Ухвала суду № 54938232, 12.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/863/16 Справа № 204/6343/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Міхеєвої В.Ю.

за участю секретаря Синенка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на навчання дитини,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою, у якій просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь додаткові витрати на оплату навчання їх дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01 вересня 2014 року по 30 червня 2015 року у розмірі 1/2 частини понесених нею витрат на навчання, у розмірі - 3500 грн. 00 коп. та допустити негайне виконання рішення суду. У обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що вони з відповідачем перебували в шлюбних відносинах з 1997 року. Шлюб між ними розірвано у березні 2002 року, що підтверджено Свідоцтвом про розірвання шлюбу від 11.03.2002 року. Від шлюбу мають дочку - ОСОБА_4, 08 вересня1997 року народження, яка з 01.09.2014 року навчається на денній формі навчання у Київському університеті культури, у зв»язку з чим не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Позивачка щороку сплачує за її навчання 7000 грн. згідно договору про надання освітніх послуг № 094 від 01.09.2014 року. Оскільки відповідач працює та одержує заробітну плату, має змогу утримувати їх спільну дочку. Тому, позивач просила стягнути на її користь з відповідача ? частину додаткових витрат понесених нею на навчання дитини за період з 01.09.2014 року по 30.06.2015 року.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2015 року позовзадоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на оплату навчання його дитини: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01 вересня 2014 року по 30 червня 2015 року у сумі 1000 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп.

У апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду змінити та ухвалити нове, яким задовольнити повністю її позовні вимоги, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач є батьком повнолітньої дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття якої настало 08 вересня 2015 року.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 січня 2002 року з відповідача стягувались аліменти на утримання його дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини з усіх видів заробітку/доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У подальшому, рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2013 року, розмір стягнутих аліментів було зменшено до 1/6 частини, які він повністю сплатив та заборгованості не має, що визнавалося та не заперечувалося сторонами у справі, а тому дані обставини не підлягають доказуванню в порядку ч. 1 ст. 61 ЦПК України, згідно якої обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

ОСОБА_4 з 01 вересня 2014 року та на теперішній час навчається на 2 курсі денної форми навчання в Дніпропетровському факультеті менеджменту і бізнесу Київського Університету Культури, на підставі укладеного Договору № 094 від 01.09.2014 року, що підтверджується довідкою вказаної установи від 07.09.2015 року за вих. № 1067 (а.с.11).

Згідно вказаного Договору № 094 про підготовку фахівця з вищою освітою від 01.09.2014 року вартість одного навчального року складає 7000,00 грн. (а.с.9-10), які позивачка сплатила у повному обсязі за перший навчальний рік (2014-2015 року), що підтверджується відповідними банківськими квитанціями (а.с.12-14).

Позивачка звернулася до суду та просила стягнути з відповідача половину понесених нею витрат на навчання їхньої спільної дитини, які складають 3500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають значення для справи.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач - ОСОБА_3 19 грудня 2011 року уклав шлюб з ОСОБА_5 (після шлюбу ОСОБА_3), що підтверджується свідоцтвом про шлюб ОСОБА_3 1-КИ № 215646, виданим 19.12.2011 року виконавчим комітетом Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, актовий запис № 66.

Від даного шлюбу відповідач має двох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвами про народження.

Дружина відповідача знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, доходів не отримує, що підтверджується довідкою Комунального закладу освіти «Дніпропетровський навчально-реабілітаційний центр № 1» Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2015 року за вих. № 184.

Відповідач дійсно працює на Державному підприємстві «Придніпровська залізниця» у відокремленому структурному підрозділі «Дніпропетровське локомотивне депо» та його середній заробіток, без урахування стягуваних з нього аліментів, складає 3860,63 грн., на яку відповідач утримує себе, свою дружину та їхніх двох дітей.

Позивач у теперішній час офіційно не працевлаштована, хоча, як зазначено з її слів, щомісячно отримує доход у розмірі 3000 грн. та має на утриманні на теперішній час повнолітню дочку та неповнолітнього сина.

Вищевказане дійсно свідчить про наявність у відповідача заробітку, однак, також свідчить і про наявність у нього певних грошових зобов»язань та відсутність будь-яких інших його доходів, що в свою чергу спростовує аргументи позивачки щодо його матеріального забезпечення та при порівнянні сукупного доходу обох сторін, є підтвердженням того, що у відповідача, з урахуванням усіх з»ясованих обставин, що мають суттєве значення для справи, є змога понести додаткові витрати на навчання дитини, за період коли вона була неповнолітньою, а саме за період з 01.09.2014 року по 30.06.2015 року, однак, у розмірі що визначений судом першої інстанції у розмірі 1000 грн., оскільки це є обов»язок батька приймати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Апеляційний суд у відповідності до вимог ст..303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскількист. 60 ЦПКзакріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно вимог із ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Порушень матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді Т.П.Красвітна

ОСОБА_8