Постанова № 54950164, 30.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 грудня 2015 року Справа № 810/4823/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 12.12.2012 № 3023/0002031720/292 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 10886,00 грн., з яких: 10666,00 грн. - за основним платежем; 220,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 12.12.2012 № 3024/0002041720/2921 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" у загальній сумі 5793,83 грн., з яких: 4635,06 грн. - за основним платежем; 1158,77 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.12.2015).

В основу визначення грошових зобовязань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючим органом покладено твердження про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни придбаного товару, а також про безпідставне включення позивачем до складу витрат, які враховуються при обчисленні обєкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, коштів, сплачених контрагентам в оплату за ці ж товари.

Податковий орган стверджував, що в дійсності господарські операції мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди. Таким чином, це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобовязання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер - товари поставлено контрагентами в повному обсязі й оплачено позивачем, ці факти підтверджуються документально, операції повязується з господарською діяльністю позивача, належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати в частині, що ним оспорюються.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015, суд відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою від 26.10.2015 Вищого адміністративного суду України постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 у адміністративній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 11.11.2015 справу прийнято до провадження Київського окружного адміністративного суду, розпочато судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, що зареєстрований 08.10.2003 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

У листопаді 2012 року посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 (акт перевірки від 26.11.2012 № 4531/17-2/2808308676/122).

За результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 10733,00 грн., у тому числі по періодам: за березень 2011 - на суму 4486,00 грн., за червень 2011 - на суму 5304,00 грн., за серпень 2011 - на суму 876,00 грн., за вересень 2011 - на суму 67,00 грн.;

пункту 138.2 статті138, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні оподатковуваного доходу на суму 30983,61 грн. та призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік на суму 4647,54 грн.

Висновки про заниження податку на додану вартість на загальну суму 10733,00 грн. ґрунтуються на оцінці таких господарських операцій: 1) з придбання у ТОВ "Пріоріті Імпорт" товару (алюмінієвого профілю) на суму 26913,60 грн., у тому числі ПДВ - 4485,00 грн.; 2) з придбання у ТОВ "ОСОБА_2 Союз" двох партій товару (алюмінієвого профілю) на загальну суму 37080,43 грн., у тому числі ПДВ - 6180,00 грн.; 3) з придбання у ТОВ "Меблева дистрибуційна компанія" дитячого крісла на суму 402,00 грн., у тому числі ПДВ - на суму 67,17 грн.

Висновки про заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 4647,54 грн. ґрунтуються на твердженнях про заниження позивачем оподатковуваного доходу на загальну суму 30983,61 грн. у зв'язку із здійсненням таких господарських операцій: 1) з придбання у ТОВ "ОСОБА_2 Союз" двох партій товару (алюмінієвого профілю та металоконструкцій) на загальну суму 37080,43 грн., у тому числі ПДВ - 6180,00 грн. (без ПДВ - 30900,36 грн.); 2) помилки, якої припустився позивач при визначенні показника валового доходу, на суму 83,19 грн.

За твердженнями посадових осіб, які здійснювали перевірку, господарські операції з придбання у ТОВ "Пріоріті Імпорт" і ТОВ "ОСОБА_2 Союз" товару є фіктивними (в дійсності не відбувались), а операція з придбання у ТОВ "Меблева дистрибуційна компанія" дитячого крісла - не пов'язується з використанням у господарській діяльності позивача.

За результатами перевірки Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято два податкових повідомлення-рішення, а саме:

від 12.12.2015 № 3023/0002031720/292, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 10969,75 грн., з яких: 10733,00 грн. - за основним платежем; 236,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 12.12.2015 № 3024/0002041720/2921, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" у загальній сумі 5809,43 грн., з яких: 4667,54 грн. - за основним платежем; 1161,89 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податкових органів в адміністративному порядку, однак за результатом розгляду скарг податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення.

У подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (у сумі 10733,00 грн. - за основним платежем) суд встановив наступне.

Як вже зазначалось, визначення вказаної суми грошового зобов'язання пов'язується із здійсненням позивачем таких господарських операцій: 1) придбання у ТОВ "Пріоріті Імпорт" товару (алюмінієвого профілю) на суму 26913,60 грн., у тому числі ПДВ - 4485,60 грн. (22428,00 грн. - без ПДВ); 2) придбання у ТОВ "ОСОБА_2 Союз" двох партій товару (алюмінієвого профілю та металоконструкцій) на загальну суму 37080,43 грн., у тому числі ПДВ - 6180,00 грн. (30900,43 грн. - без ПДВ); 3) з придбання у ТОВ "Меблева дистрибуційна компанія" дитячого крісла на суму 402,00 грн., у тому числі ПДВ - на суму 67,17 грн. (334,83 грн. - без ПДВ).

1. Так, у березні 2011 року позивач на підставі рахунку-фактури від 02.03.2011 № СФ-21 придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоріті Імпорт" товар (алюмінієвий профіль ПАС-1278) у кількості 504 кг на суму 26913,60 грн., у тому числі ПДВ - 4485,60 грн. (без ПДВ - на суму 22428,00 грн.)

Як пояснив позивач, алюмінієвий профіль був закуплений для використання у господарській діяльності для виробництва решіток вентиляційних РВ-1, PBJI, решіток повітрозбірних PB3-AL. Товар доставлявся транспортом постачальника на склад позивача (копію договору оренди складського приміщення надано суду і приєднано до матеріалів справи).

На підтвердження факту придбання товару позивач представив суду копію видаткової накладної від 31.03.2011 № 000000059 на суму 26913,60 грн., у тому числі ПДВ - 4485,60 грн., а також оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 "Сировина й матеріали", за яким ведеться облік наявності та руху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється підприємством, або є необхідними компонентами при її виготовленні.

В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "Пріоріті Імпорт" кошти в сумі 26913,60 грн., у тому числі ПДВ - 4485,60 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженою у судовому засіданні копією банківської виписки від 05.04.2011 та копією платіжного доручення від 04.04.2011 № 35.

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією позивач отримав від ТОВ "Пріоріті Імпорт" податкову накладну від 31.03.2011 на суму 26913,60 грн., у тому числі ПДВ - 4485,60 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за березень 2011 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за цей податковий (звітній) період.

Під час судового розгляду справи представник податкового органу вказував на недоліки в оформленні вказаної податкової накладної, а саме: у графі "Вид цивільно-правового договору" вказано "Договір поставки від 02.03.2011 № 000021".

Перевіряючи вказані обставини, суд встановив, що наведені у накладній реквізити є реквізитами рахунку-фактури, на підставі якого здійснювалось придбання (поставка) товару, при цьому, номенклатура товару, його вартісні та кількісні показники збігаються.

Як з'ясував суд, недолік, на який посилався представник відповідача, не має правового значення для вирішення даної справи, адже заповнення податкової накладної відбувається за допомогою офіційної комп'ютерної програми "Податкова звітність" (OPZ), яка розроблена і безкоштовно поширюється Міністерством доходів і зборів України через офіційний сайт Міндоходів спеціально з метою формування податкової звітності в електронній формі і подання її платниками податків до податкових органів. Вказаний програмний продукт у рядку "Вид цивільно-правового договору" серед доступних опцій не передбачає можливість вказувати "Рахунок-фактура", адже об'єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів. Рахунок-фактура не є видом цивільно-правового договору, а є лише способом оформлення домовленості між сторонами правочину з приводу купівлі-продажу (поставки) товару.

На підтвердження реальності даної господарської операції позивач також представив суду докази використання придбаного товару в процесі виробництва (профіль використовувався для виробництва вентиляційних решіток, що підтверджується актами списання від 31.05.2011 № СпТ-000004, від 30.06.2011 № СпТ-000005, актами переробки № 3 (за травень 2011 року), № 4 (за червень 2011 троку) та оборотно-сальдовими відомостями за березень, червень - вересень 2011 року).

Позивач реалізував виготовлену продукцію (решітки вентиляційні) ТОВ "Аргон", ТОВ "НВО Хладотехніка", на підтвердження вказаних обставин представив суду письмові докази (видаткову накладну від 22.06.2011 № РН-0000056, податкову накладну від 22.06.2011 № 53, довіреність на одержання ТМЦ від 22.06.2011р № 55, виписку по банківському рахунку позивача від 16.06.2011; видаткову накладну від 06.06.2011 № РН-0000043, податкову накладну від 06.06.2011 № 42, довіреність на одержання ТМЦ від 06.06.2011 № 363, виписку по банківському рахунку позивача за 31.05.2011).

