Ухвала суду № 54972725, 19.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/16234/14-ц Головуючий І інстанції - Цвіра Д.М.

Провадження: 22-ц/790/6979/15 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів - Довгаль А.П., Коваленко І.П.,

за участю секретаря - Сашко Я.С.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Харківського відділення № 2 про стягнення страхового відшкодування, суми індексу інфляції, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

У вересні 2014 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 07.12.2007р. між ним та ТОВ «Укрпромбанк» було укладено кредитний договір № 755/ФКВ-07, згідно якого позивач отримав кредит на придбання автомобіля Toyota Avensis, держ.номер НОМЕР_1.

30.12.2010 року між позивачем та ЗАТ СК «ТЕКОМ» було укладено договір страхування транспортного наземного засобу № 008-134Д/Т по виду страхування - страхування наземного транспортного засобу (КАСКО).

ТОВ «Укрпоромбанк» припинив своє існування, відповідно до договору від 30.06.2010 р. передав свої активи та кредитні зобов'язання, в тому числі за кредитним договором № 755/ФКВ-07 ПАТ «Дельта Банк».

16.06.2011 року стався страховий випадок, що призвело до виплати на користь позивача страхового відшкодування в сумі 4649 грн.

Розрахунок з позивачем страхова компанія здійснювала через ПАТ «Дельта Банк», бо це є умовою банку, який одночасно є вигодонабувачем за договором страхування.

Позивач отримав перший платіж у розмірі 3571,13 грн.

Залишок суми в розмірі 1054,80 грн. був перерахований страховою компанією для виплати позивачу на рахунок ПАТ «Дельта Банк».

04.11.2011 року позивач звернувся до банку для отримання грошей, однак отримав вимогу банку написати письмову заяву про те, що він не заперечує проти утримання з нього податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15 % від належної йому суми.

З такою вимогою банку позивач погодитись не може, оскільки вона є незаконною. Позивач ще декілька разів звертався до банку за виплатою йому грошей перерахованих страховою компанією, намагався переконати співробітників банку, що вони порушують закон, але це результатів не дало та гроші позивачу банком не виплачені .

Позивачу завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що банк, як фінансова установа, яка використовує працю великої кількості працівників/фахівців, втому числі і податковому законодавстві, не має права вводити своїх клієнтів в оману стосовно законодавства і вимагати від них виконання дій передбачених чинним законодавством, тим більше відмовлятись від грошей. Сам факт не виплати позивачу належних коштів, які опинились в установі банку, через неможливість провести розрахунок іншим способом, і які банку не належать, вимагають від позивача додаткових зусиль на використання інших джерел власного існування та існування членів його родини, вимагає додаткового психологічного навантаження на відновлення свого порушеного права (зайві перемовини з фахівцями, пошуку компетентної інформації, непотрібне листування з банком). Вважає, що незаконними діями банку завдана моральна шкода.

Просив стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на свою користь суму належного страхового відшкодування в розмірі 1054,80 грн., суму індексу інфляції за весь час затримки в розмірі 238,48 грн. та 3% річних в розмірі 94 грн. Всього 1293,28 грн. Моральну шкоду у розмірі 2 000 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам позивача про виконання забов'язань за кредитним договором станом на 26.09.2011 р. Вважає, що сума 1054,80 грн., яка надійшла до банку 10.10.2011р. не могла бути зарахована до погашення кредиту за договором від 07.12.2007р № 755/ФКВ-07, оскільки обставини, які мали місце в момент написання позивачем заяви (серпень 2011р.) з проханням зарахувати страхове відшкодування в рахунок погашення кредиту змінилися і в момент виплати залишку страхового відшкодування (жовтень 2011р.) забов язання з погашення кредиту вже не існувало. Що стосується стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн., то позивач вважає, що моральна шкода полягає в тому, що внаслідок неправомірної поведінки відповідача, яка полягає в не надані чітких відповідей на запити клієнта, свідомого приховування фактів стосовно погашення кредиту, а також вводу в оману клієнта стосовно діючого законодавства, примусу сплачувати не передбачені законодавством платежі, в кінці кінців в банальному привласненні грошових коштів, які в силу викладених вище обставин вже не можуть належати відповідачу призвели до душевних страждань та витрати зайвого часу для з'ясування відносин з банком, що зрештою вимусило позивача звернутися до суду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сума страхового відшкодування по страховому випадку, що трапився з автомобілем Toyota Avensis, держ.номер НОМЕР_1, була отримана вигодонабувачем та з моменту її отримання стала власністю вигодонабувача. Кошти, які були отримані AT «Дельта Банк» по договору страхування, отримані на законних підставах.

Договір страхування був чинним на момент зарахування коштів на рахунок AT «Дельта Банк», а тому отримання AT «Дельта Банк» коштів від страхової компанії є таким, яке здійснено на законних підставах. Отримавши страхове відшкодування, ПАТ «Дельта Банк», як власник цих коштів, розпоряджається ними самостійно.

Так, вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування в розмірі 1054,80 грн. не підлягають задоволенню.

Виходячи з положень ч. 1, ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач не є боржником, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення суми індексу інфляції за весь час затримки в розмірі 238,48 грн. та 3 процентів річних в розмірі 94,00 грн.

Позивачем не надано суду жодного доказу в обґрунтування своїх доводів щодо завдання йому моральної шкоди, а тому позов в цій частині також задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

По справі встановлено, що 07.12.2007 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» було укладено кредитний договір № 755/ФКВ-07, згідно якого банк надав позивачу кредитні кошти на придбання автомобіля Toyota Avensis державний номер НОМЕР_1 /а.с.52-58/.

Внаслідок укладення 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» договору про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк» в рахунок погашення заборгованості, до банку перейшли права вимоги до боржників ТОВ «Укрпромбанк» за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі за кредитний договір № 755/ФКВ-07 /а.с.65-70/.

30.12.2010 р. р. між ОСОБА_1 та ЗАТ СК «ТЕКОМ» був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 008-134 Д/Т/АТ /а.с.6/.

За договором страхування застраховано майнові інтереси ОСОБА_1, що не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням визначеним цим Договором (Частина 1) транспортним засобом та/або додатковим обладнанням, встановленим на цьому ТЗ.

Вигодонабувачем за указаним договором виступає ПАТ «Дельта Банк».

16.06.2011 року стався страховий випадок, що призвело до виплати на користь позивача страхового відшкодування в сумі 4649 грн.

Для уточнення отримувача страхового відшкодування страхова компанія звернулась з листом вих. № 164 від 29.06.2011 до банку, в якому просила надати відомості на користь кого перерахувати страхове відшкодування.

З відповіді банку вих. № 11-558483 від 14.07.2011 р. чітко вбачається, що AT «Дельта Банк» не заперечує з приводу виплати страхового відшкодування по страховому випадку, що трапився з автомобілем Toyota Avensis, держ.номер НОМЕР_1, та просив суму страхового відшкодування спрямувати на реквізити банку, а саме: рахунок банку № 373960003.

Згідно заяви позивача на адресу страхової компанії від 27.07.2011 р. він у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля просив виплатити суму страхового відшкодування на поточний рахунок вигодонабувача: AT «Дельта Банк» п/р 373960003, МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020.

Так, на виконання умов договору страхування страховик перерахував суму, страхового відшкодування на користь AT «Дельта Банк» - двома траншами 16.08.2011 p. -3 571,12 грн.; 10.10.2011р. -1 054,80 грн.

Дана обставина підтверджується платіжними дорученнями № 4309 від 16.08.2011 р та № 5244 від 10.10.2011 р., в яких зазначено, що отримувачем коштів є AT «Дельта Банк», рахунок отримувача № 373960003, банк отримувача AT «Дельта Банк» в м. Київ /а.с.13,14/.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Відповідно до узагальнюючої податкової консультації щодо оподаткування сум страхового відшкодування, які при настанні страхового випадку із предметом застави (автомобілем) виплачуються страховою компанією за договором банку - вигодонабувачу, а не фізичній особі, що одержала в банку кредит під такий автомобіль, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України 22.11.2013 р. № 701, якщо суми страхового відшкодування, які при настанні страхового випадку із предметом застави (автомобілем) виплачуються страховою компанією за договором банку - вигодонабувачу, то згідно із абз. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу розглядаються як дохід платника податку у вигляді додаткового блага. При цьому, банк повинен виконати усі функції податкового агента, встановлені Податковим Кодексом України.

Таким чином, сума страхового відшкодування по страховому випадку, що трапився з автомобілем Toyota Avensis, держ.номер НОМЕР_1, була отримана вигодо набувачем, який повинен виконати функції податкового агента, встановлені Податковим Кодексом України.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Вимоги щодо стягнення моральної шкоди є безпідставними, оскільки в діях банку немає протиправного діяння та вини.

Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді -