Рішення № 54949230, 05.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2016Справа №910/27659/15

за позовом Одеської національної академії харчових технологій (ОНАХТ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області

про стягнення 9 708,35 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Одеська національна академія харчових технологій (ОНАХТ) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп" про стягнення 9 708,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №209840911027 від 18.12.2013 та договору № 30/13 від 18.12.2013, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 9 708,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 порушено провадження у справі № 910/27659/15 та призначено її до розгляду на 19.11.2015 року.

За наслідками розгляду справи 19.11.2015 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області та відклав розгляд справи на 17.12.2015, про що виніс відповідну ухвалу.

11.12.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Розгляд справи 17.12.2015 у зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному не відбувся, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 28.12.2015 розгляд справи призначений на 05.01.2016 року.

До судового засідання 05.01.2016 сторони не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає у межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911027(надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину внутрішньої поверхні стіни (надалі - майно), загальною площею 8,64 кв.м., розташованих на І та ІІ поверхах та сходах учбового корпусу «А», інв..№01010063, за адресою: м. Одеса, вул.. Канатна, 112, що обліковується на балансі Одеської національної академії харчових технологій (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на " 30" вересня 2013 р. і становить 51 687,00 грн. Стан майна на момент укладення договору, визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря (п. 1.3. договору).

Згідно п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

У пункті 3.1. договору сторонами погоджено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (надалі - методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень2013р. 648,67 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2013 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції листопада та грудня 2013р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на сайті Фонду державного майна України (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорційного розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п. 3.6. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.11 договору оренди орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Пунктом 10.1. договору сторони визначили, що цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 місяців.

Додатком до договору №209840911027 від 18.12.2013 сторони погодили, що орендна плата за базовий місяць оренди без ПДВ становить 648,67 грн.

На виконання п. 5.11 Договору оренди №209840911027 між позивачем та відповідачем 18.12.2013 укладено договір №30/13 про відшкодування витрат балансоутримувача по наданню комунальних послуг орендарю та сплаті земельного податку.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору №30/13 орендар зобов'язаний не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, перераховувати на рахунок витрати, пов'язані з відшкодуванням комунальних послуг та сплатою земельного за земельну ділянку.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 4.1 договору).

За умовами пунктів 5.1, 5.3 договору цей договір укладено строком на 1 рік. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 5.4 договору).

За правовою природою укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та відповідачем Договір є договором оренди.

За змістом ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.3 ст.285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

Відповідно до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3.5. договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорційного розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

За умовами п. 2.2.3 Договору №30/13 орендар зобов'язаний не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, перераховувати на рахунок витрати, пов'язані з відшкодуванням комунальних послуг та сплатою земельного за земельну ділянку.

Враховуючи вказані положення договору оренди та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна і надання комунальних послуг орендарю, відповідач зобов'язаний був оплатити на користь позивача 6708,68 грн. орендної плати та 1275,06 відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з листопада 2014 року по серпень 2015 року до 15 та до 20 числа кожного місяця відповідно.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем свого зобов'язання зі сплати орендної плати на рахунок балансоутримувача, а також відшкодування витрат на утримання орендованого майна та наданих комунальних послуг належним чином виконано не було, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість за період користування майном з листопада 2014 року по серпень 2015 року у загальному розмірі 7 983,74 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Відповідач факт наявності наведеної заборгованості та її розмір в установленому порядку не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, а отже господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7 983,74 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 605,84 грн. за період з 01.11.2014-30.04.2015 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів на рахунок балансоутримувача не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється.

У п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем розрахунком пені на суму 1 605,84 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 118,77 за період з листопада 2014 року по серпень 2015 року, як це передбачено ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому за порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 118,77 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Наразі суд відзначає, що вимога про покладення на відповідача понесених витрат на відрядження представників позивача не підлягає задоволенню з підстав недоведеності та необґрунтованості жодним належним доказом у розумінні положень ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-33, 44, 49, 75 ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Одеської національної академії харчових технологій (ОНАХТ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області про стягнення 9 708,35 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп" (03680, місто Київ, вулиця Соломянська, будинок 3, квартира 920; ідентифікаційний код 37982944) на користь Одеської національної академії харчових технологій (ОНАХТ) ( 65039, місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 12; ідентифікаційний код 02071062) основний борг з орендних платежів у розмірі 6 708 (шість тисяч сімсот вісім) гривень 68 копійок, 1 275 (одну исячу двісті сімдесят п'ять) гривень 06 копійок основного боргу з відшкодування вартості експлуатаційних витрат та земельного податку, пеню у розмірі 1 605 (одну тисячу шістсот п'ять) гривень 84 копійки, 3% річних у розмірі 118 (сто вісімнадцять) гривень 77 копійок та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 05.01.2016 року. Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 11.01.2016 року.

Судя К.В. Полякова