаконними, визнання права користування земельною ділянкою та будівлями в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними дії голови правління СТ «Урожай» ОСОБА_7 щодо виключення із членів товариства ОСОБА_8, а також продажу ОСОБА_5 земельної ділянки №235 по вул.№6 товариства з розташованими на ній будівлями. А також визнати за ним право користування цією ділянкою та будівлями в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_8

15 лютого 2012 року представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку та розташовані на ній будівлі, оскільки відповідачі, не маючи права власності та права користування земельною ділянкою, в результаті обману уклали договір купівлі-продажу зазначеного майна, що може утруднити виконання рішення суду.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2012 року заява представника позивача була повернута заявнику.

ОСОБА_3 подав на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову ухвалу про задоволення його вимог.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Повертаючи ОСОБА_3 заяву про забезпечення позову, районний суд виходив з того, що вона не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч.8 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» регламентує, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову (а.с.297), вона не у повній мірі відповідає вимогам ст.151 ЦПК України, а саме в ній відсутні мотиви необхідності забезпечення позову, обґрунтування забезпечення позову саме шляхом арешту земельної ділянки та чому невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду про наявність підстав для повернення ОСОБА_3 заяви про забезпечення позову, оскільки вона не відповідає ст..151 ЦПК України, є вірним.

За такого ухвала районного суду є законною та обґрунтованою, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: