Ухвала суду № 54951420, 16.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 р.Справа № 820/11235/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.

при секретарі судового засідання Котелевець Н.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2015 року про забезпечення позову у справі № 820/11235/15

за позовом приватного акціонерного товариства «Люботинський завод «Продтовари»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 10.11.2015 року № 303 "Про організацію роботи представників Харківської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області на акцизному складі приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари". В забезпечення позову позивач подав клопотання про вжиття заходів для забезпечення позову, в якому просив:

1) зупинити дію оскаржуваного наказу № 303 від 10.11.2015 р. Про організацію роботи представників Харківської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області на акцизному складі ПрАТ Люботинський завод Продтовари;

2) заборонити відповідачу виносити накази про організацію роботи представників Харківської ОДПІ на акцизному складі ПрАТ Люботинський завод Продтовари, в яких до числа представників Харківської ОДПІ включено осіб, які не є посадовими особами відповідача.

В клопотанні позивач зазначив, що 10.11.2015 року Харківською ОДПІ прийнято наказ № 303 "Про організацію роботи представників Харківської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області на акцизному складі приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари". У разі реалізації відповідачем оскаржуваного наказу позивач змушений буде надати доступ на свою територію стороннім особам та особам, які не володіють спеціальними знаннями у галузі виробництва та обігу підакцизних товарів. А тому невжиття заходів із забезпечення адміністративного позову при подальшому задоволенні судом позовних вимог і скасуванні оскаржуваного наказу, відновлення порушених прав позивача буде унеможливлене або потребуватиме значних зусиль, часу та витрат, оскільки незаконний доступ до діяльності позивача осіб, які не мають повноважень на такий доступ, може заподіяти значних збитків позивачу та значно уповільнити або навіть зупинити діяльність позивача з виробництва та реалізації підакцизних товарів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року клопотання ПрАТ Люботинський завод Продтовари про забезпечення позову задоволено частково.

Зупинено дію наказу Харківської ОДПІ № 303 від 10.11.2015 року Про організацію роботи представників Харківської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області на акцизному складі ПрАТ Люботинський завод Продтовари. В іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на не дотримання судом першої інстанції вимог ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року та відмовити у задоволенні клопотання в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що задовольняючи клопотання, суд першої інстанції не врахував, що позивач є платником акцизного збору, за обсягами доходу від усіх видів діяльності за останній рік може бути включений до Реєстру великих платників податків, у звязку з чим до нього повинні застосовуватись особливості контролю, визначені Податковим кодексом України для великих платників податків. А тому спірний наказ в частині включення до резерву представників контролюючого органу співробітників СДПІ є правомірним.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції посилався на те, що при реалізації відповідачем спірного наказу № 303 від 10.11.2015 року існує небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки у разі невжиття заходів із забезпечення адміністративного позову при подальшому задоволенні судом позовних вимог і скасуванні оскаржуваного наказу, відновлення порушених прав позивача буде унеможливлене або потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та передбачати співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.

Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано до суду першої інстанції обґрунтованих доводів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно розяснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ, при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.2008 року, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Як вбачається з позовної заяви, позивач фактично оскаржує пункт 3 наказу № 303 від 10.11.2015 року щодо включення відповідачем до резервного складу своїх представників посадових осіб інших контролюючих органів.

Однак, спірною ухвалою про забезпечення позову було повністю зупинено дію наказу Харківської ОДПІ № 303 від 10.11.2015 року Про організацію роботи представників Харківської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області на акцизному складі ПрАТ Люботинський завод Продтовари.

Окрім того, клопотання позивача про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.

Враховуючи наведене, доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, позивачем до суду першої інстанції не надано.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення клопотання про забезпечення позову є не обґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в забезпеченні позову.

Вирішуючи питання щодо судового збору, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Статтею 8 Закону України Про судовий збір передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді апеляційної інстанції від 03.12.2015 року на підставі звернення апелянта із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду до моменту прийняття судового рішення.

Враховуючи, що судове рішення прийняте на користь апелянта, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 1218 грн. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення судового збору у розмірі 1218 грн. з приватного акціонерного товариства «Люботинський завод «Продтовари».

Керуючись ст. 88, 117, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року по справі № 820/11235/15 скасувати.

Прийняти нову ухвалу.

В задоволенні клопотання приватного акціонерного товариства «Люботинський завод «Продтовари» про забезпечення позову відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Люботинський завод «Продтовари», Ідентифікаційний код 24486154 судовий збір у розмірі 1218 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173 .

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 16 грудня 2015 року. У повному обсязі буде складена 21 грудня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5