Постанова № 54953745, 16.01.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2015 р. Справа № 804/16683/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Шабанова Д.В.

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський механічний завод»

до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольський механічний завод» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.09.2014р. №0003712201 та №0003722201.

В обґрунтування предявленого позову зазначалося, що відповідач за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім податкового законодавства та про завищення ним внаслідок цього податкового кредиту, завищення показника собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та заниження доходів, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, оскільки позивач правомірно сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Хімпотребсоюз», ТОВ «Аратта» та ТОВ «Вайт Груп» і твердження контролюючого органу про те, що товарно-матеріальні цінності отримані не від вказаних контрагентів, а від невстановлених осіб, через що є безоплатно отриманими товарами та їх вартість має бути віднесена позивачем до складу оподатковуваного доходу, є безпідставними, тим паче, що в ході перевірки було встановлено факт здійснення позивачем оплати за поставлену продукцію. Крім того в акті перевірки відсутнє посилання на документи чи регістри бухгалтерського обліку, а також на періоди коли, на думку, контролюючого органу, придбані у ПП «Хімпотребсоюз», ТОВ «Аратта» та ТОВ «Вайт Груп» товарно-матеріальні цінності знайшли своє відображення у складі собівартості продукції, оскільки відповідачем досліджено лише період їх придбання без дослідження операцій щодо їх списання у собівартість та перевірки чи не були вони просто продані іншим контрагентам, чи обліковуються на складі у незавершеному виробництві (залишках) тощо. Угоди з ПП «Хімпотребсоюз», ТОВ «Аратта» та ТОВ «Вайт Груп» недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, водночас, акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даних правочинів. Наявність помилок при складанні товарно-транспортних накладних не спростовують право позивача на податковий кредит. Нереальність правочинів з вищевказаними контрагентами є припущенням відповідача, яке базується лише на отриманій інформації з бази даних АІС контролюючого органу щодо наявності в ній відомостей про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність підтвердження відомостей про ТОВ «Аратта»; щодо встановлення ПП «Хімпотребсоюз» стану платника «припинено» і наявність у цього підприємства у 2013 році незначної кількості власних основних фондів, з огляду на декларування ним амортизаційних відрахувань у незначній сумі (лише 36975,00грн.); щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Вайт Груп» та наявність інформації в АІС щодо відсутності у цього підприємства матеріальних ресурсів, виробничих баз, складських приміщень, транспортних засобів та торгівельного обладнання. При цьому, в акті перевірки не зазначено дат коли в АІС зявилися такі дані щодо стану контрагентів позивача: на момент його перевірки, чи в момент здійснення господарських операцій з ним. Крім того, позивач не повинен відповідати за будь-які порушення податкового законодавства з боку своїх контрагентів і наявність таких порушень не є причиною для позбавлення позивача права на податковий кредит. Також позивач вказував на безпідставність висновків відповідача про завищення ТОВ «Нікопольський механічний завод» показника собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) внаслідок встановлених перевіркою розбіжностей між даними задекларованих показників та даними перевірки на суму 50801,37грн. (не підтверджений документально обсяг витрат), оскільки, на думку позивача, у звязку із тим, що цією ж перевіркою було встановлено зайве включення позивачем доходів на суму 150914,36грн., сума документально непідтверджених витрат у розмірі 50801,37грн. має бути вирахувана з завищеного доходу і погаситись цим (150914,36грн. 50801,37грн. = 100113,00грн.). Відносно висновків відповідача про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 89557,05грн. через реалізацію останнім власної виробленої готової продукції та товарів за цінами, нижче від собівартості, що, на думку, контролюючого органу, свідчить про відсутність ділової мети в таких господарських операціях та не повязаність їх з господарською діяльністю позивача, а, отже, про відсутність підстав формування податкового кредиту за такими операціями, позивач зазначав, що ці висновки є помилковими та безпідставними, оскільки, по-перше, контролюючим органом не доведено, що в даному випадку мала місце невідповідність цін вказаних правочинів