Ухвала суду № 54976626, 11.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/515/16 Головуючий 1 інст. Штих Т.В.

Справа № 638/11064/15-ц Доповідач Бурлака І.В.

Категорія: трудові

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» січня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій».

В обґрунтування свого позову посилалася на те, що з 04 липня 2007 року вона працює в ПАТ Банк «Меркурій», а з 01 вересня 2012 року провідним економістом відділення банку № 5.

Згідно наказу № 142-к з 22 вересня 2014 року по 27 липня 2017 року вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Наказом від 02 червня 2015 року № 34-ос її звільнено у звязку зі скороченням штату працівників та ліквідацією банку з 05 червня 2015 року.

Вважала звільнення неправомірним та просила визнати незаконним наказ про її звільнення від 02 червня 2015 року № 34-ос, поновити на роботі, зобовязати відповідача відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано звільнення ОСОБА_1 з посади провідного економіста відділення № 5 ПАТ Банк «Меркурій» на підставі п.1 ст.40 КЗпП України незаконним та поновлено ОСОБА_1 на роботі у ПАТ Банк «Меркурій» на посаді провідного економіста, стягнуто з ПАТ Банк «Меркурій» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн., в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено, стягнуто з ПАТ Банк «Меркурій» на користь держави суму судового збору в розмірі 487,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Публічне акціонерне товариство Банк «Меркурій» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача. При цьому посилався на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що законодавством не визначено механізму працевлаштування звільнених працівників такої категорії.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» необхідно відхилити, рішення суду залишити без змін. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з того, що оскільки процес ліквідації банку не завершився, звільнення ОСОБА_1 є незаконним.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 04 липня 2007 року ОСОБА_1 працює у відповідача. З 01 вересня 2012 року провідним економістом відділення банку № 5. З 22 вересня 2014 року по 27 липня 2017 року ОСОБА_1 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За наказом від 02 червня 2015 року № 34-ос ОСОБА_1 звільнено у звязку із скороченням штату працівників та ліквідацією банку на підставі пункту 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України з 05 червня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи всі необхідні вимоги, повязані із звільненням відповідача додержані, крім однієї звільнення ОСОБА_1 проведено без її обовязкового працевлаштування.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 3 статті 184 КЗпП України передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років ч. 6 ст. 179), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли можливе звільнення з обовязковим працевлаштуванням.

Виходячи з змісту зазначеної статті формулювання «звільнення з обовязковим працевлаштуванням» означає, що перерва в часі між звільненням та працевлаштуванням не допускається. І якщо сьогодні жінка звільнена, то завтра вона вже повинна мати можливість працювати на іншому підприємстві. Якщо ж жінка такої можливості не має, то звільнення слід кваліфікувати як таке, що здійснене без законних підстав.

Разом з тим не можна ігнорувати й ту обставину, що виконання повністю ліквідованим підприємством обовязку працевлаштування жінок, зазначених у частині третеій статті 184 КЗпП України, не має необхідного механізму забезпечення. Обовязок працевлаштування цієї категорії працівників при повній ліквідації підприємства, установи, організації лежить на останніх. Невиконання цього обовязку підприємством тягне такі наслідки: якщо на момент винесення судом рішення процес ліквідації підприємства незавершений, жінка поновлюється на роботі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнили без обовязкового працевлаштування. Процес ліквідації банку до теперішнього часу триває.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції з додержанням вимог ст. ст. 213 - 215 ЦПК України, з урахуванням обставин справи та вимог Конвенції про припинення трудових відносин, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 3933-12 від 04 лютого 1994 року, ст. 184 КЗпП України, розяснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в постанові № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. 23 ЦК України, надавши належну оцінку доказам у справі, правильно зазначив у рішенні, що оскільки звільнення ОСОБА_1 проведено без обовязкового працевлаштування, а процес ліквідації банку не завершено, воно є незаконним, у звязку з чим наказ про звільнення підлягає скасуванню з поновленням на роботі ОСОБА_1 та відшкодуванням їй моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав в розмірі 2000,00 грн.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії