Постанова № 54950062, 17.12.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17 грудня 2015 року (12 год. 15 хв.) Справа № 808/8860/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Міського комунального підприємства «Основаніє» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

02.12.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Міського комунального підприємства «Основаніє» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.11.2015 №0000284100.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Колді» за період січень, березень-червень 2015., за результатами якої складено акт від 05.11.2015 №28/28-04-41-00/20485152 (далі ОСОБА_3 перевірки). На підставі ОСОБА_3 перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.11.2015 №0000284100. ОСОБА_3 перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставним та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 04.12.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 17.12.2015.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що складені первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Колді». Зазначив, що на момент здійснення господарських операцій, ТОВ «Колді» був належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платником ПДВ. Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб. Наголосив, що інформація, про господарські взаємовідносини ТОВ «Колді» з його постачальниками, не є доказом безтоварності операцій між позивачем та ТОВ «Колді» за договорами ремонту житлових будинків. Пояснив, що в податковій накладній №8 від 30.01.2015 помилково в розділі «№» зазначено 1/15, замість 36/14. Інші розділи податкової накладної складені без порушень, у тому числі ті які дозволяють ідентифікувати вид послуг за договором № 36/14 від 14.01.2015 та актом за формою КБ-2в від 30.01.2015, а саме в графі «номенклатура товарів (послуг) продавця» зазначено проведення поточного ремонту парапету житлового будинку за адресою пр. Леніна, 218 (4-5 під'їзд). Таким чином, зазначена податкова накладна виписана ТОВ «Колді» на виконання зобов'язань за договором № 36/14 від 14.01.2015. Обов'язковим реквізитом є «вид цивільно-правового договору», а не його номер, а тому порушення порядку заповнення, передбачене п. 201.10 ст. 201 ПКУ, полягає в незаповнені обов'язкових реквізитів податкової накладної. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, а тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що перевіркою встановлена невідповідність номерів договорів, наведених в податковій накладній №8 від 30.01.2015 та в акті за формою КБ-2в за січень 2015 року, на підставі якого виписана зазначена податкова накладна. В акті за формою КБ-2в наведений договір від 14.01.2015 №36/14, а у податковій накладній наведений договір від 14.01.2015 № 1/15, а договір №36/14 від 14.01.2015 на виконання поточного ремонту парапету житлового будинку пр. Леніна 218 (4,5 під'їзд) не відображений в жодній податковій накладній. До перевірки не наданий договір від 14.01.2015 № 1/15, який наведений у податковій накладній №8 від 30.01.2015. Наголосив, що наданий розрахунок коригування містить недостовірні та суперечливі дані щодо номеру та дати договору відповідно до якого була виписана податкова накладна від 30.01.2015 №8. Таким чином, позивач не мав право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною від 30.01.2015 №8, оскільки зазначена податкова накладна заповнена з помилками та виправлена розрахунком коригування, який складений також не вірно. Зазначив, що загальна сума нарахованої заробітної плати, включена ТОВ «Колді» до складу вартості будівельних робіт, наведена в актах (за формою КБ-2в) за жовтень 2014 року - травень 2015 року складає - 41495,98 грн. Проте, відповідно до звітів ЄСВ за відповідний період загальна нарахована сума заробітної плати працівникам ТОВ «Колді» складає - 10169,28 грн. Крім того, в актах за формою КБ-2в, наданих до перевірки, не наведені субпідрядні організації. Таким чином, в акті наведені неправдиві дані, а саме: завищена сума заробітної плати. Крім того, до складу прямих витрат включена вартість будівельних матеріалів та ТМЦ в асортименті всього на суму 115384,40 грн., проте походження будівельних матеріалів, які наведені в актах КБ-2в не встановлено. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Колді» та його постачальники не придбавали будівельні матеріали, які наведені в актах КБ-2в. Так, можна прийти до висновку про створену схему штучного руху товару, спрямовану на створення формального документообігу, що свідчить про фіктивний характер діяльності ТОВ «Колді». Враховуючи вищенаведені обставини, перевіркою встановлено суперечливість даних які містяться у первинних документах, що свідчить про дефектність документів. Таким чином, перевіркою встановлено формування позивачем показників податкової звітності податку на додану вартість на підставі недостовірних первинних документів, які не підтверджують факт придбання робіт, послуг та реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Колді». Тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.12.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 08.10.2015 №56, №57 та наказу відповідача від 07.10.2015 №118 в період з 08.10.2015 по 29.10.2015 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Колді» за період січень, березень-червень 2015 року.

За результатами перевірки 05.11.2015 відповідачем був складений ОСОБА_3 перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 36638,00 грн., в тому числі: за січень 2015 року у сумі 5438,00 грн., за березень 2015 року у сумі 9096,00 грн., за квітень 2015 року у сумі 9167,00 грн., за травень 2015 року у сумі 6770,00 грн., за червень 2015 року у сумі 6167,00 грн.

На підставі ОСОБА_3 перевірки 19.11.2015 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000284100, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 54957,00 грн. з яких 36638,00 грн. за основним платежем, 18319,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки ОСОБА_3 перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в ОСОБА_3 перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог

пп. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобовязаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Судом встановлено, що за період січень, березень-червень 2015 року позивачем задекларовано податкового кредиту на загальну суму 36638,08 грн. по операціях з ТОВ «Колді».

01.09.2014 між позивачем та ТОВ «Колді» було укладено договір №18/14 на виконання поточного ремонту житлового будинку пр. Ювілейний, 20а (1-2 підїзд), відповідно до якого останній зобовязався виконати власними та залученими силами і засобами всі будівельно-монтажні роботи, що передбачені кошторисною документацією на виконання поточного ремонту житлового будинку пр. Ювілейний, 20а (1-2 підїзд), з належною якістю в межах договірної ціни, з дотриманням вимог техніки безпеки, охорони праці та здати об'єкт в експлуатацію. Замовник прийняв на себе зобов'язання вести нагляд за якістю та вартістю виконуваних робіт, за відповідністю їх виконання кошторисній документації, будівельним нормам та правилам, прийнятим строкам виконання робіт, по оформленню необхідних документів та актів, їх оплати в межах коштів, передбачених договірною ціною.

Згідно додаткової угоди №1 до зазначеного договору було перенесено строки виконання робіт. Закінчення робіт вересень 2015 року, договір діє до 31.12.2015.

Згідно додаткової угоди №2 до зазначеного договору договірна ціна робіт складає 89389,87 грн. у т.ч. ПДВ 14898,31 грн.

За наслідками виконання умов договору складено ОСОБА_3 за формою КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт від 30.10.2014 за жовтень 2014 року та від 18.05.2015 за травень 2015 року.

ТОВ «Колді» на загальну суму 89389,87 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 14898,31 грн. виписало податкові накладні від 30.10.2015 №24 та від 18.05.2015 №1 та рахунки-фактури від 18.05.2015 №СФ-0000017, від 29.10.2014 №СФ-0000142 на зазначену суму.

Позивач розрахувався за виконані роботи у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Колді», що підтверджується платіжним дорученням від. 21.01.2015 №5670, від 16.06.2015 №8563.

13.10.2014 між позивачем та ТОВ «Колді» було укладено договір №35/14 на виконання поточного ремонту парапету будинку пр. Леніна, 218, відповідно до якого останній зобовязався виконати власними та залученими силами і засобами всі будівельно-монтажні роботи, що передбачені кошторисною документацією на виконання поточного ремонту парапету будинку пр. Леніна, 218, з належною якістю в межах договірної ціни, з дотриманням вимог техніки безпеки, охорони праці та здати об'єкт в експлуатацію. Замовник прийняв на себе зобов'язання вести нагляд за якістю та вартістю виконуваних робіт, за відповідністю їх виконання кошторисній документації, будівельним нормам та правилам, прийнятим строкам виконання робіт, по оформленню необхідних документів та актів, їх оплати в межах коштів, передбачених договірною ціною.

За наслідками виконання умов договору складено ОСОБА_3 за формою КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт від 25.12.2014 за грудень 2014 року.

ТОВ «Колді» на загальну суму 16995,42 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 2832,57 грн. виписало податкову накладну від 26.12.2014 №7 та рахунок-фактуру від 25.12.2014 №СФ-0000156 на зазначену суму.

Позивач розрахувався за виконані роботи у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Колді», що підтверджується платіжним дорученням від. 21.01.2015 №5670.

14.01.2015 між позивачем та ТОВ «Колді» було укладено договір №36/14 на виконання поточного ремонту парапету житлового будинку пр. Леніна, 218 (4-5 підїзд), відповідно до якого останній зобовязався виконати власними та залученими силами і засобами всі будівельні роботи, що передбачені кошторисною документацією на виконання поточного ремонту парапету житлового будинку пр. Леніна, 218 (4-5 підїзд), в обумовлений термін та належною якістю в межах договірної ціни, з дотриманням вимог техніки безпеки, охорони праці та здати об'єкт в експлуатацію. Замовник прийняв на себе зобов'язання вести нагляд за якістю та вартістю виконуваних робіт, за відповідністю їх виконання кошторисній документації, будівельним нормам та правилам, прийнятим строкам виконання робіт, по оформленню необхідних документів та актів, їх оплати в межах коштів, передбачених договірною ціною.

За наслідками виконання умов договору 30.01.2015 складено ОСОБА_3 за формою КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року.

ТОВ «Колді» на загальну суму 18191,65 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 3031,94 грн. виписало податкову накладну від 30.01.2015 №8 та рахунок-фактуру від 09.02.2015 №СФ-0000008 на зазначену суму.

Позивач розрахувався за виконані роботи у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Колді», що підтверджується платіжним дорученням від 05.03.2015 №6417.

19.01.2015 між позивачем та ТОВ «Колді» було укладено договір №1/16 на виконання поточного ремонту парапету житлового будинку пр. Леніна, 218 (3-4, 5-6 підїзд), відповідно до якого останній зобовязався виконати власними та залученими силами і засобами всі будівельно-монтажні роботи, що передбачені кошторисною документацією на виконання поточного ремонту парапету житлового будинку пр. Леніна, 218 (3-4, 5-6 підїзд), в обумовлений термін та належною якістю в межах договірної ціни, з дотриманням вимог техніки безпеки, охорони праці та здати об'єкт в експлуатацію. Замовник прийняв на себе зобов'язання вести нагляд за якістю та вартістю виконуваних робіт, за відповідністю їх виконання кошторисній документації, будівельним нормам та правилам, прийнятим строкам виконання робіт, по оформленню необхідних документів та актів, їх оплати в межах коштів, передбачених договірною ціною.

За наслідками виконання умов договору 30.01.2015 складено ОСОБА_3 за формою КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року.

ТОВ «Колді» на загальну суму 36386,24 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 6064,37 грн. виписало податкову накладну від 30.01.2015 №7 та рахунок-фактуру від 09.02.2015 №СФ-0000007 на зазначену суму.

Позивач розрахувався за виконані роботи у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Колді», що підтверджується платіжним дорученням від. 17.03.2015 №6735, від 20.03.2015 №6946.

02.02.2015 між позивачем та ТОВ «Колді» було укладено договір №2/15 на виконання поточного ремонту покрівлі машинних приміщень ж/б вул. Кремлівська, 65 (1-5 підїзд), відповідно до якого останній зобовязався виконати власними та залученими силами і засобами всі будівельно-монтажні роботи, що передбачені кошторисною документацією на виконання поточного ремонту покрівлі машинних приміщень ж/б вул. Кремлівська, 65 (1-5 підїзд), з належною якістю в межах договірної ціни, з дотриманням вимог техніки безпеки, охорони праці та здати об'єкт в експлуатацію. Замовник прийняв на себе зобов'язання вести нагляд за якістю та вартістю виконуваних робіт, за відповідністю їх виконання кошторисній документації, будівельним нормам та правилам, прийнятим строкам виконання робіт, по оформленню необхідних документів та актів, їх оплати в межах коштів, передбачених договірною ціною.

Згідно додаткової угоди №1 до зазначеного договору договірна ціна робіт складає 85947,17 грн. у т.ч. ПДВ 14324,53 грн.

За наслідками виконання умов договору складено ОСОБА_3 за формою КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт від 27.03.2015 за березень 2015 року.

ТОВ «Колді» на загальну суму 85947,17 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 14324,53 грн. виписало податкову накладну від 27.03.2015 №3 та рахунок-фактуру від 26.03.2015 №СФ-0000013 на зазначену суму.

Позивач розрахувався за виконані роботи у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Колді», що підтверджується платіжним дорученням від 02.04.2015 №7388, від 21.04.2015 №7527, від 06.05.2015 №7823, від 20.05.2015 №8070.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи податкові накладні, рахунки-фактури, ОСОБА_3 виконаних робіт, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Колді».

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на те, що в ході перевірки була встановлена невідповідність номерів договорів, наведених в податковій накладній №8 від 30.01.2015 та в акті за формою КБ-2в за січень 2015 року, на підставі якого виписана зазначена податкова накладна. В акті за формою КБ-2в наведений договір від 14.01.2015 №36/14, а у податковій накладній наведений договір від 14.01.2015 № 1/15, а договір №36/14 від 14.01.2015 на виконання поточного ремонту парапету житлового будинку пр. Леніна 218 (4,5 під'їзд) не відображений в жодній податковій накладній. До перевірки не наданий договір від 14.01.2015 № 1/15, який наведений у податковій накладній №8 від 30.01.2015.

У зв'язку з вищенаведеним відповідачем було направлено запит позивачу від 19.10.2015 №1445/10/28-04-41-00 щодо надання письмових пояснень та їх документальних підтверджень з питань правомірності відображення у складі податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною №8 від 30.01.2015, яка містить недостовірні реквізити.

Судом встановлено, що позивачем була надана відповідь від 29.10.2015 №13536/01, де зазначено, що позивачем було виявлено помилку в податковій накладній №8 від 30.01.2015 року від ТОВ «Колді», в якій невірно вказаний договір, та надіслано листа на підприємство з проханням здійснити коригування в частині заміни даних по договору. На сьогоднішній день ТОВ «Колді» вже надіслано коригування №3 від 26.10.2015 до податкової накладної №8 від 30.01.2015 з виправленням договору на вірний. До письмових пояснень позивачем наданий розрахунок від 26.10.2015 №3 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 30.01.2015 №8.

Зі змісту заперечень позивача також вбачається, що наданий розрахунок коригування містить недостовірні та суперечливі дані щодо номеру та дати договору відповідно до якого була виписана податкова накладна від 30.01.2015 №8.

Суд зазначає, що всі інші розділи податкової накладної від 30.01.2015 №8.складені без порушень, у тому числі ті які дозволяють ідентифікувати вид послуг за договором № 36/14 від 14.01.2015 та актом за формою КБ-2в від 30.01.2015, а саме в графі «номенклатура товарів (послуг) продавця» зазначено - проведення поточного ремонту парапету житлового будинку за адресою пр. Леніна, 218 (4-5 підїзд).

Таким чином, судом встановлено, що податкова накладна № 8 від 30.01.2015 виписана ТОВ «Колді» саме на виконання зобов'язань за договором № 36/14 від 14.01.2015.

Крім того, в ОСОБА_3 перевірки відповідач посилається на те, що до складу прямих витрат ТОВ «Колді» включена вартість будівельних матеріалів та ТМЦ в асортименті всього на суму 115384,40 грн., проте походження будівельних матеріалів, які наведені в актах КБ-2в не встановлено. Зазначає, що на адресу ТОВ «Колді» не реєструвалися податкові накладні з номенклатурою поставки будівельні матеріали, що включені до складу вартості будівельних робіт в актах за формою КБ-2в на загальну суму 115384,42 грн. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Колді» та його постачальники не придбавали будівельні матеріали, які наведені в актах КБ-2в.

Суд зазначає, що наведена інформація не свідчить про те, що ТОВ «Колді» товарно-матеріальні цінності, зазначені в актах за формою КБ-2а не придбавав, оскільки ці активи могли бути отримані в інші періоди або у інших постачальників.

Інформація наведена в ЄРПН стосується операцій, які підлягають обов'язковій реєстрації та не стосується податкових накладних у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить не більше 10000,00 грн. Отже, якщо ТОВ «Колді» придбавав товар в обсязі менше 10000,00 грн., то такі операції не підлягали реєстрації в ЄРПН.

Суд наголошує, що відображена в ОСОБА_3 перевірки податкова інформація, про господарські взаємовідносини ТОВ «Колді» з його постачальниками, не є доказом безтоварності операцій між позивачем та ТОВ «Колді» за укладеними договорами ремонту житлових будинків.

Крім того, в ОСОБА_3 перевірки відповідач робить посилання на те, що загальна сума нарахованої заробітної плати, включена ТОВ «Колді» до складу вартості будівельних робіт, наведена в актах (за формою КБ-2в) за жовтень 2014 року - травень 2015 року складає - 41495,98 грн., проте, відповідно до звітів ЄСВ за відповідний період загальна нарахована сума заробітної плати працівникам ТОВ «Колді» складає - 10169,28 грн. Крім того, в актах за формою КБ-2в не наведені субпідрядні організації.

Суд зазначає, що в актах (за формою КБ-2в) дійсно відсутня інформація про залучені субпідрядні організації, проте в ОСОБА_3 перевірки відповідач зазначає та не заперечує факту залучення ТОВ «Колді» до виконання поточного ремонту житлового будинку по пр. Ювілейний, 20а та поточного ремонту покрівлі ж/б по вул. Кремлівській, 65 (1-6 підїзди) субпідрядної організації ТОВ «АББА ГРУП», що підтверджується зареєстрованими податковими накладними.

Суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з ТОВ «Колді».

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в ОСОБА_3 висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентом правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судових рішень, які б спростовували факт реальності виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди між позивачем та його контрагентом порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом що є лише припущенням.

Також, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ «Колді» в перевіряємий період мало статус платника податку на додану вартість, а відтак мало право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім робіт, які надавались цим підприємством.

Також, суд зазначає, що у разі якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобовязань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що предявлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та ТОВ «Колді» господарських операцій.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням від 30.11.2015 №12999 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 1378,00 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Міського комунального підприємства «Основаніє» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000284100 від 19.11.2015, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, яким Міському комунальному підприємству «Основаніє» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 54957 грн., з яких за основним платежем 36638 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18319 грн.

Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на користь Міського комунального підприємства «Основаніє» сплачений судовий збір у сумі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль