Постанова № 54949922, 09.12.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/8478/15

09 грудня 2015 року 13год. 39хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Батигіна О.В., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Компанія Національ" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2015р. №0001522201, №0001532201, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Компанія Національ" - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2015р. №0001522201, №0001532201.

Позовні вимоги обґрунтовані з покликанням на те, що в ході перевірки перевіряючим надано повний обсяг первинних бухгалтерських документів: договір, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, інші документи, які свідчать про дійсність вчинених операцій. В акті перевірки не наведено жодного доводу про те, що в ході перевірки у позивача відсутні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та те, що отримані товари використані не у господарській діяльності. Позивач оплатив отримані товарно-матеріальні цінності та в подальшому використав їх в господарській діяльності з отриманням прибутку. Вважає, що ним правомірно на підставі належним чином оформлених документів сформовано витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, та податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж" (яке в подальшому перейменовано на ТОВ "Глобал ОСОБА_4").

Таким чином, на думку позивача, фактичні обставини господарської операції позивача з ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж" та реальність здійснення ним операції підтверджуються первинними документами, які відповідають вимогам законодавства і надавались до перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить задовольнити повністю.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, що співпадають з позицією, викладеною в запереченнях, а зокрема пояснив, що між позивачем та ТОВ "Глобал ОСОБА_4" (яке на момент взаємовідносин називалося ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж") укладено договір купівлі - продажу товару. Відомості щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) від ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж" на адресу позивача до перевірки не надано, що не дає можливості встановити фактичні місця навантаження/розвантаження ТМЦ та зробити висновок про реальність господарської операції позивача з ТОВ "Глобал ОСОБА_4". ТОВ "Глобал ОСОБА_4" має стан 7 (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей), остання подана звітність жовтень 2013 року. Відповідно до матеріалів кримінального провадження від 29.11.2012, досудовим слідством встановлено, що гр. ОСОБА_5, являючись засновником та директором ТОВ "Глобал ОСОБА_4" при допиті показав, що зареєстрував юридичну особу ТОВ "Глобал ОСОБА_4" за грошову винагороду, без мети ведення підприємницької діяльності. За наведених обставин просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити. При цьому суд враховує таке.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Компанія Національ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Глобал ОСОБА_4" (яке на момент здійснення господарських операцій мало назву ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж") за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, результати якої оформлено актом перевірки від 08.07.2015 № 80/08-29-22-0109/36836455 (а.с.42-55 том 1).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено:

- п. 138.2 ст. 138 п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження підприємством за 2013 рік податку на прибуток підприємств на суму 97975 грн. в т.ч. по періодах: 2013 р. - у сумі 97975 грн.

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість (р.18 та р.25) за 2013 рік в розмірі 103131 грн. в тому числі по періодах: липень 2013 року на суму ПДВ - 53741 грн., серпень 2013 року на суму ПДВ - 49390 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.08.2015 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 146962,50 грн. (а.с.40 том 1), та від 25.08.2015 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 154696,50 грн. (а.с.41 том 1).

Підставою для збільшення суми грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість слугували висновки відповідача про не підтвердження факту здійснення операцій позивача з ТОВ "Глобал ОСОБА_4".

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначено ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п.,п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту, останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Даючи оцінку господарським операціям позивача з ТОВ "Глобал ОСОБА_4" (який на момент вчинення операцій з позивачем мав назву ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж") суд вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи видно, що між позивачем та ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж" укладено договір купівлі - продажу товарів від 24.06.2013 (а.с.56-59 том 1). За умовами вказаного договору продавець (ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж") зобов'язується передати, а покупець (ТОВ "Компанія Національ") прийняти у свою власність та оплатити товар. Відповідно до п. 2.4 вказаного договору, товар доставляється (перевозиться) силами та засобами Продавця за адресою, яка визначається в Додатках. Вартість доставки (перевезення) товару включається у ціну (вартість) товару.

Господарські операції позивача з ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж" щодо купівлі продажу товарно-матеріальних цінностей (мітли березові, віники, щітки, плівка) супроводжувались складанням відповідної первинної документації, зокрема: видатковими накладними від 01.07.2013 № РН-0701/03, від 02.07.2013 № РН-0702/01, від 05.07.2013 №РН-0705/02, від 08.07.2013 № РН-0708/01, від 19.07.2013 № РН-0719/02, від 22.07.2013 №РН-0722/01, від 01.08.2013 № РН-0801/11, від 05.08.2013 № РН-0805/10, від 12.08.2013 № РН-0812/10, від 13.08.2013 № РН-0813/06, від 19.08.2013 № РН-0819/06, від 20.08.2013 № РН-0820/07, від 21.08.2013 № РН-0821/07 (а.с.60-72 том 1), податковими накладними від 01.07.2011 №60, від 02.07.2013 №61, від 05.07.2013 №62, від 08.07.2013 №63, від 19.07.2013 №64, від 22.07.2013 №65, від 01.08.2013 №318, від 05.08.2013 №319, від 12.08.2013 №320, від 13.08.2013 №321, від 19.08.2013 №322, від 20.08.2013 №323, від 21.08.2013 №324 (а.с.75-87 том 1), специфікаціями (а.с.117-130 том 1).

Придбаний товар позивачем було оплачено, що підтверджується банківськими виписками (а.с.73-74 том 1). Операції позивача з ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж" відображені позивачем в своєму бухгалтерському обліку, що підтверджується аналізом рахунка 631 за липень та серпень 2013 (а.с.88, 89 том 1), оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 631 за липень, серпень 2013 року (а.с.90, 91 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний у ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж" товар позивачем оприбутковано та використано в господарській діяльності (а.с.113-116, 131-273 том 1).

Суд зазначає, що первинні документи, на підставі позивачем включено суми до витрат та податкового кредиту, оформлені належним чином; крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Всі господарські операції позивача з ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж" проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне отримання товару з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідачем не заперечується, що ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж" на момент здійснення господарських операцій було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво про реєстрацію як платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Таким чином, відомості, якими позивач володів на момент здійснення господарських операцій з контрагентами відповідають тим, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже є достовірними.

Щодо покликань відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що відповідно до п. 2.4 договору від 24.06.2013, товар доставляється (перевозиться) силами та засобами продавця за адресою, яка визначається в додатках. Вартість доставки (перевезення) товару включається у ціну (вартість) товару (а.с.56-59 том 1). Зважаючи, що обовязок щодо перевезення товару покладено на продавця, відсутність у позивача (покупця) товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність реальних поставок товарів.

Щодо покликань відповідача на пояснення ОСОБА_5, суд зазначає таке. По-перше, відповідачем (як субєктом владних повноважень) до матеріалів справи не надано копії таких пояснень. По-друге, відповідач не надав до матеріалів справи вироку у кримінальній справі. По-третє, з наданих до матеріалів справи первинних документів видно, що такі документи від імені ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж" підписував директор ОСОБА_6, а не ОСОБА_5 Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_5 не був директором ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж" під час здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж".

З врахуванням фактичних обставин справи суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення №0001522201 від 25.08.2015, від 25.08.2015 №0001532201 винесені без належних на те підстав, оскільки господарські операції позивача з ТОВ "ОСОБА_1 - Гараж" підтверджені наявними в матеріалах справи первинними документами, що є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.08.2015 №0001522201 та №0001532201.

Присудити на користь позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Компанія Національ" (код ЄДРПОУ 36836455) судові витрати у розмірі 4524,90 грн. (чотири тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 90 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39488184).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька