Постанова № 54951751, 13.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2016 року Справа № 810/4660/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" до Вищгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" звернулось до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2015 № НОМЕР_1, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" на 22382,50 грн., з яких: 17906,00 грн. - за основним платежем; 4476,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Крім того, Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2015 № НОМЕР_2, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" на 2973141,00 грн., з яких: 1982094,00 грн. - за основним платежем; 991047,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Ухвалою від 19.10.2015 позовні заяви (справи) обєднано для їх спільного розгляду в обєднаному провадженні № 810/4660/15.

В основу визначення податкових зобовязань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено твердження про те, що при заповненні податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік позивач припустився арифметико-логічної помилки, суть якої полягає у тому, що позивач зменшив суму консолідованого податкового зобов'язання з податку на прибуток за звітний період на суму авансових внесків, сплачених до державного бюджету при виплаті дивідендів у минулих податкових (звітних) періодах. На думку податкового органу, позивач не мав права відносити вказані суми авансового внеску в поточному звітному (податковому) періоді, а повинен був віднести ці суми на зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подав до податкового органу консолідовану податкову декларації з податку на прибуток за 2014 рік, в якій самостійно визначив податкове зобовязання з податку на прибуток та зменшив його показник на суму авансових внесків, сплачених до державного бюджету при виплаті дивідендів у минулих податкових (звітних) періодах. Позивач стверджував, що заповнював податкову декларації згідно з приписами Податкового кодексу України та методикою, визначеною Міністерством доходів і зборів України. На думку позивача, твердження податкового органу щодо арифметико-логічної помилки є невірними і не ґрунтуються на положеннях закону, а висновки про заниження податкового зобов'язання є безпідставними. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є законними і обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

У судовому засіданні 09.11.2015 обидві сторони подали суду письмові пояснення та звернулися до суду з клопотаннями про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, клопотання сторін задовольнив та постановив про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наданих сторонами матеріалів та доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" є юридичною особою, що зареєстрована 09.11.2007 (номер запису про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - 1 334 145 0000 003134), знаходиться у м. Вишгороді Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

У своєму складі позивач має також чотири відокремлених структурних підрозділи, які розташовані на території іншій, ніж юридична особа ДП "Регіональні електричні мережі".

Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" на підставі пункту 152.4 статті 152 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 31.12.2014) прийняв рішення щодо сплати консолідованого податку за своїм місцезнаходженням та подавав консолідовану податкову звітність до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Так, за результатами господарської діяльності за 2014 рік ДП "Регіональні електричні мережі" подало до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік від 02.03.2015.

У березні 2015 року посадовою особою Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності позивача з податку на прибуток за 2014 рік (акт перевірки від 31.03.2015 № 548/10-08-15-03/32402870).

За результатами перевірки посадова особа контролюючого органу дійшла висновку, що позивач при заповненні податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік припустився арифметико-логічної помилки та порушив вимоги підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні показника зменшення нарахованої суми податку (рядок 13 додатка ЗП Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) та призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік (рядок 14 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) у розмірі 17906,00 грн.

Крім того, за твердженням посадової особи податкового органу позивач порушив правила розрахунку податку, що сплачується за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, що призвело до заниження нарахованої суми податку на 2000000,00 грн., у тому числі по відокремленим підрозділам занижено нараховану суму податку на 1982094,00 грн.

За результатами перевірки Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято два податкових повідомлення-рішення, а саме:

від 02.09.2015 № НОМЕР_1, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" на 22382,50 грн., з яких: 17906,00 грн. - за основним платежем; 4476,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 02.09.2015 № НОМЕР_2, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" на 2973141,00 грн., з яких: 1982094,00 грн. - за основним платежем; 991047,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що правильність вирішення даної справи залежить від відповіді на питання чи припустився позивач помилки при самостійному визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2014 рік і чи призвело це до заниження суми податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до державного бюджету.

Як вже зазначалось, позивач подав до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік (від 02.03.2015), в якій задекларував податок на прибуток (рядок 11 Декларації) у сумі 5941679,00 грн.

У рядку 13 ЗП Податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік "Зменшення нарахованої суми податку" позивач визначив показник зменшення суми нарахованого податку у розмірі 6654204,00 грн.

Розшифровка вказаного показника міститься у додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, який заповнюється платником податків за формою, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 872.

Під час перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку, що позивач невірно визначив показник зменшення нарахованої суми податку (рядок 13 додатка ЗП Податкової декларації з податку на прибуток підприємства), а саме:

показник рядку 13.2 таблиці 1 Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації позивач визначив у сумі 3906388,00 грн., а на думку посадової особи податкового органу він мав би становити суму 5888482,00 грн., сума відхилення -1982094,00 грн.;

показник суми, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді (рядок 13.5.1 таблиці 1 Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації), позивач визначив у сумі 2000000,00 грн., а на думку посадової особи податкового органу, цей показник мав би відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в наступних звітних (податкових) періодах (а не у 2014 році) і вказуватися у рядку 13.5.2 таблиці 1 Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що сума відхилення дорівнює "-2000000,00 грн."

З'ясовуючи питання про правомірність і правильність формування позивачем показника рядку 13.2 таблиці 1 Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації ("Сума податку, нарахованого платником податку на прибуток (при консолідованій сплаті) за місцезнаходженням його відокремлених підрозділів") у сумі 3906388,00 грн., суд встановив наступне.

Рядок 13.2 таблиці 1 Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації визначається на підставі даних рядку 13.2 графи 5 таблиці 2 додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації (Нарахована сума податку за відокремленими підрозділами в цілому) і, як вже зазначалось, дорівнює 3906388,00 грн .

Визначення показника нарахованої суми податку за відокремленими підрозділами в цілому визначається за правилом, передбачен абзацом другим статті 152.4 статті 152 Податкового кодексу України, відповідно до якого сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Суму податку на прибуток відокремлених підрозділів за 2014 рік позивач визначив розрахунковим шляхом виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Згідно з даними таблиці 2 додатка ЗП до Декларації позивача за 2014 рік питома вага відокремлених підрозділів склала 0,991047, у тому числі: Донецька філія - 0,548339; Волинська філія - 0,015410; Львівська філія - 0,016972; Луганська філія 0,410326.

Визначення показника нарахованої суми податку на прибуток за консолідованою декларацією (рядок А графи 5 таблиці 2 додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації) здійснюється за методикою, що визначена безпосередньо у формі додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства. Так, зноска 5, що є складовою встановленої форми вказаного додатку, містить вказівку, що "у рядку А графи 5 таблиці 2 відображається сума рядків 10, 11 та 12 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, зменшена на суму рядків 13.1, 13.5.1 та 13.6 таблиці 1 цього додатка".

Це означає, що показник нарахованої суми податку за консолідованою декларацією (рядок А графи 5 таблиці 2 додатку ЗП) базується на даних показника податку на прибуток (рядок 11 Податкової декларації, який позивач визначив у сумі 5941679,00 грн.), зменшений, зокрема, на суму, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді (рядок 13.5.1 таблиці 1, який позивач визначив у сумі 2000000,00 грн.)

Як з'ясував суд, 2000000,00 грн. є сумою авансових внесків з податку на прибуток у звязку з виплатою дивідендів, що сплачені позивачем до бюджету за результатами діяльності у попередніх звітних (податкових) періодах, та на яку позивач зменшив нараховану суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді (у 2014 році).

Таким чином, показник нарахованої суми податку за консолідованою декларацією (рядок А графи 5 таблиці 2 додатку ЗП) дорівнює сумі 3941679,00 грн. (5941679,00 грн. - 2000000,00 грн.).

З дослідженої судом Податкової декларації позивача з податку на прибуток за 2013 рік убачається, що у рядку 13.5.2 таблиці 1 додатку ЗП (сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в наступних звітних (податкових) періодах) позивач задекларував показник 2000000,00 грн.

Це означає, що при заповненні Податкової декларації за 2014 рік, позивач був зобов'язаний відобразити цей показник у рядку 13.4 таблиці 1 додатку ЗП (Cума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у минулих періодах, не врахована у зменшення податку (рядок 13.5.2 додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства попереднього звітного (податкового) року), алгоритм такого внесення розкритий у самій формі декларації.

З даних акта перевірки позивача від 31.03.2015 № 548/10-08-15-03/32402870 вбачається, що твердження посадових осіб податкового органу про арифметико-логічну помилку, якої припустився позивач, означають, що суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, які сплачені до бюджету за результатами діяльності у попередніх звітних (податкових) періодах, позивач не мав права враховувати при зменшення податку на прибуток поточного звітного (податкового) періоду (рядок 13.5.1 таблиці 1 додатку ЗП), а повинен був відобразити у рядку 13.5.2 таблиці 1 додатку ЗП (сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в наступних звітних (податкових) періодах).

У контексті обставин даної справи це означає, що суму авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 2000000,00 грн., яку позивач сплатив і задекларував у 2013 році у рядку 13.5.2 додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації за 2013 рік, при заповненні податкової декларації за 2014 рік, з точки зору податкового органу, позивач був повинен задекларувати знову у рядку 13.5.2 додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації за 2014 рік повторно, що в принципі є невірним.

Виключення з цього правила становлять обставини, передбачені підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, відповідно до якого в разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Однак, як з'ясував суд, сума податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток за 2014 рік становить 5941676,00 грн. (рядок 11 Декларації), а сума авансового внеску, на яку відбулося зменшення податкових зобов'язань, - 2000000,00 грн.

Таким чином, положення підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України в даному випадку застосуванню не підлягають.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок нарахування податку на прибуток в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи, у періоді, в якому виникли спірні правовідносини, визначався положеннями пункту 152.4 статті 154 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 31.12.2014), згідно з якими платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.

Відповідно до підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно центральним або місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Положеннями підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

У справі, що розглядалась, в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган поклав твердження про те, що при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2014 рік позивач припустився арифметико-логічної помилки, яка призвела до заниження податку на прибуток (за основним платежем) на загальну суму 2000000,00 грн. (17906,00 грн. - за податковим повідомленням-рішенням від 02.09.2015 № НОМЕР_1; 1982094,00 грн. - за податковим повідомленням-рішенням від 02.09.2015 № НОМЕР_2).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд під час судового розгляду встановив, що при заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік та додатків до неї позивач діяв правомірно на підставі положень Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 872.

Твердження податкового органу про те, що позивач припустився арифметико-логічної помилки, а також порушив вимоги підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України виявились безпідставними та спростовуються наявними у справі матеріалами та доказами.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області:

від 02.09.2015 № НОМЕР_1, згідно з яким Державному підприємству "Регіональні електричні мережі" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" на загальну суму 22382,50 грн., з яких: 17906,00 грн. - за основним платежем; 4476,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 02.09.2015 № НОМЕР_2, згідно з яким Державному підприємству "Регіональні електричні мережі" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" на 2973141,00 грн., з яких: 1982094,00 грн. - за основним платежем; 991047,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" судові витрати у сумі 45815 (сорок п'ять тисяч вісімсот п'ятнадцять) гривень 12 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.