Постанова № 54953913, 22.12.2015, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 р. Справа №818/3585/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.,

за участю секретаря судового засідання Кліщенко В.О.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування рішень, податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Приватний підприємець ОСОБА_3 (далі позивач, ПП ОСОБА_3М.) звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м.Сумах (далі відповідач, ДПІ у м. Сумах) в якому просить суд скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 11.09.2015р. №0035161703/48115, №0035181703/48119, №0035151703/48113, вимогу про сплату боргу від 11.09.2015р. №Ф-0035141703/48109, податкове повідомлення-рішення від 11.09.2015р. №0035131703/48123, №0035121703/48122.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що рішення про застосування штрафних санкцій та пені за порушення строків сплати єдиного внеску винесено відповідачем неправомірно, оскільки у позивача була значна переплата з даного виду збору, позивач проінформував податковий орган та просив зарахувати переплату в рахунок погашення заборгованості.

В частині скасування податкового повідомлення-рішення щодо донарахування податок на доходи фізичних осіб, і повязаних із даним донарахуванням вимоги про сплату боргу та податкового повідомлення-рішення, позивач зазначає, що податковим органом не доведено, що позивачем завищено вартість документально підтверджених витрат. При визначенні торгівельної націнки перевіряючим на власний розсуд було взято до уваги для розрахунку ціни придбання на початок року у 1 кварталі, а ціну реалізації на друге півріччя 3-4 квартали відповідного року, і не враховувався той факт, що протягом року мало місце неодноразове підвищення цін та придбання ТМЦ, так і на їх реалізацію. Податковим органом не враховувався той факт, що позивачем здійснюється реалізація через 2 магазини, в яких різні торгові націнки. Для розрахунку перевіряючим досліджувалося товарні позиції не суцільним рядком, а вибірково. Стосовно виявлення податковим органом заниження податкових зобовязань внаслідок невикористання придбаних товарно-матеріальних цінностей в операціях, що не повязана із господарською діяльністю позивача, зазначає, що такі висновки ДПІ у м.Сумах є необґрунтованими, інвентаризація станом на 01.01.2014р. та 01.01.2015р. не проводилася, а тому жодними доказами не підтверджується факт того, що товар відсутній. Невикористання ТМЦ, не зобовязує платника податків нараховувати податкові зобовязання з податку на додану вартість, оскільки такий обовязок виникає в разі використання товару в операціях не повязаних із господарською діяльністю. Відносно винесеного податкового повідомлення-рішення щодо донарахування суми податку на додану вартість зазначає, що податковим органом не вірно розраховано суму основного зобовязання, оскільки не було взято до уваги даних позивача відносно залишків товарно-матеріальних цінностей за початок року, інвентаризацію ДПІ у м. Сумах проведено не було. Також позивач зазначає, що податковим органом встановлено порушення строків сплати суми єдиного внеску, при цьому не враховує факт наявної переплати, а також те, що заява позивача про врахування переплати по єдиному внеску в рахунок погашення поточних платежів була несвоєчасно розглянута, в зв'язку із чим відповідач самостійно перерахував кошти по платежам.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні, спірні рішення вважає обґрунтованими та правомірними. Зазначає, що за результатами проведеної перевірки встановлено факт несвоєчасної сплати єдиного внеску в зв'язку із чим застосовані штрафні санкції та нараховано пеню. Також проведеною перевіркою встановлено неправомірне визначення витрат, безпосередньо повязаних із одержанням доходу за 2013-2014р.р., в зв'язку із чим позивачу донараховано суму податку з доходів фізичних осіб, а також винесено вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Податковим органом також донараховано позивачу суму податку на додану вартість в зв'язку із тим, що у позивача були відсутні ТМЦ на залишках, а тому платник податків повинен нарахувати податкові зобовязання.

Суд, заслухавши думку представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ДПІ у м. Сумах було проведено документальну планову виїзну перевірку за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р. за результатами якої складено акт №2027/18-19-17-03/17/2523303773/178 від 28.08.2015р. (далі акт перевірки від 28.08.2015р.)

За результатами перевірки, ДПІ у м. Сумах було прийняті податкове повідомлення-рішення від 11.09.2015 року № 0035121703/48122 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 36022,50 грн. ; податкове повідомлення-рішення від 11.09.2015 року № 0035131703/48123 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 6804,91 грн.; рішення від 11.09.2015 року № 0035181703/48119 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 231,73 грн.; рішення від 11.09.2015 року № 0035161703/48115 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 1127,54 грн.; рішення від 11.09.2015 року № 0035151703/48113 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 692,97 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.09.2015 року № Ф-0035141703/48109 на суму 12506,51 грн. (а.с.32-37).

Стосовно винесено податковим органом податкового повідомлення-рішення від 11.09.2015 року № 0035121703/48122 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 36022,50 грн., суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки від 28.08.2015р. підставою для збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість став висновок про те, що ПП ОСОБА_3 не було використано у господарській діяльності, зокрема не проведено реалізацію ТМЦ на суму 40648,80 грн. у 2013році, а також на суму 79425,31 грн. у 2014році.

Перевіркою встановлено, що ПП ОСОБА_3 придбав у 2013 році ТМЦ на суму 736998,55 грн., за 2014р. на суму 747527,26 грн. Дані висновки були зроблені на підставі досліджених первинних бухгалтерських документів, книги обліку доходів та витрат. Враховуючи те, що позивач включив до складу податкового кредиту ПДВ від вартості придбаних ТМЦ, а до складу витрат собівартість реалізованих ТМЦ у 2013році в сумі 700522,10 грн., у 2014р. в сумі 676978,80 грн., має відбутися на думку відповідача, приріст запасів ТМЦ за 2013р. в сумі 40648,80 грн., за 2014р. в сумі 79425,31 грн.

Сума ПДВ від придбаних товарів, що була включена до складу податкового кредиту та на яку ПП ОСОБА_3 повинен нарахувати податкові зобовязання становить суму 24014,82 грн., в т.ч. за 2013р. в сумі 8129,76 грн., за 2014р. в сумі 15885,06 грн.

Суд не погоджується із такими висновками податкового органу, виходячи із наступного.

Згідно пояснень представника позивача інвентаризація ТМЦ у ПП ОСОБА_3 за 2013-2014 р.р. перевіряючими не проводилася. Дану обставину представник відповідача не заперечував. Встановлення відповідачем залишків ТМЦ відбувалося згідно наданих ПП ОСОБА_3 пояснень в яких зазначав позивач, що станом на 31.12.2012р. залишки складають 69551,25 грн., станом на 31.12.2013р. складають 65378,90 грн., станом на 31.12.2014р. складають 97150,85 грн.

В судовому засіданні представник відповідача не обґрунтувала на підставі яких документів було встановлено період, в якому суму ПДВ було включено до податкового кредиту, на підставі яких податкових накладних виник податковий кредит. Така інформація відсутня і в акті перевірки від 28.08.205р.

Слід зазначити, що відповідачем надано розрахунок суми податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість, в якому зазначено, що станом на 31.12.2013р. залишки ТМЦ у ПП ОСОБА_3 становлять на суму 69551,25 грн., що також міститься в письмовій інформації, наданої позивачем під час перевірки. Але в подальшому, нараховуючи суму податку на додану вартість за 2014р. податковим органом не було взято до уваги дані платника податків відносно суми залишків станом на 31.12.2014р. в розмірі 65378,90 грн. Податковим органом самостійно вираховувалися сума, зокрема взято за основу суму залишків в розмірі 101877,80 грн., при цьому інвентаризації ТМЦ податковим органом не проводилася.

Слід зазначити, що ПП ОСОБА_3 було задекларовано обсяг придбаних товарів (без ПДВ) згідно даних декларацій з податку на додану вартість за 2013р. на суму 738683,23 грн., за 2014р. на суму 742569,26 грн., а той же час, податковий орган при розрахунку грошових зобовязань з податку на додану вартість виходиться із суми придбаних товарів у 2013 році в розмірі 736998,55 грн., у 2014р. в розмірі 747527,26 грн. Таким чином позивачем задекларовано більша сума придбаних товарів, ніж встановлено податковим органом. При цьому доказів того, що дана сума ПДВ була включена до податкового кредиту представник відповідача не надав, доказів того, що товар було використано не під час здійснення господарської діяльності ПП ОСОБА_3 під час проведеної перевірки встановлено не було.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість.

Стосовно прийнятих податкового повідомлення-рішення від 11.09.2015 року № 0035131703/48123 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 6804,91 грн.; а також рішення від 11.09.2015 року № 0035151703/48113 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 692,97 грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.09.2015 року № Ф-0035141703/48109 на суму 12506,51 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки підставою для донарахування грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб став висновок податкового органу про недостовірність задекларованого показника суми валових витрат, а саме вартості придбаних та реалізованих ТМЦ у 2013 році на суму 4149,90 грн., у 2014 р. на суму 32143,08 грн., а всього на суму 36292,98 грн. Дане порушення відображено на стор.12 акту перевірки від 28.08.2015р.

В зв'язку із виявленим порушенням на суму 36292,98 грн., відповідачем прийнято зазначене податкове повідомлення-рішення, а також винесено рішення про застосування штрафних санкцій, винесено вимогу відповідно до якої донараховано суму єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Слід зазначити, що згідно акту перевірки неможливо достовірно зробити висновок на підставі яких документів було встановлено факт реалізації ТМЦ, які не були використані в господарській діяльності і не була повязана із отриманням прибутку. Неможливо встановити на підставі яких документів було встановлено відповідачем фактичні показники витрат.

При цьому жодного посилання на первинні документи, на підставі яких інспектором зроблені такі висновки, акт перевірки не містить. В судовому засіданні представник відповідача інспектор, яка проводила перевірку також не змогла надати пояснення згідно яких документів нею було підтверджено суму із задекларованої позивачем за зазначений період - у 2013 на суму 700522,10 грн. та 2014 р. на суму 676978,80 грн. .

Пояснити на підставі яких первинних документів зроблено висновок про те, що в ході перевірки у 2013-2014 р. частина витрат, понесених позивачем при реалізації ТМЦ не була використана в господарській діяльності і не була повязана із отриманням прибутку, представник відповідача також пояснити не змогла, в акті перевірки зазначені лише загальні назви «касові чеки,та ін..», на підставі яких первинних документів відповідачем зроблено такий висновок акт перевірки не містить. Також в судовому засіданні представник відповідача зазначала, що за 2013р.-2014р. всі первинні документи нею не досліджувалися в зв'язку із їх великим обємом, а висновки були зроблені на підставі загальних сум декларацій за перевіряємий період та листа підприємця про залишки товарно-матеріальних цінностей. Слід зазначити, що даний лист про залишки ТМЦ не підтверджують дані щодо дати придбання товару, включення сум до податкових накладних, і встановлення фактичного значення сум придбання ТМЦ, що реалізовані чи використані у виробництві продукції.

Слід зазначити, що в судовому засіданні інспектор не змогла надати суду чіткої відповіді яким чином було розраховано суму 36292,98 грн. Інспектор, яка проводила перевірку, в судовому засіданні зазначала, що на дану суму позивачем було придбано товар, але не використаний в господарській діяльності у 2013 ро. та 2014р., але надати перелік накладних, на підставі яких нею було зроблено такий висновок надати не змогла, в акті перевірки такі відомості відсутні. В подальшому в судових засіданнях представник відповідача зазначала, що ця сума встановлена в результаті аналізу отриманих доходів, вартості придбаних ТМЦ та торгівельної націнки по господарським операціям за перевіряємий період, придбаний товар в повному обсязі використаний в господарській діяльності. Відповідні розрахунки щодо торгівельної націнки зазначена в акті перевірки, але пояснити, яким чином податковим органом були здійснені такі підрахунки акт перевірки не містить, представниками відповідача не обґрунтовано. В судовому засіданні представник позивача категорично заперечувала проти таких розрахунків, зазначала, що податковим органом незрозуміло, які були взяті до уваги первинні документи, оскільки зазначено лише вибірково назви ТМЦ, які були реалізовані позивачем, при цьому встановити обставини придбання та реалізації, на підставі яких встановлені остаточні суми донарахувань неможливо, в акті не відображені.

Таким чином представниками відповідача не обґрунтували, що саме було встановлено під час перевірки, не обґрунтовано суму розбіжності фактичної вартості придбаних товарів за перевіряємий період. В разі дослідження торгівельної націнки із врахуванням повної фактичної реалізації ТМЦ, необґрунтовані посилання відповідача щодо невикористання в господарській діяльності частини ТМЦ на суму відхилення, висновки податкового органу є суперечливі між собою. В судовому засіданні представники відповідача підтвердили, що встановлені відхилення також вплинули на донарахування податку на додану вартість, що також зазначено в розрахунку податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином при розгляді справи відповідачем не подано ніяких доказів, що спростовували б твердження позивача щодо структури сформованих ним валових витрат, визначення суми оподаткованого доходу за перевіряємий період, та підтверджували б позицію відповідача щодо висновків, викладених в акті перевірки. Акт перевірки складено із порушенням вимог наказу Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013р., Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 р. за N 607/23139 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами».

Так, відповідно до п. 1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 2.3.2.2 Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також платником податків або його законними представниками (п2.3.2.3 Порядку).

В даному випадку, акт перевірки не підтверджує правомірність прийнятих спірних рішень податкового органу, відповідачем не доведено обґрунтованість висновків акту перевірки.

Стосовно прийнятих рішення від 11.09.2015 року № 0035181703/48119 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 231,73 грн.; рішення від 11.09.2015 року № 0035161703/48115 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 1127,54 грн., суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до довідки Управління ПФУ у м. Сумах №782/04-08 від 16.01.2014р. у позивача станом на 30.09.2013р. переплата по рахунку за ставкою 36,6 % для фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування, складала 11592,72 грн. Позивачем було подано заяву до ДПІ у м. Сумах від 22.01.2014р. про перерахування переплати на рахунок за ставкою 34,7%, до заяви додані копії платіжних доручені, а також довідку УПФУ в м. Сумах.

Згідно пояснень представника відповідача дана заява не була вчасно розглянута в зв'язку із великим обємом матеріалів, які надійшли до податкового органу від УПФУ у м. Сумах після змін до податкового законодавства. Так, відповідно до поданої заяви позивачем про перерахування коштів, складено службову записку №643 від 14.03.2014р., про здійснення перерахування коштів по єдиному соціальному внеску, підписано висновок від 19.03.2014р. та 20.03.2014р.

Таким чином позивачем не було взагалі сплачено суму внесків із порушенням строків сплати, оскільки ці кошти були самостійно перераховані податковим органом враховуючи дійсну переплату позивача по внескам, рішення про відмову у задоволенні заяви ДПІ у м. Сумах прийнято своєчасно не було. Посилання представника відповідача на великий обсяг роботи не можуть бути визнані судом обґрунтованими, оскільки в разі своєчасного розгляду заяви позивача взагалі не було жодних питань щодо строків перерахування коштів за ініціативою податкового органу на підставі поданої заяви. Також представники податкового органу не обґрунтували в зв'язку із чим за наявності висновків податкового органу від 19.03.2014р. та 20.03.2014р. суми були зараховані позивачу в особовій картці лише 24.03.2014р., 25.03.2014р., 28.03.2014р., в зв'язку із чим відповідач зазначає пр. порушення термінів сплати позивачем.

Відповідно до норм ст. 43 ПК України встановлені обов'язкові умови для здійснення повернення сум грошового зобов'язання - подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частиною 56.9 ст. 59 ПК України передбачено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

В даному випадку позивачем було завчасно 22.01.2014р. подано до податкового органу відповідну заяву, яку було розглянуто та задоволено в повному обяві лише 19.03.2014р. та 20.03.2014р.

Враховуючи вищевикладене, при розгляді справи відповідачем не подано ніяких доказів, що підтверджували висновки перевіряючих, викладених в акті перевірки, спростовували б твердження позивача щодо структури сформованих ним валових витрат та підтверджували б позицію відповідача про віднесення до їх складу вартості товару, який не був використаний в господарській діяльності позивача.

За таких обставин, суд вважає необхідним скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 11.09.2015 року № 0035121703/48122 та № 0035131703/48123, скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Сумах від 11.09.2015 року № 0035181703/48119, № 0035161703/48115, № 0035151703/48113, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.09.2015 року № Ф-0035141703/48109, оскільки такі рішення не відповідають ст. 2 КАС України.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 573,87 грн., сплачені платіжним дорученням №250 від 21.10.2015р., оригінал якого знаходяться в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування рішень, податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 11.09.2015 року № 0035121703/48122 та № 0035131703/48123, скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 11.09.2015 року № 0035181703/48119, № 0035161703/48115, № 0035151703/48113, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.09.2015 року № Ф-0035141703/48109.

Стягнути на користь приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах суму судового збору в розмірі 573,87 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 25.12.2015 року.

Суддя С.М. Гелета