Вирок № 54974594, 13.01.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4930/15-к

Номер провадження 1-кп/629/65/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015220380002704 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, приватного підприємця, не одруженого, не військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області Карася М.В.,

- захисту -обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2015 року близько 18-30 години, ОСОБА_1, знаходився на ринку «Янтар», розташованого на 4 мікрорайоні в м. Лозова, Харківської області, де зустрів своїх товаришів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також раніше незнайомого йому ОСОБА_5, які розпивали спиртне. В ході розмови з вищевказаними особами ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_5 піти з ним до знайомого під приводом взяти потрібну йому річ. Після того, як ОСОБА_5 погодився, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_5 зайти з ним в будинок АДРЕСА_1. Коли вони знаходились на сходовому майданчику між четвертим та п'ятим поверхами другого під'їзду вказаного будинку, між ними на ґрунті особистих неприязнених відносин виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_1 виник умисел на відкрите викрадення чужого майна. ОСОБА_1 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, виражених у відкритому викраденні чужого майна, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, застосувавши до ОСОБА_5 насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а саме наніс декілька ударів кулаком в область нижньої щелепи, завдавши потерпілому фізичну біль, витягнув з кишені куртки ОСОБА_5 мобільний телефон «Samsung GT-S5250», вартістю 355 гривень з сім-картами оператора ХФ ПрАТ «МТС Україна», вартістю 10 гривень та забрав собі. Вартість викраденого майна встановлена згідно судової товарознавчої експертизи № 4726 від 05.11.2015 року. Після цього ОСОБА_1 вивів за одяг ОСОБА_5 на вулицю з вказаного будинку і довів його до будинку АДРЕСА_2, а потім спробував зникнути з місця пригоди. ОСОБА_5 намагався зупинити його злочинні дії, а саме схопив ОСОБА_1 за ногу, від чого останній впав на землю. Між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 виникла боротьба, в ході якої ОСОБА_5 вимагав від ОСОБА_1 повернути йому мобільний телефон, а ОСОБА_1 відштовхував ОСОБА_5 від себе. Далі ОСОБА_1 натягнув ОСОБА_5 капюшон його куртки на голову. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_1 з місця пригоди зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому - ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочину. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 31 жовтня 2015 року, він перебуваючи на ринку «Янтар», розташованого на 4 мікрорайоні в м. Лозова, Харківської області, де зустрів своїх товаришів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також раніше незнайомого йому ОСОБА_5, які розпивали спиртне. Потім він запропонував ОСОБА_5 піти з ним до знайомого під приводом взяти потрібну йому річ та зайшов з ним в будинок АДРЕСА_1. Коли вони знаходились на сходовому майданчику між четвертим та п'ятим поверхами другого під'їзду вказаного будинку, між ними на ґрунті особистих неприязнених відносин виникла сварка, в ході якої у нього виник умисел на відкрите викрадення чужого майна. Після чого він застосував насильство у відношенні ОСОБА_5, а саме наніс його декілька ударів кулаком в область щелепи та витягнув з кармана його куртки мобільний телефон «Samsung GT-S5250», вартістю 355 гривень з сім-картами оператора ХФ ПрАТ «МТС Україна», вартістю 10 гривень та забрав собі. Після цього він вивів за одяг ОСОБА_5 на вулицю з вказаного будинку і довів його до будинку АДРЕСА_2, а потім спробував зникнути з місця пригоди, але ОСОБА_5 намагався зупинити його злочинні дії, схопив його за ногу, від чого він впав на землю. Між ними виникла боротьба, в ході якої ОСОБА_5 вимагав від нього повернути мобільний телефон, а він відштовхував ОСОБА_5 від себе. Далі він натягнув ОСОБА_5 капюшон куртки на голову, та зник з місця події. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Призначаючи покарання обвинуваченим, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доказаною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, перебуває на обліку у лікаря нарколога з синдромом залежності від алкоголю, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, не одружений, має неповну середню освіту, не працює, не військовозобов'язаний, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4.

У відповідності до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, що виразилося у визнанні ним своєї вини у пред'явленому обвинуваченні, критичному відношенні до скоєного.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлені.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без його ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в ході досудового розслідування та судом не обирався.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та піддати його покаранню у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення:

- судово-товарознавчої експертизи № 4726 від 05.11.2015 року в розмірі 306 гривень 90 копійок (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази по справі:

- мобільний телефон «Samsung GT- S5250», який переданий потерпілому ОСОБА_5 згідно зберігальної розписки, повернути останньому.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова