Рішення № 54962209, 11.01.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 січня 2016 р. Справа № 918/1375/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача: Приватного підприємства фірми "Еней"

про стягнення заборгованості за електричну енергію в сумі 39 318 грн. 45 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1

від відповідача: представник не з'явився.

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (надалі Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до Приватного підприємства фірми "Еней" (надалі Відповідач) в якому просить стягнути з останнього заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 33 289 грн. 13 коп. за період з вересня 2014 року по листопад 2015 року, пеню за несвоєчасну її сплату в сумі 2127,23 грн., нараховану за період з 03.06.10.2015 по 30.11 2015 року та інфляційні втрати в розмірі 3902,09 грн.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, явку представника повторно в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у справі повідомленнями про вручення поштових відправлень №34240 0006852 2, 34240 0006871 9.

Відтак, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

21 квітня 2010 року між ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» (правонаступником якого є ПАТ "Рівнеобленерго"), як Постачальником та Приватним підприємством фірмою "Еней", як Споживачем укладено договір №270030427 про постачання електричної енергії відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.2.2, п. 2.2.2, п.2.3, п.2.3.3, 8.1 Договору Позивач зобов'язувався постачати відповідачу електроенергію відповідно до умов Договору, а останній - зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати використану електроенергію. Взяті на себе зобов'язання згідно з укладеним Договором ПАТ « Рівнеобленерго» виконало в повному обсязі. Однак, Відповідач не оплатив використану електроенергію, внаслідок чого порушив договірні зобов'язання.

Пунктом 2.3.3 Договору передбачено, що споживач зобов'язаний здійснювати оплату вартості електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 « Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків».

Згідно п. 8.1 Договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в терміни визначені додатком № 4 Договору «Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків».

Відповідач користувався електроенергією згідно Договору, оплату не здійснював, порушуючи умови укладеного договору та ст.173, ст.193 ГК України.

Внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої електроенергії, не перерахування коштів за використану активну електроенергію утворилась дебіторська заборгованість Відповідача перед ПАТ «Рівнеобленерго» за період з вересня 2014 р. по листопад 2015 р. в розмірі 33 289,13 грн.

За умовами п. 2 Додатку №1 покази засобів обліку, відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача, фіксуються споживачем 21 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) постачальником. Після зняття показів засобів обліку, споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та 21 числа надає постачальнику нарочним, не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію. Якщо термін подачі звіту припадає на вихідні та/або святкові дні, звіт про використану електроенергію надається в перший робочий день, що слідує за вихідними та/або святковими днями. У разі неможливості отримання постачальником даних про використану електроенергію у зазначені терміни (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електроенергії здійснюється самостійно постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі наявності зафіксованих постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок у відповідності до таких показників. Період розрахунку за середньодобовим споживанням електроенергії не повинен перевищувати один місяць, після чого постачальник проводить розрахунок обсягу спожитої електроенергії за встановленою потужністю струмоприймачів та числом годин їх використання до передачі показників розрахункових приладів без подальшого перерахунку. Відновлення розрахунків за розрахунковими приладами обліку здійснюється після спільного складання акту, у якому фіксуються покази приладів обліку електроенергії.

Відповідно до п. 3.5 Додатку № 1 розрахунки за електроенергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний розрахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

За умовами абзацу 2 пункту 4 Додатку № 4 відповідно до визначеної згідно пункту 5 Додатку величини коштів за фактично спожиту електроенергію постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня отримання відповідачем рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виписувалися відповідачу рахунки за вересень-грудень 2014 року (а.с.52-58), січень-листопад 2015 року (а.с.60-76). Позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача боргу за вказані місяці.

Відповідач розрахунки не проводив взагалі, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість в сумі 33 289, 13 грн.

Відносини повязані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією (надалі Правила), затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення правил користування електричною енергією.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором постачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.І ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з абз.2. ч.І. ст.193 ГК до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, або договору.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 33289 грн. 13 коп. за період з вересня 2014 р. по листопад 2015 р. грунтуються на договорі та законі є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України при порушенні зобовязання настають правові наслідки, передбачені договором чи законом.

Відповідно до ч. 6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків непередбачено законом або договором.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8 Додатку № 4 до Договору, у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів, Постачальник здійснює Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня, після дати остаточного розрахунку.

Разом з тим відповідно до ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем за період 03.06.2015 р. по 30.11.2015 р. на суму боргу за відповідний період, нарахована пеня в розмірі 2 127,23 грн.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем (а.с.28) та здійснивши її перерахунок суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 2118,25 грн. за період з 03 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року.

Зокрема Позивачем невірно розраховано пеню від суми боргу за періоди, вказані у таблиці, однак правильний розрахунок такий:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення1649,3828.08.2015 - 24.09.2015 28 27.0000 %0.148 %68,33 1649,3830.102015- 30.11.2015 32 22.0000%0,121%62,632168,9230.10.2015-30.11.2015 32 22.0000%0,121%83,673031,1628.08.2015- 24.09.2015 28 27.0000%0,148% 125,563031,1625.09.2015-29.10.2015 35 22.0000%0,121%127,89 3031,1630.10.2015-30.11.2015 32 22.0000% 0,121% 116,933564,8003.09.2015-24.09.2015 22 27.0000% 0,148%116,033564,80 25.09.2015-29.10.2015 35 22.0000% 0,121%150,414162,28 30.10.2015-30.11.2015 32 22.0000% 0,121% 160,56342,0606.11.2015-30.11.2015 25 22.0000% 0,121% 10,31

В решті розрахунок пені, здійснений Позивачем, не перевищує розрахунку суду, який здійснено за допомогою Інформаційно-аналітичної програми Ліга - Закон програми Калькулятор", а відтак приймається судом.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 2118,25 грн., а в стягненні 8 грн. 98 коп. пені слід відмовити як надмірно нарахованої.

Відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

За період прострочення позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 3 902,09 грн. Даний розрахунок судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд в повному розмірі покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства фірми "Еней" (34240, Рівненська обл., Рокитнівський р-н, смт. Томашгород, вул. Центральна, буд.50 код ЄДРПОУ 23305707) на користь Публічного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» (33000, м.Рівне, вул. Кн.Володимира, 71, код ЄДРПОУ 05424874) основну заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 33 289, 13 грн., пеню в розмірі 2 118, 25 грн., інфляційні втрати в сумі 3 902,09 грн. та судовий збір в сумі 1827грн. 00 коп.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 8 грн. 98 коп.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 13.01.2016 року.

Суддя Марач В.В.