Рішення № 54961722, 12.01.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/6271/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 січня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., КОЖУХ О.А.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 відділ Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області, про звільнення майна з-під арешту, за апеляційною скаргою МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 7 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «ПриватБанк» 19.05.2014 звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 мотивуючи таким. 15.05.2007 банк уклав із ОСОБА_1 кредитний договір № MKVCGA00000002, на підставі якого надав позичальнику кредит у розмірі 80000,00 дол. США зі сплатою за нього 11,04% річних та з кінцевим терміном повернення коштів 15.05.2017. Виконання зобовязань позичальником було забезпечено іпотекою належного йому житлового будинку, розташованого по вул. Нахімова, 41 в м. Ужгороді, про що був 15.05.2007 укладений договір іпотеки.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 02.07.2013 у рахунок погашення заборгованості за указаним кредитним договором звернено стягнення на предмет іпотеки. Станом на 24.02.2014 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 128035,01 дол. США, що за офіційним курсом НБУ 1 дол. США/9,43 грн на цю дату складає 1206973,26 грн. Однак, рішення суду виконати неможливо, оскільки постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 29.01.2010, від 09.11.2012, від 13.12.2012 і від 30.08.2013 накладено арешт на все майно ОСОБА_1 включно зі згаданим вище будинком.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив зняти з усього майна ОСОБА_1 включно із житловим будинком № 41 по вул. Нахімова в м. Ужгороді арешти, накладені 29.01.2010, 09.11.2012, 13.12.2012 і 30.08.2013.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07.11.2014 позов задоволено: знято арешти, накладені 29.01.2010, 09.11.2012, 13.12.2012 і 30.08.2013 на все майно ОСОБА_1 включно із належним відповідачу житловим будинком № 41 по вул. Нахімова в м. Ужгороді.

Рішення суду оскаржила як незаконне та необґрунтоване третя особа МВ ДВС Ужгородського міськрайуправління юстиції. В апеляційній скарзі зазначається, що на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження, за матеріалами якого арешти на майно ОСОБА_1 на забезпечення виконання відповідних рішень законно накладалися 26.05.2010, 12.07.2010, 28.07.2010, 28.09.2010, 21.06.2010, 26.06.2010, 26.01.2011, 18.03.2011, 21.09.2011, 22.09.2011, 17.07.2012, 16.10.2012, 09.11.2012, 13.12.2012, 30.08.2013, 13.02.2014 і 07.08.2014. Суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки закон передбачає право власника майна, а не іпотекодержателя, ставити питання про звільнення майна з-під арешту. У справі не брали участі стягувачі у виконавчому провадженні, в інтересах яких накладалися відповідні арешти на майно боржника. Крім того, суд зняв арешт з усього майна боржника, а не лише з предмета іпотеки, що унеможливить належне виконання рішень про стягнення коштів іншим стягувачам. Посилаючись на відсутність законних підстав для зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні, третя особа просить рішення суду скасувати, у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: третьої особи ОСОБА_3, який апеляцію підтримав, позивача ОСОБА_4, яка апеляцію не визнала, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність відповідача, обговоривши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності. Проте, погодитись із таким рішенням не можна.

Встановлено, що Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», уклало 15.05.2007 із ОСОБА_1 кредитний договір № MKVCGA00000002 про надання позичальнику кредиту в розмірі 80000,00 дол. США зі сплатою за нього 11,04% річних та з кінцевим терміном повернення коштів 15.05.2017; на підставі укладеного сторонами 15.05.2007 договору іпотеки без номера, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 984, виконання зобовязань позичальником було забезпечено іпотекою належного йому житлового будинку № 41 по вул. Нахімова в м. Ужгороді, загальна площа якого становить 100,10 кв. м, житлова 74,00 кв. м (а.с. 10-23, 35-46). Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 02.07.2013 у цивільній справі № 712/13657/12 у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за указаним кредитним договором звернено стягнення на предмет іпотеки (а.с. 24-27). Станом на 24.02.2014 банк визначив заборгованість позичальника за кредитним договором у розмірі 128035,01 дол. США, що за офіційним курсом НБУ 1 дол. США/9,43 грн на цю дату складає 1206973,26 грн (а.с. 4-8).

