Постанова № 54951421, 22.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 р. Справа № 539/3746/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м.Лубни та Лубенському районі Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04.11.2015р. по справі № 539/3746/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного Фонду України в м.Лубни та Лубенському районі Полтавської області

про визнання незаконними рішення УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі, що до відмови в переведені на пенсію по втраті годувальника,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом в якому просила :

- визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Лубни та Лубенському районі Полтавської області неправомірними та такими, що порушують права позивача

- зобов'язати відповідача перевести її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, як дружину померлого згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1210 «Про підвищення соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чоронобильської катастрофи» з 21.09.2015р. та виплачувати дану пенсію.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04.11.2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м.Лубни та Лубенському районі Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні на пенсію по втраті годувальника неправомірними .

Зобов'язано відповідача перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника її чоловіка ОСОБА_2 померлого 23.03.2005р. починаючи з 21.09.2015р. в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1210 .

Управління Пенсійного фонду України в м.Лубни та Лубенському районі Полтавської області (далі відповідач) не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04.11. 2015 року та прийняти нове судове рішення про відмову задоволення адміністративного позову .

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі,заперечення проти неї, дослідивши докази по справі, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанцій та апеляційної інстанції встановлено , що ОСОБА_1 є дружиною померлого 23.03.2005р. ОСОБА_2

Чоловік позивачки приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мав статус ліквідатора аварії на ЧАЕС 2 категорії, що встановлено постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23.05.2012р. по справі №1618/2а-1860/12.

Позивачці призначено дострокову пенсію , як вдові померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧЕАС згідно постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23.05.2012р. по справі №1618/2а-1860/12.

21.09.2015 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

24.09.2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області рішенням № 409 відмовило ОСОБА_1 в переведенні одного виду пенсії на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», посилаючись на відсутність у заявника на момент звернення необхідного віку, встановленогост.26 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.2).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв неправомірно, оскільки право позивача на отримання дострокової пенсії підтверджено, а тому вона має підстави для переведення її на пенсію по втраті годувальника.

Колегія суддів, не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по 3 групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Дружина померлого , яка не була на його утриманні, має право на пенсію в звязку з втратою годувальника, якщо втратила джерело засобів існування.

Пунктом 1 частини 2 вказаної статті передбачено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058 встановлено пенсійний вік 60 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку встановленого Законом № 1058 (60 років) , на час звернення до пенсійного органу їй виповнилося 53 роки, не є інвалідом, а тому вона не може вважатися непрацездатним членом сім'ї померлого в розумінні Закону № 1058.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності права у позивача на переведення на інший вид пенсії, оскільки вона є пенсіонером, колегія суддів вважає помилковими, оскільки питання щодо призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника регулюється спеціальним законодавством, а саме вказаним Законом та Законом № 1058. Крім того, надання позивачу додаткових соціальних гарантій передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення», а саме надання статусу пенсіонера за віком та виплата пенсії за віком, не надає їй права на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону № 1058.

Враховуючи вищевикладене колегія суду вважає, що відсутні правові підстави для переведення позивача із пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону № 1058, з огляду на що рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області від 24.09.2015 року № 409 про відмову в переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на пенсію по втраті годувальника є законним та обгрунтованим.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм матеріального права , що привело до невірного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що привело до невірного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Лубни та Лубенському районі Полтавської області задовольнити.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04.11.2015р. по справі № 539/3746/15-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позову ОСОБА_1 Григорівні- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений 25.12.2015 р.