Ухвала суду № 54938248, 12.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1061/16 Справа № 205/3554/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Міхеєвої В.Ю., Гайдук В.І.

за участю секретаря Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3

на ухвалу судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 листопада 2015 року у цивільній справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитором спадкодавця .

У своїй заяві позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить спадкодавцю ОСОБА_4 та прийняте у спадщину відповідачами, а саме, домоволодіння, розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Поліська, 52 , домоволодіння, розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Поліська, 54., автомобіль МАЗ 64229 СПГ ( сідловий тягач)1997 року випуску, колір білий , номер НОМЕР_1, кузов № VIN-Y3M642290V0013252, напівпричеп МТМ93013СПГ1997 року випуску, номер АЕ 1904ХТ, кузов VIN Y3D93301V0000565.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 листопада 2015 року було задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

У апеляційній скарзі відповідачі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу судді скасувати.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом було встановлено, що у квітні 2014 року ПАТ Банк «Фінанси та кредит» звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2014 року провадження у справі закрито з підстав передбачених п.2ч.1ст.205 ЦПК України.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2015 року було скасовано ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2014 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 14 квітня 2015 року суддею Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Залімською Н.В. вказану справу прийнято до свого провадження, а справу призначено до розгляду.

Крім того, 16.06.2015 року заявлені позовні вимоги були уточнені.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2015 року, керуючись вимогами ст.ст.151-153 ЦПК України, було забезпечено позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що ухвалу про забезпечення позову суддя першої інстанції виніс з порушенням норм процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням порядку, встановленого для вирішення такого питання, а тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Колегією було встановлено, що вказану цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця на підставі ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2015 року було направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Справу було прийнято до свого провадження суддею Залімською Н.В. та призначено до розгляду. У подальшому, справа неодноразово відкладалась розглядом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції був порушений процесуальний порядок при розгляді питання про забезпечення позову.

Крім того, відповідно до положень ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

В силу ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ч.5 ст.153 ЦПК України про вжиття забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Згідно до п. 3 Постанови Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як убачається з матеріалів справи, позов забезпечений ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2015 року шляхом накладення арешту на домоволодіння, розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Поліська, 52 , домоволодіння, розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Поліська, 54., автомобіль МАЗ 64229 СПГ ( сідловий тягач)1997 року випуску, колір білий , номер НОМЕР_1, кузов № VIN-Y3M642290V0013252, напівпричеп МТМ93013СПГ1997 року випуску, номер АЕ 1904ХТ, кузов VIN Y3D93301V0000565.

Пленум Верховного Суду України у Постанові від 22 грудня 2006 року №9 (далі -Постанова), звертає увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. У даному випадку, жодних причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та будь-яких сумнівів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення суду, у Позивача не було. Обрання виду забезпечення позову у вигляді арешту та заборони реєстрації виникнення, переходу припинення речових прав на нерухоме майно - необґрунтовано.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Ухвала про забезпечення позову постановлюється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали (п.7).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та шляхом заборони вчиняти певні дії, п. 2 ч.1 ст. 152 ЦПК України.

Згідно ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Однак, у порушення зазначених вище вимог процесуального закону, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суддя першої інстанції не обґрунтував причини застосування саме такого виду забезпечення позову. Суддя взагалі не зазначив доказів і мотивів, з яких дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Також, суддею не з'ясовано вартість майна, яким було забезпечено позов, та не перевірив її співмірності із заявленими вимогами, оскільки вартість кожного із перерахованого в ухвалі суду об'єкта нерухомого майна є значно більшою ніж розмір суми, яку позивач просить стягнути. Не було також враховано, що нерухоме майно, яким позивач просить забезпечити позов, не є предметом цього спору.

Апеляційний суд у відповідності до вимог ст.303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку що ухвала судді постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 листопада 2015 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді В.Ю.Міхеєва

ОСОБА_5