Рішення № 54956805, 12.01.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/726/15-ц Номер провадження 22-ц/786/94/16Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Карнауха П.М., Пилипчук Л.І.

при секретарі Філоненко О.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_2

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 листопада 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та визнання довідки-рахунку недійсною.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_6, уточненим у ході розгляду справи, в якому, посилаючись на те, що, під час перебування з відповідачем у шлюбі (з 2006р. по 2014 рік) подружжям за спільні кошти був придбаний автомобіль Ford Focus, 2011 року випуску, який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_7, а питання щодо розподілу спільно нажитого майна після розірвання шлюбу у добровільному порядку не вирішено, остаточно прохала визнати автомобіль Ford Focus, 2011 року випуску, VIN-код WF0KXXGCBKBD05600, номер державної реєстрації ВІ 5822 ВМ обєктом права спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6; визнати за нею ОСОБА_5, право власності на 1/2 частини вказаного автомобіля; стягнути з ОСОБА_6 на її користь грошову компенсацію за частку в праві спільної власності на даний автомобіль; визнати недійсною довідку-рахунок від 22.07.2014 року щодо перереєстрації зазначеного автомобіля Ford Focus, 2011 року випуску, VIN-код WF0KXXGCBKBD05600.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 07.05.2015 року заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на автомобіль Ford Focus, 2007 року випуску, номер державної реєстрації ВІ 5822 ВМ, що належить ОСОБА_6, до вирішення справи по суті, ухвалу допущено до негайного виконання.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 15.07.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління ДАІ УМВС України в Полтавській області.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 04.08.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_8.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2015 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 06 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та визнання довідки-рахунку недійсною відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 задовольнити, стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію за автомобіль Ford Focus, VIN-код WF0KXXGCBKBD05600, 2011 року випуску, номер державної реєстрації ВІ 5822 ВМ.

Вважає, що позивач скористалася єдиним способом захисту її порушеного права, а саме стягнення компенсації за частку у спільній сумісній власності.

Також, на думку апелянта, судом було порушено ряд процесуальних прав позивачки, зокрема на подачу доказів, призначення експертизи.

У поданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат ОСОБА_3- вважає доводи скарги необґрунтованими, зазначає, що спірний автомобіль був придбаний на особисті кошти відповідача та використовувався виключно для задоволення його потреб, а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що джерелом набуття автомобіля були спільні кошти або спільна сумісна праця подружжя.

Вважає, що суд першої інстанції на законних підставах відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною довідки-рахунку, адже даний документ не є по суті окремим правочином, а лише підтверджує факт укладення договору купівлі - продажу.

Також, свої заперечення надала третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_8, яка вважає, що рішення місцевого суду є повним, законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга надуманою та безпідставною. Зазначає, що вказаний автомобіль вона придбала у повіреної особи ОСОБА_6 ОСОБА_9, шляхом оформлення Довідки-рахунку на імя ОСОБА_8 в ТОВІ «Альянс» та сплатила ОСОБА_9 кошти в розмірі 15000,00 дол. США. Вважає, що, оскільки шлюб між сторонами на момент продажу автомобіля не було розірвано, то кошти отримані від його реалізації були отримані у спільний бюджет сімї.

Вказує, що вона є добросовісним набувачем, а місцевий суд дійшов вірного висновку, що, оскільки спірний автомобіль на момент предявлення позову вибув із спільної сумісної власності подружжя, тому правові підстави для вирішення питання щодо його поділу у встановленому законом порядку відсутні. Також вважає, що оскільки довідка-рахунок за своєю природою не є правочином, а лише документом, який підтверджує факт укладення договору купівлі-продажу та правомірність придбання транспортного засобу, то до спірних правовідносин не можна застосовувати положення цивільного законодавства, які передбачають підстави недійсності правочинів.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні прохали апеляційну скаргу відхилити з підстав, наведених у письмових запереченнях, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення місцевого суду зазначеним вимогам не відповідає.

Місцевим судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що, відповідно до актового запису №745, складеного Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено 08.07.2006 року, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії І-КЕ № 118181 від 24.06.2014 року (а.с.7).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15.10.2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу позов задоволено, шлюб, зареєстрований 08 липня 2006 року у Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Полтавського МУЮ, актовий запис № 251, між ОСОБА_5 (до шлюбу Чепіль) ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, розірвано. При реєстрації розірвання шлюбу відповідачці залишено прізвище ОСОБА_6 (а.с.10).

Відповідно до Договору купівлі-продажу автомобіля марки Ford № 024-12-R від 25.05.2012 року та Довідки рахунку серії ДПІ №300584 від 19.06.2012 року, виданої ТОВ «Полтава - Автосвіт», ОСОБА_6 придбаний автомобіль Ford Focus, двигун №ВО05600, кузов № НОМЕР_1, 2011 року випуску, вартістю 155000,00грн., факт придбання цього майна саме у період шлюбу відповідачем не заперечується (а.с.11-14).

Згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07.10.2014 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, , зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючого ПП «7 Квадрат», заступник директора з постачання, аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_7, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_8, починаючи з 07.08.2014 року до досягнення дитиною повноліття 02.06.2025 року (а.с.60).

Згідно довідки-рахунку серії ВІА №569074 від 18.07.2014 року, виданої ТОВ «Торговий Альянс», ОСОБА_8 продано легковий автомобіль марки Ford Focus, 2011 року випуску, двигун №ВО05600, кузов №WF0KXXGCBKBD05600, вартістю 149000,00грн. та видано Свідоцтво про реєстрацію ТЗ №САК 821656 (а.с.134).

Як убачається з картки обліку ТЗ та повідомлення УДАІ УМВС України в Полтавській області від 27.07.2015 року та повідомлення УДАІ УМВС України в Сумській області від 17.09.2015 року, автомобіль Ford Focus, 2011 року випуску, 22.07.2014 року, на підставі зазначеної вище довідки-рахунку серії ВІА №569074 від 18.07.2014 року перереєстрований на нового власника ОСОБА_8 (а.с.117-118).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спірний автомобіль на час пред'явлення позову вибув із спільної сумісної власності подружжя, тому правові підстави для вирішення питання щодо його поділу у встановленому законом порядку відсутні. Також довідка-рахунок за своєю правовою природою не є правочином, а є лише документом, який підтверджує факт укладання договору купівлі-продажу та правомірність придбання транспортного засобу. Вказана обставина свідчить про неможливість застосування до спірних правовідносин положень цивільного законодавства, які передбачають підстави недійсності правочинів. Окрім того, вимоги щодо визнання недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя позивачем не пред'являлися.

Такі висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам та не ґрунтуються на нормах права.

У відповідності до ч.1 ст.60, ч.1 ст.69, ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 372 Цивільного Кодексу України передбачено, що, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Пунктами 23,24 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11 Пленум Верховного Суду України роз»яснив (далі-постанова від 21.12.2007 року №11), що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна,… незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року №11, вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

За змістом статті 369 Цивільного Кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на те, що даний спірний автомобіль було придбано у шлюбі, а у відповідності до норм Сімейного Кодексу майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу), колегія суддів приходить до висновку, що автомобіль Ford Focus, 2007 року випуску, є обєктом спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно до п.25 вказаної вище постанови ВСУ від 21.12.2007 року №11, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки з матеріалів справи слідує, що жодною зі сторін по справі не було внесено коштів на депозитний рахунок суду, а річ є неподільною, то колегія суддів приходить до висновку, що є доцільним визначити ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу, а саме по 1/2 частині автомобіля Ford Focus, 2007 року випуску.

Проте, залишити майно у спільній частковій власності позивача та відповідача не є можливим, оскільки 18 липня 2014 року зазначений автомобіль було продано ОСОБА_8, що підтверджується довідкою-рахунком серії ВІА №569074, якою фактично оформлений договір купівлі-продажу транспортного засобу.

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.п.12,14 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року №1200, п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, тобто перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця та є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу.

За змістом ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до ст.388 цього Кодексу, майно не може бути витребуване у нього.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За нормою ст.388 ЦК України добросовісним вважається придбання майна не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

З урахуванням наведених норм закону колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_8 при укладенні договору купівлі-продажу автомобіля марки Ford Focus, VIN-код WF0KXXGCBKBD05600, 2011 року випуску, номер державної реєстрації ВІ 5822 ВМ, укладений 18 липня 2014 року, оформленого довідкою-рахунком серії ВІА №569074 є добросовісним набувачем, зважаючи у т.ч. на те. що даний автомобіль нею було придбано не безпосередньо у власника, а у довіреної особи ОСОБА_6- ОСОБА_9 (а.с.139), а тому ОСОБА_8 не знала та не могла знати про порушення прав ОСОБА_5

Пунктом 12 постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року №20 пленум ВСУ роз»яснив, що, вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що при відмові у позові про визнання договору купівлі-продажу недійсним у зв'язку з тим, що покупець є добросовісним, з особи, яка провела відчуження майна за відсутності права на це, на користь власника стягується відповідно до ст.440 ЦК дійсна вартість майна на час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що. відповідно до довідки-рахунку серії ВІА № 569074 від 18.07.2014 року ОСОБА_8 придбала спірний автомобіль за 149000,00 грн. (а.с.134).

Оскільки ОСОБА_5 належить 1/2 частини даного автомобіля, колегія суддів приходить до висновку, що на користь ОСОБА_5 необхідно стягнути з .ОСОБА_6 грошову компенсацію в праві спільної власності на автомобіль Ford Focus, VIN-код WF0KXXGCBKBD05600, 2011 року випуску, номер державної реєстрації ВІ 5822 ВМ в сумі 74500,00 грн. (149000/2).

Інші доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, а тому не заслуговують на увагу.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме необхідно задовольнити одну вимогу майнового характеру, сума судових витрат, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5, становить 745,00 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 листопада 2015 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та визнання довідки-рахунку недійсною, - задовольнити частково.

Стягнути з .ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію в праві спільної власності на автомобіль Ford Focus, VIN-код WF0KXXGCBKBD05600, 2011 року випуску, номер державної реєстрації ВІ 5822 ВМ в сумі 74500,00 ( сімдесят чотири тисячі пятсот гривень 00 коп.). грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 745,00 ( сімсот сорок пять гривень 00 коп. ) судового збору.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ: /підпис/ ОСОБА_12

/підпис/ ОСОБА_13

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1