рівню звичайних цін, а по-друге, навіть якщо і була збитковість певних операцій це не свідчить про збитковість всієї діяльності взагалі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав предявлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач предявлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно завищив податковий кредит та показник собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), а також неправомірно занизив дохід, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Хімпотребсоюз», ТОВ «Аратта» та ТОВ «Вайт Групп», оскільки правочини, укладені з цими контрагентами, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, а складені за цими правочинами первинні документи мають ознаки юридичної дефектності. Підтвердженням цього є інформація з бази даних АІС контролюючого органу, з аналізу якої вбачається, що вказані субєкти господарювання здійснювали операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг), що, в свою чергу, є порушенням ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання. Крім того, господарські операції з цими контрагентами є документально не підтвердженими, з огляду на те, що позивачем не було надано до перевірки сертифікатів якості на отримані начебто від ПП «Хімпотребсоюз», ТОВ «Аратта» та ТОВ «Вайт Групп» товарно-матеріальні цінності, а також акти їх приймання-передачі. Надані товарно-транспортні накладні на їх поставку містять не всі відомості. У видаткових накладних немає посилання на дату та номер довіреності, виписаної на отримання вказаних товарно-матеріальних цінностей, що унеможливлює встановити осіб, відповідальних за проведення цих господарських операцій. Враховуючи, що вищевказані контрагенти позивача фактично не постачали останньому товари та послуги, позивач безпідставно занизив доходи, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, не включивши до їх складу вартість безоплатно отриманих ним товарів від невстановлених осіб з урахуванням сум податку на додану вартість у їх складі у загальному розмірі 606850,40грн., що є порушенням приписів п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України. У звязку із не підтвердженням позивачем належним чином складеними первинними документами факту здійснення господарських операцій з ПП «Хімпотребсоюз», ТОВ «Аратта» та ТОВ «Вайт Групп» в порушення приписів п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) виявилася завищеною за 2013 рік на загальну суму 520273,68грн. При цьому інформація про списання товарно-матеріальних цінностей відображена в акті перевірки у вигляді бухгалтерських проводок, натомість позивачем до заперечень на акт перевірки не надано додаткових документів, які б спростовували факт такого списання. Отже, позивачем декларувалися показники по ланцюгу від постачальників, які проводили операції без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Крім того, проведеною перевіркою позивача було встановлено, що в лютому, липні та жовтні 2013 року ТОВ «Нікопольський механічний завод» здійснювало операції з реалізації готової продукції, товарів та товарно-матеріальних цінностей за цінами нижче собівартості, про що свідчать зведені дані аналізу рахунків 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 712 «Дохід від реалізації інших товарно-матеріальних цінностей» та рахунків 90 «Собівартість реалізованої готової продукції», 943 «Собівартість реалізованих товарно-матеріальних цінностей», які наведені на сторінці 36 акту перевірки. Означене суперечить змісту поняття розумної економічної причини (ділової мети), яка передбачає обовязкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. При цьому п. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України передбачено обовязок платника податку нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, що позивачем зроблено не було. Також відповідач зазначав, що в ході перевірки було встановлено завищення ТОВ «Нікопольський механічний завод» складу валових витрат по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік на суму 50801,37грн. (не підтверджений документально обсяг витрат). При цьому позивач самостійно у запереченнях до акту перевірки визнав, що вказане порушення виникло внаслідок арифметичної помилки.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що предявлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольський механічний завод» (далі ТОВ «НМЗ») (код ЄДРПОУ 31384605) перебуває на обліку в Нікопольській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків та, зокрема, є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання на 2 квартал 2014 року працівниками Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «НМЗ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.

За результатами означеної перевірки складено акт №2170/221.31384605 від 21.07.2014р., яким зафіксовано встановлені в ході перевірки допущення позивачем порушення приписів п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що виявилося у заниженні податку на прибуток у періоді з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. на загальну суму 223805,84грн.; порушення п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.189.1 ст.189, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. на загальну суму 176133,77грн., в тому числі: січень 2013р. 12824,20грн., лютий 2013р. 26218,89грн., квітень 2013р. 8817,10грн., травень 2013р. 5994,00грн., червень 2013р. 19285,50грн., липень 2013р. 57802,19грн., серпень 2013р. 10588,33грн., вересень 2013р. 24999,99грн., жовтень 2013 р. 9603,57грн. (т.1 а.с.26-79).

Наведені висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що позивач неправомірно завищив податковий кредит та показник собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), а також неправомірно занизив дохід, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Хімпотребсоюз», ТОВ «Аратта» та ТОВ «Вайт Групп», оскільки правочини, укладені з цими контрагентами, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Підтвердженням цього є інформація з бази даних АІС контролюючого органу, згідно якої відносно ТОВ «Аратта» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; ПП «Хімпотребсоюз» має стан «припинено», при цьому у 2013 році у даного підприємства була незначна кількість власних основних фондів, оскільки останнім декларувалися амортизаційні відрахування у незначній сумі, а саме: 36975,00грн.; відносно ТОВ «Вайт Груп» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність цього підприємства за місцезнаходженням, а також в АІС наявна інформація про відсутність у цього підприємства матеріальних ресурсів, виробничих баз, складських приміщень, транспортних засобів та торгівельного обладнання. Наведене свідчить про неможливість здійснення вказаними підприємствами господарської діяльності. Оскільки дані субєкти господарювання здійснювали операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) це є порушенням ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання. Крім того, господарські операції з цими контрагентами є документально не підтвердженими, з огляду на те, що позивачем не було надано до перевірки сертифікатів якості на отримані начебто від ПП «Хімпотребсоюз», ТОВ «Аратта» та ТОВ «Вайт Групп» товарно-матеріальні цінності, а також акти їх приймання-передачі. Надані товарно-транспортні накладні на їх поставку містять не всі відомості. У видаткових накладних немає посилання на дату та номер довіреності, виписаної на отримання вказаних товарно-матеріальних цінностей, що унеможливлює встановити осіб, відповідальних за проведення цих господарських операцій. Враховуючи, що вищевказані контрагенти позивача фактично не постачали останньому товари та послуги, позивач безпідставно занизив доходи, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, не включивши до їх складу вартість безоплатно отриманих ним товарів від невстановлених осіб з урахуванням сум податку на додану вартість у їх складі у загальному розмірі 606850,40грн., що є порушенням приписів п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України. У звязку із не підтвердженням позивачем належним чином складеними первинними документами факту здійснення господарських операцій з ПП «Хімпотребсоюз», ТОВ «Аратта» та ТОВ «Вайт Групп» в порушення приписів п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) виявилася завищеною за 2013 рік на загальну суму 520273,68грн. Інформація про списання товарно-матеріальних цінностей відображена в акті перевірки у вигляді бухгалтерських проводок. Отже, позивачем декларувалися показники по ланцюгу від постачальників, які проводили операції без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Крім того, проведеною перевіркою позивача було встановлено, що в лютому, липні та жовтні 2013 року ТОВ «Нікопольський механічний завод» здійснювало операції з реалізації готової продукції, товарів та товарно-матеріальних цінностей за цінами нижче собівартості, про що свідчать зведені дані аналізу рахунків 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 712 «Дохід від реалізації інших товарно-матеріальних цінностей» та рахунків 90 «Собівартість реалізованої готової продукції», 943 «Собівартість реалізованих товарно-матеріальних цінностей», які наведені на сторінці 36 акту перевірки. В даному випадку доречним є застосування доктрини «економічна доцільність угоди», суть якої полягає в тому, що господарська діяльність платника податків повинна бути направлена на отримання прибутку, систематична збитковість господарських операцій викликає занепокоєння у контролюючих органів та підозру на вчинення таких операцій виключно з метою мінімізації податкових зобовязань. Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності. Зважаючи на те, що вищеозначені операції позивача щодо реалізації готової продукції за ціною нижчою їх собівартості не спрямовані на отримання доходу, вони не можуть вважатися вчиненими в рамках господарської діяльності підприємства. При цьому п. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України передбачено обовязок платника податку нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, що позивачем зроблено не було. Також ТОВ «Нікопольський механічний завод» було завищено склад валових витрат по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік на суму 50801,37грн., що було виявлено через встановлені перевіркою розбіжності між даними задекларованих показників та даними перевірки (не підтверджений документально обсяг витрат).

На підставі означеного акту перевірки Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 05 вересня 2014 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003722201, яким ТОВ «НМЗ» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 264200,66грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 176133,77грн. та за штрафними санкціями на суму 88066,89грн.; а також податкове повідомлення рішення форми «Р» №0003712201, яким ТОВ «НМЗ» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 335708,76грн., в тому числі: за основним платежем на суму 223805,84грн. та за штрафними санкціями на суму 111902,92грн. (т.1 а.с.20, 22).