Предявляючи позов про звільнення майна з-під арешту кредитор виходив з того, що зазначене рішення суду виконати неможливо, оскільки оспореними постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження накладено арешт на все майно ОСОБА_1 включно зі згаданим вище будинком. Утім, ставлячи відповідні вимоги позивач, та задовольняючи їх суд першої інстанції не врахували наступного.

Рішення суду, що набрало законної сили, є обовязковим, його примусове виконання покладено на державну виконавчу службу (ст. 124 ч. 5 Конституції України, ст. 14 ч. 1, ст. 368 ЦПК України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 606-XIV)). Виконавчий документ видається в інтересах стягувача, на його користь провадиться стягнення з боржника, для забезпечення стягнення держвиконавцем може бути накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження (ст. 368 ЦПК України, ст.ст. 8, 52, 57 Закону № 606-XIV).

У випадку, якщо накладено арешт, описано і у звязку з цим оголошено заборону на відчуження щодо майна, яке не належить боржнику, або в інтересах стягувача (стягувачів), який не є заставодержателем (іпотекодержателем) цього майна, власник, заставодержатель не позбавлені можливості у подальшому захищати свої законні права та інтереси, для врегулювання відповідних спорів законом установлено інститути визнання права на арештоване майно, виключення його з опису, звільнення з-під арешту (ст. 54 ч. 4, ст. 60 Закону № 606-XIV, що узгоджується з положеннями ст. 16 ч. 2 п.п. 1, 3, 4, абз. 2, ст. 392, § 6 ОСОБА_5 49 ЦК України, нормами Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до суті даних правовідносин, відповідачами за позовом стягувача-заставодержателя про звільнення майна з-під арешту, виключення його з опису, є боржник у виконавчому провадженні, оскільки є законний інтерес позивача щодо арештованого майна у звязку із задоволенням за його рахунок майнових вимог, а за відповідних обставин і спір позивача з боржником, іншими особами щодо прав на арештоване майно, а також інші стягувачі (за наявності таких), в інтересах яких арештовано, описано майно боржника. У випадку недостатності майна боржника для задоволення вимог всіх стягувачів йдеться, зокрема, про спір між стягувачами щодо прав на одержання задоволення вимог за рахунок одного й того ж майна боржника, про відповідний пріоритет.

За змістом позовної заяви, кредитор ставив питання про звільнення майна боржника з-під арешту, накладеного постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 29.01.2010, від 09.11.2012, від 13.12.2012 і від 30.08.2013. Тобто, йшлося про відповідні рішення, прийняті держвиконавцями відповідно до Закону № 606-XIV. Між тим, позивач не додав до заяви жодної з перерахованих постанов і на час ухвалення рішення судом першої інстанції таких у справі не було.

Щодо арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 і ОСОБА_6, у справі наявна ухвала судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.01.2010 у справі № 2-8686/2010 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус»», ОСОБА_1 і ОСОБА_6 про стягнення боргу, якою задоволено заяву банку та забезпечено позов у межах заявлених вимог у розмірі 684779,07 грн шляхом арешту грошових коштів, рухомого та нерухомого майна цих фізичних осіб і заборони укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію, перереєстрацію, відчуження (а.с. 32). Постановою держвиконавця МВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 28.07.2010 було відкрито виконавче провадження за цією ухвалою про забезпечення позову (а.с. 126), проте, на ухвалі суду від 29.01.2010 проставлено посвідчену печаткою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська відмітку про те, що ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.12.2012 ухвалу судді від 29.01.2010 у частині накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 та заборони його відчуження скасовано.

Таким чином, ПАТ КБ «ПриватБанк» предявило вимогу про звільнення з-під арешту майна, що було арештоване в його ж інтересах. Попри суперечливість і необґрунтованість зазначеної вимоги як такої, відсутність у даному випадку спору зі стягувачем, можливість врегулювання своїх інтересів у рамках виконавчих проваджень (зведеного провадження) (ст. 33 та інші норми Закону № 606-XIV) і відсутність доказів неможливості такого врегулювання, позивач не врахував і фактичної відсутності предмету спору через відсутність відповідної постанови держвиконавця, постановлення ухвали в контексті забезпечення позову, що в подальшому був вирішений по суті, та скасування цієї ухвали щодо ОСОБА_1