З приводу юридичної особи ТОВ "Пріоріті Імпорт" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоріті Імпорт" є юридичною особою, що зареєстрована 20.10.2010 (номер запису в ЄДР 10701020000041570); основний вид діяльності за КВЕД - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; стан юридичної особи перебуває у стані припинення з 28.09.2011.

З дослідженого у судовому засіданні акта перевірки ОСОБА_1 від 26.11.2012 № 4531/17-2/2808308676/122 убачається, що приводом для тверджень про фіктивність (безтоварність) господарських операцій, що здійснювались між позивачем і ТОВ "Пріоріті Імпорт" стала інформація, викладена в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.04.2012 № 897/22-3/37318710 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пріоріті Імпорт".

У зв'язку з цим суд констатує, що вказаний акт ДПІ у Печерському районі м. Києва складений через півроку після внесення до ЄДР запису про припинення ТОВ "Пріоріті Імпорт". Посадові особи Білоцерківської ОДПІ жодних дій з приводу аналізу первинних фінансово-господарських документів позивача не робили, а вставили в акт перевірки цитати з інших документів податкової служби без належної перевірки наведеної в них інформації.

2. Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Союз" суд встановив, що у червні та серпні 2011 року позивач мав взаємовідносини з цією юридичною особою з приводу придбання товару на загальну суму 37080,43 грн., у тому числі ПДВ - на суму 6180,00 грн. (без ПДВ - на суму 30900,36 грн.).

Так, у червні 2011 року позивач на підставі рахунку-фактури від 04.06.2011 № 4/06-1 придбав у ТОВ "ОСОБА_2 Союз" товар (алюмінієвий профіль ПАС-1106) у кількості 600 кг на суму 31824,00 грн., у тому числі ПДВ - 5304,00 грн. (26520,00 грн. - без ПДВ).

У серпні 2011 року позивач на підставі рахунку-фактури від 02.08.2011 № 00000051 придбав у ТОВ "ОСОБА_2 Союз" товар (металоконструкції) у кількості в 178 кг на суму 5256,43 грн., у тому числі ПДВ - 876,07 грн. (4380,36 грн. - без ПДВ).

Як пояснив позивач, алюмінієвий профіль був закуплений для використання у господарській діяльності для виробництва решіток вентиляційних, а металоконструкції - з метою перепродажу. Товар доставлявся транспортом постачальника на склад позивача (копію договору оренди складського приміщення надано суду і приєднано до матеріалів справи).

На підтвердження факту придбання товару позивач представив суду копії двох видаткових накладних (від 04.06.2011 № 4/06-1 на суму 31824,00 грн., у тому числі ПДВ - 5304,00 грн.; від 02.08.2011 № 000000074 на суму 5256,43 грн., у тому числі ПДВ - 876,07 грн.), оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 "Сировина й матеріали", за яким ведеться облік наявності та руху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється підприємством, або є необхідними компонентами при її виготовленні, а також оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", за яким ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "ОСОБА_2 Союз" кошти у загальній сумі 37080,43 грн., у тому числі ПДВ - на суму 6180,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок та копіями платіжних доручень.

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "ОСОБА_2 Союз" дві податкових накладних на загальну суму 37080,43 грн., у тому числі ПДВ - на суму 6180,00 грн. (від 04.06.2011 № 21 на суму 31824,00 грн., у тому числі ПДВ - 5304,00 грн.; від 02.08.2011 № 18 на суму 5256,43 грн., у тому числі ПДВ - 876,07 грн.). Вказані суми податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за червень та серпень 2011 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні податкові (звітні) періоди.

Витрати на придбання вказаного товару у загальній сумі 30900,43 грн. (вартість товару без ПДВ) позивач врахував при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік.

Під час судового розгляду справи представник податкового органу вказував на недоліки в оформленні вказаних податкових накладних, а саме: у графі "Вид цивільно-правового договору" вказано "Договір поставки ...", якого не надано до перевірки.

Як і у випадку, описаному вище, суд встановив, що наведені у податкових накладних реквізити є реквізитами рахунків-фактур, на підставі яких здійснювалось придбання (поставка) товарів, при цьому, номенклатура товару, придбаного у ТОВ "ОСОБА_2 Союз", його вартісні та кількісні показники збігаються.

Як вже зазначалось вище, вказані недоліки не мають правового значення для вирішення даної справи, адже за відсутності інших розбіжностей, рахунок-фактура є документом, яким, зазвичай у діловому обороті, оформлюються правочини з купівлі-продажу (поставки) товарів.

На підтвердження реальності вказаних господарських операцій позивач також представив суду докази використання придбаного товару (алюмінієвих профілів) у процесі виробництва (профіль використовувався для виробництва вентиляційних решіток, що підтверджується актами списання, актами переробки та оборотно-сальдовими відомостями, а також подальшого перепродажу металевих конструкцій у вересні 2011 року ТОВ "Шерп-технологія" з націнкою (підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та довіреностями на одержання ТМЦ).

З приводу юридичної особи ТОВ "ОСОБА_2 Союз" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Союз" є юридичною особою, що зареєстрована 26.08.2010 (номер запису в ЄДР 10741020000037487); засновник і керівник - ОСОБА_3 з 03.10.2010; місцезнаходження юридичної особи - м. Запоріжжя; основний вид діяльності за КВЕД - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; стан юридичної особи зареєстрована; записи про відсутність юридичної особи за адресою місцезнаходження, банкрутство або припинення за рішенням засновників в ЄДР відсутні.

З дослідженого у судовому засіданні акта перевірки ОСОБА_1 від 26.11.2012 № 4531/17-2/2808308676/122 убачається, що приводом для тверджень про фіктивність (безтоварність) господарських операцій, що здійснювались між позивачем і ТОВ "ОСОБА_2 Союз" стала інформація, викладена в акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.11.2011 № 2438/2304/37269936 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "ОСОБА_2 Союз", де посадові особи ДПІ у Шевченківському районі м. Києва стверджували, що ТОВ "ОСОБА_2 Союз" відсутнє за місцезнаходженням у місті Києві, а громадянин ОСОБА_4, який є засновником і директором ТОВ "ОСОБА_2 Союз", надав податковій міліції пояснення, що не має відношення до діяльності вказаного підприємства.

У зв'язку з цим суд констатує, що в зазначеному акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва містяться недостовірні відомості про засновника і керівника ТОВ "ОСОБА_2 Союз", а також про місцезнаходження товариства, а висновки про фіктивність діяльності цієї юридичної особи жодними належними та допустимими доказами не підтверджуються. Посадові особи Білоцерківської ОДПІ жодних дій з приводу аналізу первинних фінансово-господарських документів позивача не робили, а включили до акта перевірки позивача цитати з інших документів податкової служби без належної перевірки наведеної в них інформації.

3. У вересні 2011 року позивач придбав у ТОВ "Меблева дистрибуційна компанія" дитяче крісло на суму 402,00 грн., у тому числі ПДВ - на суму 67,17 грн. (334,83 грн. - без ПДВ).

Суму податку на додану вартість (67,17 грн.), сплачену ТОВ "Меблева дистрибуційна компанія" у складі ціни за придбаний товар, позивач включив до складу податкового кредиту за вересень 2011 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний податковий (звітній) період.

Як вже зазначалось, податковий орган визнав неправомірним включення позивачем вказаної суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з тим, що ця операція не пов'язується з господарською діяльністю позивача.

Позивач під час судового розгляду визнав правомірність вимог податкового органу, у зв'язку з чим уточнив позовні вимоги і не оскаржував в цій частині податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 № 3023/0002031720/292 (щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість).

Щодо визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (у сумі 4667,54 грн. - за основним платежем) суд встановив наступне.

Як вже зазначалось, визначення вказаної суми грошового зобов'язання пов'язується із здійсненням позивачем таких господарських операцій: 1) придбання у ТОВ "ОСОБА_2 Союз" двох партій товару (алюмінієвого профілю та металоконструкцій) на загальну суму 37080,43 грн., у тому числі ПДВ - 6180,00 грн. (без ПДВ - 30900,36 грн.); 2) помилки, якої припустився позивач при визначенні показника валового доходу за 2011 рік на суму 83,19 грн.

Обставини здійснення позивачем операцій з придбання товару (алюмінієвого профілю ПАС-1106 та металоконструкцій) у ТОВ "ОСОБА_2 Союз" на загальну суму 37080,43 грн., у тому числі ПДВ - 6180,00 грн. (без ПДВ - 30900,36 грн.) описані судом вище у частині, що присвячена з'ясуванню питання щодо правомірності визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Як вже зазначалось судом, витрати на придбання вказаного товару у загальній сумі 30900,43 грн. (вартість товару без ПДВ) врахував при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік.

Посадові особи податкового органу стверджували про завищення позивачем витрат на суму 30900,36 грн., оскільки операції з придбання товару мали фіктивний характер і це призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб.

Однак суд під час судового розгляду суд дійшов висновку, що твердження посадових осіб контролюючого органу щодо фіктивності вказаних господарських операцій не відповідають дійсності.

Щодо помилки, якої припустився позивач при визначенні показника валового доходу на суму 83,19 грн., позивач під час судового розгляду визнав правомірність вимог податкового органу, у зв'язку з чим уточнив позовні вимоги і не оскаржував в цій частині податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 № 3024/0002041720/2921 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобовязання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість (у частині, що оспорюється позивачем) визначені позивачу у звязку з твердженням податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам (ТОВ "Пріоріті Імпорт" і ТОВ "ОСОБА_2 Союз") у складі ціни придбаного товару, а також про безпідставне включення позивачем до складу витрат, які враховуються при обчисленні обєкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, коштів, сплачених вказаним особам в оплату за придбаний товар. Податковий орган стверджував, що в дійсності господарські операції із зазначеними платниками податків мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування тверджень податкового органу про фіктивність господарських операцій, які покладено в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, що оспорюються позивачем у цій справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що факти придбання позивачем товарів та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; понесені позивачем витрати повязуються з господарською діяльністю позивача, а право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням субєкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобовязання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи субєктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Таким чином, висновок податкового органу про фіктивність господарських операцій, що здійснювались між позивачем і платниками податків ТОВ "Пріоріті Імпорт" і ТОВ "ОСОБА_2 Союз", є безпідставним.

З приводу визначення відповідачем податкових зобовязань позивача з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З приводу визначення відповідачем податкових зобовязань позивача з податку на доходи фізичних осіб суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

В силу положень пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 31.12.2013) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Тобто, норма пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України є відсилочною, яка вказує на те, що витрати фізичної особи-підприємця, яка не є платником податку на прибуток, але подає звітність про доходи від зайняття підприємницькою діяльністю, формується у тому ж порядку, що і у платників податку на прибуток.

Так, пунктом 138.1 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до пункту 138.2 статі 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду та підтверджені відповідними документами.

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відносяться витрати, прямо пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: прямі матеріальні витрати; амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

У справі, що розглядалась, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт отримання позивачем товару від ТОВ "Пріоріті Імпорт" і ТОВ "ОСОБА_2 Союз" та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а понесені витрати пов'язуються з господарською діяльністю позивача.

Твердження податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем і ТОВ "Пріоріті Імпорт" та ТОВ "ОСОБА_2 Союз" під час судового розгляду були спростовані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо їх реальності.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 12.12.2012 № 3023/0002031720/292 (щодо визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість) та від 12.12.2012 № 3024/0002041720/2921 (щодо визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб) підлягають скасуванню у частині, що оспорюється позивачем, як безпідставні та протиправні.

За наведених обставин, враховуючи межі заявлених позовних вимог (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.12.2015), позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, а саме:

від 12.12.2012 № 3023/0002031720/292 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 10886,00 грн., з яких: 10666,00 грн. - за основним платежем; 220,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 12.12.2012 № 3024/0002041720/2921 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" у сумі 5793,83 грн., з яких: 4635,06 грн. - за основним платежем; 1158,77 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 167 (сто шістдесят сім) гривень 79 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "04" січня 2016 р.