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

Так, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «НМЗ» було укладено договори поставки товару з ПП «Хімпотребсоюз» (договір від 17.05.2013р. №170513/2), з ТОВ «Арата» (договір від 02.02.2011р. №0202-11/1 та додаткові угоди до нього від 31.12.2011р. №1 та №2 щодо продовження дії цього договору) та з ТОВ «Вайт Груп» (договір від 09.09.2013р. №90913), згідно яких позивач придбав у вказаних контрагентів запчастини та металопродукцію (брухт чорних металів, редуктори, корпуса та кришки редукторів, колеса зубчаті, поковку, вал зубчатий тощо) (т.1 а.с.243-247; т.2 а.с.30-31, 70-71).

Реальність вищеозначених господарських операцій документально підтверджена відповідними договорами поставки товару та специфікаціями до них, рахунками на оплату, видатковими та податковим накладними, товарно-транспортними накладними та подорожніми листами зі зведеними відомостями витрат пального, журналами-ордерами та відомостями по рах.203 «Паливо» щодо транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей та списання палива на таке транспортування, а також витягом з журналу реєстрації довіреностей, приймальними актами, актами приймання металів чорних (вторинних), оборотно-сальдовими відомостями по рахункам, картками рахунків, журналами-ордерами, журналами проводок і відомостями по рахункам щодо оприбуткування придбаного товару, лімітно-забірними картками щодо переміщення товару на складі, платіжними дорученнями та банківськими виписками щодо здійснення повної оплати за поставлений товар (т.1 а.с.189-236, 243-251; т.2 а.с.1-72, 109-117, 130-229, 243-250; т.3 а.с.1-82).

ПП «Хімпотребсоюз», переважним обсягом поставок якого був брухт чорних металів, має відповідну ліцензію Серії АГ №577279, видану Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 11.01.2012р. на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів, термін дії якої до 13.12.2016р. (т.2 а.с.242).

Судом встановлено, що транспортування товарно-матеріальних цінностей, придбаних ТОВ «НМЗ» у ПП «Хімпотребсоюз», ТОВ «Аратта» та ТОВ «Вайт Групп», здійснювалося транспортними засобами позивача, а саме: вантажним автомобілем КАМАЗ 5511, реєстраційний номер 52515АА (водій ОСОБА_3А.), вантажним автомобілем ЗІЛ 4331, реєстраційний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_4В.) та вантажним автомобілем КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 (водій ОСОБА_5І.), про що вказано у товарно-транспортних накладних та подорожніх листах, при цьому на вищевказаних водіїв, які є штатними працівниками ТОВ «НМЗ», були виписані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Хімпотребсоюз», ТОВ «Аратта» та ТОВ «Вайт Групп», що підтверджується відомостями журналу реєстрації довіреностей (т.2 а.с.82-117).

Щодо посилання відповідача відносно того, що надані товарно-транспортні накладні містять не всі відомості, а у видаткових накладних немає посилання на дату та номер довіреності, виписаної на отримання вказаних товарно-матеріальних цінностей, що унеможливлює встановити осіб, відповідальних за проведення цих господарських операцій, суд зазначає наступне.

Зі змісту наведених вище приписів ст.ст.138,139,198 Податкового кодексу України вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та на віднесення до складу витрат відповідного звітного періоду вартості отриманого товару та послуг лише за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит та здійснено такі витрати.

Наявність незначних недоліків первинних документів є обставинами, які самі по собі не позбавляють їх правового значення, що виключає відповідальність платника податків. У разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених субєктом господарювання, а відтак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит та на віднесення до складу витрат, що враховуються при визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, відповідного звітного періоду вартості отриманого товару (робіт, послуг). Тим більше, що податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, та інші первинні документи за правочинами з означеними вище контрагентами складені з дотримання обовязкових вимог до первинних документів, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Судом встановлено, що придбані позивачем у ПП «Хімпотребсоюз», ТОВ «Аратта» та ТОВ «Вайт Групп» товари використані ТОВ «НМЗ» у власній господарській діяльності, а саме: у виробництві готової продукції, в тому числі ливарної, про що зазначено в акті перевірки з посиланням на відображення у бухгалтерському обліку операцій по списанню товарно-матеріальних цінностей у виробництво, та відповідачем визнається. При цьому операції позивача з придбання цих товарів безпосередньо повязані з його господарською діяльністю, оскільки, основною діяльністю ТОВ «НМЗ» є виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування.

Судом також встановлено та відповідачем не заперечується, що товар, отриманий від ПП «Хімпотребсоюз», ТОВ «Аратта» та ТОВ «Вайт Групп» був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи. За таких обставин, твердження контролюючого органу про те, що цей товар є безоплатно отриманим, є безпідставним та необґрунтованим.

Вищенаведені первинні документи повністю відображають зміст та обсяг господарських операцій позивача з ПП «Хімпотребсоюз», з ТОВ «Арата» та з ТОВ «Вайт Груп», а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у звязку із здійсненням оплати за отримані товари.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст договорів ТОВ «НМЗ» з ПП «Хімпотребсоюз», з ТОВ «Арата» та з ТОВ «Вайт Груп» не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Як на час укладення угод між позивачем та його означеними вище контрагентами, так і на час їх виконання, останні знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Щодо доводів відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ПП «Хімпотребсоюз», з ТОВ «Арата» та з ТОВ «Вайт Груп» з посиланням на отриману інформацію з бази даних АІС, в якій, зокрема, значилося про відсутність у цих контрагентів необхідних умов, матеріальних, транспортних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з іншими контрагентами по ланцюгу постачання, суд зазначає наступне.

Навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість та віднесення до складу витрат відповідного звітного періоду вартості отриманих товарів (робіт, послуг) за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за отримані товари (роботи, послуги) і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обовязку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

За наведених обставин, висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту та показника собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), а також про заниження доходу, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, по взаємовідносинам з ПП «Хімпотребсоюз», ТОВ «Аратта» та ТОВ «Вайт Групп» є безпідставним та спростовується вищенаведеним.

Отже і донарахування позивачу грошових зобовязань з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств з таких підстав є протиправним. Тому податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.09.2014р. №0003722201, яким ТОВ «НМЗ» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 264200,66грн., підлягає скасуванню в частині донарахувань на загальну суму 129865,09грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 86576,72грн. та за штрафними санкціями на суму 43288,36грн., а податкове повідомлення рішення форми «Р» від 05.09.2014р. №0003712201, яким ТОВ «НМЗ» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 335708,76грн., підлягає скасуванню в частині донарахувань на загальну суму 321230,37грн., в тому числі: за основним платежем на суму 214153,58грн. та за штрафними санкціями на суму 107076,79грн.

Також скасуванню підлягає податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.09.2014р. №0003722201, яким ТОВ «НМЗ» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість, і в частині донарахувань на загальну суму 134335,58грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 89557,05грн. та за штрафними санкціями на суму 44778,53грн., з огляду на наступне.

Так, вказане донарахування грошових зобовязань з податку на додану вартість відбулося у звязку із висновком контролюючого органу про те, що в лютому, липні та жовтні 2013 року ТОВ «Нікопольський механічний завод» здійснювало операції з реалізації готової продукції, товарів та товарно-матеріальних цінностей за цінами нижче собівартості, про що свідчать зведені дані аналізу рахунків 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 712 «Дохід від реалізації інших товарно-матеріальних цінностей» та рахунків 90 «Собівартість реалізованої готової продукції», 943 «Собівартість реалізованих товарно-матеріальних цінностей», в той час, як означене суперечить змісту поняття розумної економічної причини (ділової мети), яка передбачає обовязкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту, а за відсутності останнього такі операції не можуть вважатися вчиненими в рамках господарської діяльності підприємства, при цьому п. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України передбачено обовязок платника податку нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, що позивачем зроблено не було.

Підтвердженням того, що за вищеозначеним порушенням були здійсненні донарахування податку на додану вартість у загальній сумі 134335,58грн. є детальний розрахунок податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 05.09.2014р. №0003722201, який міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.180).

Щодо встановленого порушення суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Разом з тим, жодною з норм Податкового кодексу України не передбачено залежність права платника податку на формування податкового кредиту та податкових зобовязань з податку на додану вартість від наявності чи відсутності у нього прибутку за окремими господарськими операціями.

При цьому збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не повязана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної господарської операції. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 28.02.2011р. у справі за позовом ДП «Пілснер Україна» до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Крім того суд зауважує, що відповідач, стверджуючи про те, що збиткова діяльність позивача здійснюється виключно з метою ухилення від сплати податків і всі його дії завідомо направлені на мінімізацію податкових зобовязань, не надає суду жодних доказів, якими була б встановлена вина посадових осіб позивача у вчинені такого злочину, як ухилення від сплати податків.