На стадії апеляційного розгляду справи органом ДВС суду були надані документи зі зведеного виконавчого провадження щодо виконання судових рішень про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь різних стягувачів (а.с. 98-135). З цих матеріалів випливає, серед іншого, таке:

постановою держвиконавця МВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 09.11.2012 у виконавчому провадженні № 35004993 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми стягнення 63581,80 грн і заборонено здійснювати відчуження майна боржника, стягувачем за виконавчим листом № 2п-6054/10, виданим 23.12.2010 Ужгородським міськрайонним судом, є ОСОБА_7 (а.с. 134);

постановою держвиконавця МВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 13.12.2012 у виконавчому провадженні № 35689915 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми стягнення 85655,36 грн і заборонено здійснювати відчуження майна боржника, стягувачем за виконавчим листом № 2-8686/2010, виданим 03.11.2010 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, є ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 135);

постановою держвиконавця МВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 30.08.2013 у виконавчому провадженні № 39457160 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми стягнення 595820,00 грн і заборонено здійснювати відчуження майна боржника, стягувачем за виконавчим листом № 2п-5455/10, виданим 11.10.2010 Ужгородським міськрайонним судом, є ОСОБА_8 (а.с. 123).

Крім того:

у МВ ДВС Ужгородського МРУЮ відкривалися виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь:

ПАТ «УкрСиббанк» 1230727,54 грн (ВП № 47454842, відкрито постановою від 06.05.2015) (а.с. 111);

Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області 3405,49 грн (ВП № 48273413, відкрито постановою від 28.07.2015) (а.с. 109);

Великолазівської сільської ради Ужгородського району 64708,57 грн (ВП № 48465153, відкрито постановою від 17.08.2015) (а.с. 107);

Великолазівської сільської ради Ужгородського району 11478,39 грн (ВП № 48501709, відкрито постановою від 20.08.2015) (а.с. 105);

ОСОБА_9 24239,86 грн (ВП № 48600180, відкрито постановою від 02.09.2015) (а.с. 103);

ПАТ «Універсал Банк» 265327,48 грн (ВП № 49722192, відкрито постановою від 28.12.2015) (а.с. 99);

держвиконавцями МВ ДВС Ужгородського МРУЮ накладалися арешти на майно боржника ОСОБА_1 і оголошувалися заборони на його відчуження:

на користь стягувача ОСОБА_8 (ВП № 19428166, постанова від 26.05.2010 про арешт та заборону відчуження всього майна боржника) (а.с. 124);

на користь стягувача Великолазівської сільської ради Ужгородського району у межах суми стягнення 64708,57 грн (ВП № 19872424, постанова від 09.07.2010) (а.с. 128);

на користь стягувача ОСОБА_7 у межах суми стягнення 63400,00 грн (ВП № 20273705, постанова від 12.07.2010) (а.с. 125);

на користь стягувача Управління ПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області у межах суми стягнення 917,66 грн (ВП № 19287355, постанова від 28.09.2010) (а.с. 127);

на користь стягувача ОСОБА_7 у межах суми стягнення 63581,00 грн (ВП № 23530592, постанова від 26.01.2011) (а.с. 129);

на користь стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк» у межах суми стягнення 85655,36 грн (ВП № 25223529, постанова від 18.03.2011 за виконавчим листом № 2-8686/2010, виданим 03.11.2010 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська) (а.с. 130);

на користь стягувача ПАТ «Альфа-Банк» у межах суми стягнення 27381,47 грн (ВП № 28812701, постанова від 21.09.2011) (а.с. 131);

на користь стягувача ПАТ «Альфа-Банк» у межах суми стягнення 38,50 грн (ВП № 28834288, постанова від 22.09.2011) (а.с. 132);

на користь стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк» у межах суми стягнення 94420,91 грн (ВП № 34762207, постанова від 16.10.2012 за виконавчим листом № 2-8686/2010, виданим 03.11.2010 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська) (а.с. 133);

на користь стягувача ОСОБА_9 у межах суми стягнення 24239,86 грн (ВП № 43976492, постанова від 07.08.2014) (а.с. 122);

з інформаційної довідки від 11.01.2016 № 51509753 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 (а.с. 112-121) випливає, зокрема, що:

заявником щодо заборони на відчуження нерухомого майна предмета іпотеки за договором іпотеки від 15.05.2007 (будинку № 41 по вул. Нахімова в м. Ужгороді) значиться ВАТ «ОСОБА_10 Аваль» і така заборона зареєстрована за реєстраційним номером обтяження 4957324 (а.с. 117);

обтяження щодо іншого нерухомого майна ОСОБА_1 реєструвалися на користь АКБ «Форум», ЗАТ «ПроКредитБанк» (а.с. 113, 114, 118).

Сторона на власний розсуд розпоряджається цивільними і процесуальними правами, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, рішення судом про задоволення позову може бути прийняте лише за умови його обґрунтованості та доведеності (ст. 12 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України). Позивач, діючи вільно, на свій розсуд, предявив позов лише до боржника ОСОБА_1, тоді як просив визнати недійсними постанови держвиконавців, винесені в інтересах інших, окрім позивача, стягувачів. Крім того, позивач просив скасувати постанову, яка держвиконавцем не виносилася, а також без належних для того підстав просив судовим порядком скасувати постанову, винесену в його ж інтересах. Якщо ОСОБА_1 є належним відповідачем за позовом, то інші стягувачі, інтересів яких стосується спір і які повинні відповідати за позовом, не були відповідачами у справі.

Відтак, позов не був предявлений, а справу не було вирішено щодо всіх належних відповідачів. Відповідні стягувачі не брали участі у справі, тоді як саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, саме відповідачу належить право визнавати, заперечувати позов, укладати мирову угоду, предявити зустрічний позов (ст. 10 ч. 3, ст. 31 ч.ч. 2, 3, ст. 60 ч. 1, ст.ст. 123, 128, 174, 175 ЦПК України); предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 60 ч. 3, ст. 179 ч. 1 ЦПК України). Отже, докази, які оцінюються в цивільній справі, факти, що на їх підставі встановлюються в порядку цивільного судочинства, за сукупністю яких вирішується питання про цивільні права і обовязки сторін, ухвалюється судове рішення, мають правове значення, якщо ці дії вчиняються у процесі, участь в якому беруть належні учасники у належному процесуальному статусі. У даному випадку факти, що повязуються з визначенням майнової маси боржника, за рахунок якої задовольняються вимоги стягувачів, вирішуються питання пріоритету, переваг одних стягувачів перед іншими у праві одержати задоволення за рахунок відповідного майна, мають правове значення, якщо встановлені у справі, в якій є належні відповідачі стягувачі, вимоги яких щодо майна у звязку із наведеним є взаємоповязаним.

Суд першої інстанції не зясував належним чином дійсні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у порядку, передбаченому ст. 10 ч. 4, ст.ст. 32-35, ст. 130 ч. 1, ч. 6 п.п. 1, 2, 8, ст. 160 ч. 2 ЦПК України, питання про участь у справі в належному процесуальному статусі інших стягувачів, інтересів яких стосується справа, і, щонайменше, стягувачів ОСОБА_7 і ОСОБА_8, в інтересах яких були прийняті держвиконавцем відповідні рішення, що їх просив скасувати позивач, не обговорив і не мав процесуальних підстав за відсутності належних відповідачів для вирішення спору, як щодо їх прав, так і щодо прав позивача та іншого відповідача по суті, що, крім іншого, може тягти наслідки, які випливають із положень ст. 292 ч. 1 ЦПК України. Таке вирішення справи є неправильним у процесуальному розумінні, вищенаведені обставини виключали можливість задоволення позову, через відсутність у справі усіх належних відповідачів про законність розвязання спору не йдеться. Інші обставини наразі значення не мають. Відсутність у справі в якості її учасників інших стягувачів, порушення скасуванням постанов про накладення арештів на майно боржника прав цих стягувачів є доводом апеляції, що заслуговує на увагу.

Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 п. 4 цього Кодексу апеляцію слід задовольнити, рішення суду скасувати та відмовити в позові у звязку з предявленням його не до всіх належних відповідачів.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області задовольнити, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 7 листопада 2014 року скасувати, у позові Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» 121,80 грн судового збору в дохід держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді