Постанова № 54956489, 13.01.2016, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/7219/15-а

Провадження № 2-а/552/12/16

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 січня 2016 року Суддя Київського районного суду м. Полтави Яковенко Н.Л.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, ОСОБА_2 пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про зобовязання відновити виплату пенсії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 28 грудня 2015 року звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, ОСОБА_2 пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про зобовязання відновити виплату пенсії.

Посилалася на те, що в 2011 році їй була призначена пенсія за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», на даний момент обіймає посаду судді господарського суду Полтавської області.

Вказувала, що нарахування та виплата пенсії здійснювалася управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, але починаючи з квітня 2015 року виплату пенсії було припинено.

Вважає, що невиплата пенсії за віком починаючи з червня 2015 року і по теперішній час є порушенням прав, визначених Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

В своїй позовній заяві просила суд зобовязати обох відповідачів відновити з 01 червня 2015 року виплату їй пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідач ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 11 січня 2016 року подав на позовну заяву свої письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суддя, розглянувши справу в порядку скороченого провадження, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, у 2011 році останній призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Також встановлено, що позивач обіймає посаду судді господарського суду Полтавської області, в період до квітня 2015 року пенсія позивачу нарахована та виплачувалася ОСОБА_2 пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, а з квітня 2015 року виплату пенсії було припинено.

Не погоджуючись з невиплатою пенсії з 01 червня 2015 року, позивач посилається на порушення відповідачами її права на пенсійне забезпечення.

Погоджуючись з твердженням позивача про порушення її права на пенсійне забезпечення, суд виходить з наступного.

Ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в т.ч. порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

У правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у Рішенні у справі про гарантії незалежності суддів від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема від 24 червня 1999 року №6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії щомісячного довічного грошового утримання), Конституційний Суд України наголошує, що ч.3 ст.22 Конституції України установила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ч.1 ст. 126 Конституції України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Складовою цих гарантій відповідно до ч. 1 ст. 130 Конституції України є обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів.

Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

02.03.2015 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213 -VIII від 02.03.2015р., який набрав чинності з 01.04.2015року.

Вказаним Законом (пп.2 п.12 розділу 1) внесені зміни в ст. 47 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", згідно яких тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року - у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України", Законом України «Про державну службу», "Про прокуратуру", Законом України «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Передбачено, що після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Крім того, згідно п.2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно, давала право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу» та «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим відповідачем ОСОБА_2 пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві було припинено виплату пенсії позивачу ОСОБА_1 з 1 квітня 2015 року.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України«Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів».

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) за цими Законами не призначаються.

На даний час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» та щомісячного довічного грошового утримання на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим відпали передбачені ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до вказаного Закону. Тому з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати ОСОБА_1 вказаної пенсії відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягає відновленню, у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

За таких обставин необхідно зобов'язати управління ПФУ Київського району в м. Полтаві відновити з 1 червня 2015 року виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, яка призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки відповідач ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Полтавській області безпосередньо не здійснює нарахування та виплату пенсії позивачу, зазначені дії в силу норм закону вчиняє відповідач ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області є безпідставними, в їх задоволенні слід відмовити.

Судові витрати за розгляд справи судом слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 158, 159, 163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві відновити з 01 червня 2015 року виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

В задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відмовити.

Судові витрати за розгляд справи судом віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя /підпис/ ОСОБА_4

Суддя Н.Л.Яковенко

13.01.2016