Водночас, згідно ст.62 Конституції України, вина особи може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, а до цього особа вважається невинуватою у вчиненні злочину.

Однак відповідачем не надано суду як доказів притягнення посадових осіб ТОВ «НМЗ» до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, так і доказів порушення кримінального провадження за такими статтями Кримінального кодексу України щодо цих осіб або за таким фактом.

Наведене спростовує позицію відповідача з цього приводу.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 05.09.2014р. №0003722201 підлягає скасуванню у повному обсязі, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Водночас, задоволенню не підлягає частина позовних вимог ТОВ «НМЗ» щодо скасування податкового повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 05.09.2014р. №0003712201 в частині щодо збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 14478,39грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 9652,26грн. та за штрафними санкціями на суму 4826,13грн., з огляду на наступне.

Так, з детального розрахунку податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 05.09.2014р. №0003712201, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що вищеозначене донарахування відбулося у звязку із висновком контролюючого органу про те, що ТОВ «НМЗ» було завищено склад валових витрат по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік на суму 50801,37грн., що було виявлено через встановлені перевіркою розбіжності між даними задекларованих показників та даними перевірки (не підтверджений документально обсяг витрат) (т.1 а.с.180).

Як вбачається з податкової декларації ТОВ «НМЗ» з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, позивач самостійно задекларував по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» суму у розмірі 12128102грн. (т.3 а.с.87-91).

Разом з тим, згідно наданих до перевірки документів та їх аналізу, що наведений в розрізі бухгалтерських проводок та періодів у додатку №2.4 до акту перевірки, встановлено, що рядок 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік повинен становити 12077300,63грн. (т.1 а.с.94).

Таким чином, перевіркою встановлено розбіжність між даними задекларованих показників та даними перевірки на суму 50801,37грн., яка є не підтвердженим документально обсягом витрат, що включений у склад собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), що, в свою чергу, призвело до завищення цього показника в порушення приписів п.138.1, п.138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України.

При цьому позивачем, як в запереченнях на акт перевірки, так і в судовому засіданні було визнано той факт, що означена розбіжність дійсно має місце і виникла вона у звязку із допущенням ТОВ «НМЗ» арифметичної помилки. Тобто фактично позивач визнає дане порушення.

Водночас, з огляду на те, що перевіркою даних синтетичного бухгалтерського обліку ТОВ «НМЗ» за 2013 рік також було встановлено зайве включення позивачем доходів на суму 150914,36грн., на думку останнього, сума документально непідтверджених витрат у розмірі 50801,37грн. має бути вирахувана з завищеного доходу і погаситись цим із розрахунку: 150914,36грн. 50801,37грн. = 100113,00грн. (залишок завищених доходів).

Проте, суд не погоджується з такою позицією позивача, оскільки, по-перше, підтверджуючих документів відносно зайвого включення доходів як в ході перевірки, так і в ході судового розгляду позивачем надано не було, а по-друге, чинним законодавством не передбачено такого погашення, про яке просить позивач.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський механічний завод» підлягають задоволенню лише в частині визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 05.09.2014р. №0003722201, а також в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення цього контролюючого органу від 05.09.2014р. №0003712201 в частині щодо збільшення грошового зобовязання позивачу з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 214153,58грн та за штрафними санкціями у сумі 107076,79грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 487грн. 20коп., що підтверджується платіжним дорученням №12662 від 29.09.2014р. про сплату судового збору, наявним в матеріалах справи (т.1 а.с.2), а відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача пропорційно частини задоволених позовних вимог у розмірі 341грн. 04коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський механічний завод» до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 05.09.2014р. №0003722201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 05.09.2014р. №0003712201 в частині щодо збільшення грошового зобовязання Товариству з обмеженою відповідальністю «Нікопольський механічний завод» з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 214153,58грн (двісті чотирнадцять тисяч сто пятдесят три гривні пятдесят вісім копійок) та за штрафними санкціями у сумі 107076,79грн. (сто сім тисяч сімдесят шість гривень сімдесят девять копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський механічний завод» (код ЄДРПОУ 31384605) судовий збір пропорційно частини задоволених позовних вимог у розмірі 341, 04грн. (триста сорок одну гривню чотири копійки).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_6