Рішення № 54976406, 04.01.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/1305/15-ц

провадження №2/619/65/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2016 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Остропілець Є.Р.

при секретарі Бурлаковій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа приватний нотаріус Дергачівського нотаріального округу ОСОБА_3 «Про визнання права власності на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою с.К.Лопань вул. Лєбєдєва-7 Дергачівського району Харківської області та визнання договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованих за адресою с.К.Лопань вул. Лєбєдєва 7 Дергачівського району Харківської області, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 16.06.2009 року, реєстровий № 2154- недійсним» ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Дергачівського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дергачівського нотаріального округу ОСОБА_3 «Про визнання права власності на ? частину будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: с.Козача Лопань вул.. Лєбєдєва -7 Дергачівського району Харківської області та визнання договору купівлі- продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованих за адресою : с.Козача Лопань вул.. Лєбєдєва -7 Дергачівського району Харківської області, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 16.06.2009 року, реєстрований за № 2154 недійсним.

ОСОБА_1 посилається на те, що з 1978 року, вона перебувала з ОСОБА_4Т . у фактичних шлюбно- сімейних відносинах та проживали однією сімєю за адресою: с. Козача Лопань радгосп Шлях індустрії № 19 кв. 1, разом з ним та дітьми від першого шлюбу.

За період сумісного життя ОСОБА_4Т , зі згоди ОСОБА_1, уклав типовий договір про купівлю-продажу житлового будинку садибного типу з надвірними забудовами, що розташований адресою: с. К. Лопань вул. Лєбєдєва -7, загальною площею 72,6 кв.м та житловою площею 53,4 кв.м, який складається з 4-х кімнат. Житловий будинок розташований на присадибній ділянці розміром 0,12 га. Балансова вартість житлового будинку на той момент складала 8, 645.18 коп.

Наказом № 110-К від 16.11.1991 р. за будинком була закріплена земельна ділянка, розміром 0,980 га.

В 1991 році ОСОБА_4 та ОСОБА_1 сплатили повністю вартість будинку, що підтверджується довідкою, виданою директором радгоспу «Шлях індустрії».

Вказаний будинок був недобудованим, електропостачання, водопостачання та газопостачання в будинку не було.

Під час сумісного проживання вони значно збільшили вартість будинку, за рахунок сумісних коштів ОСОБА_4, ОСОБА_1 та коштів доньок : ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

ОСОБА_2У . в будівництві будинку участі не приймав, жив окремо зі своєю сім'єю за адресою: с.К.Лопань вул Шлях Індустрії - 19 кв.1.

Про те, що будинок оформлений на ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу вона дізналася коли звернулася до юридичної консультації Дергачівського району Харківської області.

Відповідно довідки з БТІ Дергачівського району від 23.01.2015 р. за №94 житловий будинок належить ОСОБА_2У . відповідно до договору купівлі- продажу від 16.06.2009 року реєстр 2154 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2

ОСОБА_1 через застосування сили з боку ОСОБА_2 змушена була звернутись до нотаріуса з метою оформлення заповіту на останнього.

ОСОБА_1, через необізнаність, вважаючи, що підписує заповіт, підписала договір купівлі- продажу .

ОСОБА_1М вважає, що термін позовної давності вона не пропустила , тому як їй стало відомо про порушення її права тільки 23.01.2015 р. але не раніше.

ОСОБА_1 просить визнати за нею право спільної сумісної власності на ? частку житлового будинку з надвірними будівлями розташованого за адресою: Харківська область с.Козача Лопань вулЛебедєва -7, та просить визнати договір купівлі-продажу жилого будинку з надвірними будівлями від 16.06.2009 року за адресою: Харківська область с.Козача Лопань вул. Лєбєдєва, 7, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, та зареєстрований в реєстрі за № 2154 - недійсним.

ОСОБА_2 заперечує проти позову, та зазначає, що укладений договір купівлі - продажу житлового будинку від 16.06.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 відповідає вимогам зазначеним в ст. 657 ЦК України щодо письмової форми договору, нотаріального посвідчення та державної реєстрації .

З п.10 оспорюваного договору вбачається, що ОСОБА_1 надала свою згоду на продаж зазначеного житлового будинку.

Відповідно до п.3 оспорюваного договору зазначено, що грошові кошти у сумі 181 421,00 грн. були отримані продавцем. Вказане свідчить, що між сторонами був укладений реальний договір, за яким відбулася фактична передача майна та коштів.

Також ОСОБА_1 стверджує, що їй стало відомо про укладений її померлим чоловіком договір купівлі-продажу жилого будинку лише 23.01.2015 року з відповіді Слатинського комунального підприємства технічної інвентаризації „Інвентаризатор і тому термін позовної давності нею не пропущений.

Даний факт не відповідає дійсності оскільки особовий рахунок з газопостачальною організацією був переоформлений на відповідача одразу ж після укладення оспорюваного договору і в усіх щомісячних рахунках на оплату газу в якості власника вказаний саме позивач.

Крім того, після смерті у 2012 році - ОСОБА_4, позивач - ОСОБА_1 , як і інші його спадкоємці, не зверталася за отриманням свідоцтва про спадщину на нерухоме майно, оскільки усім спадкоємцям було відомо, що житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, сел. Козача Лопань, вул. Лєбєдєва буд.7, належить саме ОСОБА_2

ОСОБА_4 від 01.04.1990 року уклав типовий договір про купівлю-продажу житлового будинку садибного типу з надвірними забудовами, що розташований адресою: с. К. Лопань вул. Лєбєдєва -7, а шлюб із ОСОБА_1 було укладено 25.12.1990 року.

Правововідносини, що стосуються розподілу майна, що спільною сумісною власністю регулюються Кодексом про шлюб та сімю, оскільки Сімейний кодекс набув від 01.01.2004 року.

Норми про право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі даний Кодекс не містить , тому право спільної сумісної власності позивача не розповсюджується на жилий будинок з надвірними будівлями.

Приватний нотаріус ОСОБА_3 в судове засідання не зявився відповідно до поданої заяви, просить розглядати справу у її відсутність та винести рішення на розсуд суду на підставі доказів наявних у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наступне.

Судом достовірно встановлено , що між відповідачем та його вітчимом - ОСОБА_4 був укладений договір купівлі - продажу житлового будинку від 16.06.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 2154.

Відповідно до вказаного договору продавець - ОСОБА_4Т . передав, а покупець - ОСОБА_2У . набув у власність жилий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район сел. Козача Лопань вул.. Лєбєдєва буд.7.

На земельній ділянці площею 1200 кв.м. розташовані: один одноповерховий із цегли житловий будинок, житловою площею 56, 4 кв.м., загальною площею 75,6 кв.м., позначений в плані літерою „А1 та такі надвірні будівлі та споруди: гараж літ. „Б, літня кухня літ. „В, погріб літ „Г, убиральня літ. „Д, літній душ літ. „Е, три сараї літ. „Ж, З, И, альтанка літ. „К, навіс літ. „Л, колонка N та N 1-3 огорожа.

Згідно п.3 оспорюваного договору продаж здійснено з 181421.00 грн., які покупець передав продавцю, а продавець отримав готівкою від покупця, до підписання цього договору.

Усі вимоги передбачені ст. 657 Цивільного кодексу України щодо письмової форми договору, нотаріального посвідчення та державної реєстраці укла,сторонами договору були дотримані.

Позивач вважає, що під час укладення оспорюваного договору нерухоме майно, перебувало у спільній сумісній власності позивача та її чоловіка ОСОБА_4Т .

У відповідності до ст. 369 Цивільного кодексу України розпоряджанню майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

За загальним правилом ч. 2 ст. 65 СК дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її (його) згоди, якщо цей договір виходить за норм межі дрібного побутового.

Така згода на укладання одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згідно із ч. 3 ст. 65 ЦК повинна бути письмовою, у тому числі нотаріально посвідченою, якщо правочин підлягав вчиненню з таким посвідченням. Ці вимоги поширюються на вчинення будь-яких правочинів.

З п.10 оспорюваного договору вбачається, що позивач надала свою згоду на продаж зазначеного жилого будинку. Вказана згода міститься у приватного нотаріуса Дергачівського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що їй було невідомо про укладення оспорюваного договору і ніякого договору купівлі-продажу вона не підписувана, а також що на момент укладення договору вона була пенсіонеркою погано бачила і чула так як давно втрачений слух і здоровя і тому вважала, що оформлює заповіт.

Положеннями ст.204 ЦК України, встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визначений судом не дійсним.

Оспорюваний договір дійсно, як стверджує позивач , нею не підписувався та не укладався оскільки договір підписав та укладав її чоловік ОСОБА_7, за яким було зареєстровано право власності на підставі типового договору купівлі продажу, посвідченого радгоспом «Шлях Індустрії» від 01.04.1990 року.

Сама позивач надала свою письмову згоду на відчуження нерухомого майна, а тому була обізнана про укладання цього договору.

Крім того, в позовній заяві позивачем вказано, що ні її чоловік, ні вона не отримали і не домовились про отримання грошових коштів за оспорюваним договором і саме тому цей договір не може мати юридичної сили.

Натомість, зазначені позивачем обставини спростовуються п.3 оспорюваного договору, у якому зазначено, що грошові кошти у сумі 181 421,00 грн. були отримані продавцем. Вказане свідчить, що між сторонами був укладений реальний договір, за яким відбулася фактична передача майна та коштів. Обставини ж щодо невиконання чи неналежного виконання оспорюваного договору в жодному разі не можуть впливати на його чинність, а лише створюють правові наслідки повязані з невиконанням чи неналежним виконанням зобовязання, які передбачені у Главі 51 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Однак твердження позивача не ґрунтуються на конкретних правових нормах і не підкріплені хоч якими-небудь доказами, які б обґрунтовували її правову позицію.

Також позивач стверджує, що їй стало відомо про укладений її померлим чоловіком договір купівлі-продажу жилого будинку лише 23.01.2015 року з відповіді Слатинського комунального підприємства технічної інвентаризації „Інвентаризатор і тому термін позовної давності нею не пропущений.

Насправді, вказане не відповідає дійсності, оскільки особовий рахунок з газопостачальною організацією був переоформлений на відповідача одразу ж після укладення оспорюваного договору і в усіх щомісячних рахунках на оплату газу в якості власника вказаний саме позивач.

Крім того, після смерті у 2012 році вітчима відповідача ОСОБА_4 позивач, як і інші його спадкоємці, не зверталася за отриманням свідоцтва про спадщину на нерухоме майно, оскільки усім спадкоємцям було відомо, що житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, сел. Козача Лопань, вул. Лєбєдєва, буд.7, належить саме ОСОБА_2

Згідно ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позивачу було достеменно відомо, що 16.06.2009 року її чоловік уклав з відповідачем саме договір купівлі-продажу, а не оформив заповіт.

Позовна вимога про визнання права власності на ? частину будинку взагалі жодним чином не обґрунтована позивачем, а лише зазначено про переважне право по закону придбання у свого чоловіка його ? частини будинку.

Вимогами ч.4 ст. 362 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця, а не визнання права власності.

Разом з цим, зі змісту позовної заяви вбачається, що вищевказане нерухоме майно було придбане ОСОБА_4 01.04.1990 року, на підставі типово договору купівлі-продажу, посвідченого радгоспом „Шлях індустрії від 01.04.1990 року, а шлюб між ОСОБА_4 та позивачкою був укладений 25.12.1990 року .

Положеннями ч. 1 ст.74 Сімейного кодексу України встановлено, що як жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі м собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільно проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до п. 1 розділу VII "Прикінцевих положень" Сімейного кодексу» зазначений кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільного кодексу, тобто з 01.01.2004. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, норми Сімейного кодексу застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше ніж 01.01.2004.

До сімейних відносин, які вже існували норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Тому правовідносини повязані з набуттям 01.04.1990 року ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно мають врегульовуватися Кодексом про шлюб та сімю України.

Згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сімю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Однак аналогічної норми, що міститься у ст.74 Сімейного кодексу України, Кодекс про шлюб та сімю України не містить.

Тому, право спільної сумісної власності позивача не розповсюджується на жилий будинок з надвірними будівлями та ОСОБА_4 мав право взагалі без згоди позивача ним розпорядитися на власний розсуд.

Відповідно письмового заперечення від приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 в якому зазначено, що 16 червня 2009 року до неї звернулися ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з наміром оформити договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт Козача Лопань, вулиця Лєбєдєва, будинок 7.

Для оформлення заповіту ОСОБА_4 повинен був надати нотаріусу тільки свій паспорт та ідентифікаційний код, при можливості, але не обов'язково, паспорт і код особи, на яку буде посвідчуватися заповіт. Для оформлення договору відчудження зазначеного вище житлового будинку ОСОБА_4 повинен був надати нотаріусу ОСОБА_8 з реєстру прав власності на нерухоме майно, який готується і видається Слатинським комунальним підприємством технічної інвентарізації Інвентаризатор та на якому вказано, що ОСОБА_8 надано для відчуження; довідку Державного підприємства Центр державного земельного кадастру, яка готується і видається Дергачівським районним відділом Державного підприємства Центр державного земельного кадастру; довідку Козачо-Лопанської селищної ради про відсутність в будинку зареєстрованих осіб віком до 18-ти років. Підготовка вказаних документів потребує часу, якого досить, щоб зрозуміти, що мова йде зовсім не про заповіт, а про договір відчуження.

16 червня 2009 року ОСОБА_4Т . було надано всі необхідні документи для оформлення договору купівлі-продажу.

В разі, якщо відчужуване майно набувалося відчужувачем в період шлюбу згідно ст. ст. 65, 74, 97 Сімейного кодексу України нотаріус зобов'язаний витребувати заяву від дружини (чоловіка) відчужувача. В даному випадку було встановлено, що правовстановлюючий документ на вказаний житловий будинок, а сема - договір купівлі-продажу було посвідчено між ОСОБА_4 та радгоспом Шлях індустрії 01.04.1990 року, тобто до реєстрації шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (шлюб зареєстрованого 25 грудня 1990 року), але зареєстрований в БТІ вказаний договір купівлі-продажу був лише 14 липня 1995 року, тобто після реєстрації шлюбу.

Тому нотаріусом, від дружини продавця ОСОБА_4 - ОСОБА_1, було відібрано заяву, в якій вона повідомила нотаріуса, що посвідчений договір відповідає інтересам їхньої сім'ї та дала згоду на укладання та підписання її чоловіком - ОСОБА_4Т вказаного вище договору купівлі-продажу житлового будинку.

Стосовно розрахунку між сторонами по договору встановлено, що зі слів сторін розрахунок було проведено до підписання вказаного договору купівлі- продажу, і гроші в сумі 181421,00 гривня продавець - ОСОБА_4 одержав від покупця - ОСОБА_2 повністю до підписання цього договору. Присутність нотаріуса при розрахунку між сторонами по договору не обов'язкова.

При посвідченні вказаного вище договору купівлі-продажу житлового будинку, до його підписання, сторони по договору були попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо правочинів, перебували при здоровому розумі, ясній пам'яті, розуміли значення своїх дій, діяли добровільно, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так морального.

Відповідно до заяви, що надійшла до суду від представника відповідача ОСОБА_8 зазначено, що оспорюваний договір був укладений 16.06.2009 року тому він просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Оскільки договір купівлі продажу було укладено від 16.06.2009 року та ОСОБА_1 достовірно знала про факт укладання договору купівлі продажу, відповідно до пояснення нотаріуса не заперечувала проти його укладання, вказувала що договір відповідає інтересам їхньої сім'ї відповідно до згоди на укладання договору про відчуження майна, що є обєктом права спільної сумісної власності.

Тому суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ст. 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України , сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.202, 207, 209,215-216, 256 -268, ЦК України, ст.ст.10, 11, 27, 31, 57-60, 209, 212,215 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

В позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Є. Р. Остропілець