Рішення № 54937900, 11.01.2016, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/7292/15

№ 2/183/483/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, за участю третіх осіб Міністерства Оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинення дій,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулись до суду з позовом, в якому згідно уточнених позовних вимог просили:

визнати право на приватизацію ОСОБА_1 і ОСОБА_2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1;

скасувати рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська № 508 від 30 січня 2015 року щодо відмови в передачі в приватну власність ОСОБА_1 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1;

зобовязати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, як орган приватизації, вжити всіх належних та достатніх заходів щодо передачі у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 квартири, розташованої на території відкритого військового містечка за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджено наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16 грудня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що вони проживають та зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1. 18 листопада 2014 року позивачі звернулися до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська з заявою про передачу їм квартири у приватну власність у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Внаслідок несвоєчасного розгляду заяви, за зверненням позивача, останній звернувся з позовом до суду і після розгляду судом першої інстанції позову, відповідачем прийнято рішення № 508 від 30 січня 2015 року, яким відмовлено в передачі в приватну власність вищезазначеної квартири, в звязку з тим, що військове містечко, в якій розташована квартира, включене до числа закритих, в звязку з чим, житлові приміщення які розташовані в ньому, не підлягають приватизації, окрім того є військовим майном. Документів на надання повноважень розпоряджатися майном не надходило. Означені дії та рішення відповідача вважають неправомірними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

В судове засідання 11 січня 2016 року представник позивачів не з`явилась, згідно заяви просила розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська в судовому засіданні 14 грудня 2015 року заперечувала проти позову, заявила клопотання про надання часу для підготовки заперечень проти позову, задоволене судом. В судове засідання 11 січня 2016 року не з`явилась, підстав неявки не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не надала, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник третьої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, підстав неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

З урахуванням повторної неявки представника відповідача та третьої особи до судового засідання, не повідомлення про поважні причини неявки, фактичне визначення позиції означених осіб по суті позовних вимог до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності означених осіб.

Дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Згідно з ордером № 449 від 05 листопада 1988 року, виданого Квартирно-експлуатаційною частиною району, ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_3, ОСОБА_2 надано право на вселення в квартиру, за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.16/. 27 лютого 2003 року ОСОБА_3 померла /а.с.74/.

Відповідно до довідок про склад сімї, виданих Будинкоуправлінням № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 станом на 09 липня 2015 року, зареєстровані та проживають: ОСОБА_1, ОСОБА_2 /а.с.17, 18/.

Вищезазначене житлове приміщення належить до житлового фонду Міністерства оборони України, перебуває у повному оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська /а.с.65/.

У відповідності до Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, зазначений відділ здійснює безпосередньо квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності. Квартирно-експлуатаційне забезпечення це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, обєктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном.

Згідно п. 3.2.4 Положення, на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська покладений обовязок та повноваження щодо утримання житлового фонду.

У відповідності до ст. 1 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Судом встановлено, що 18 листопада 2014 року позивач звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська з заявою про передачу йому та членам його сім`ї квартири у приватну власність у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Постановою Окружного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність начальника КЕВ м. Дніпропетровська щодо неприйняття рішення за заявою від 18 листопада 2014 року № 2872 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_3, що займає ОСОБА_1 спільно з членами його родини на підставі ордеру № 449 від 05 листопада 1988 року згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; зобов`язано начальника КЕВ м. Дніпропетровська прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_1 від 18 листопада 2014 року вх. №2872 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_4, що займає ОСОБА_1 спільно з членами його родини на підставі ордеру № 449 від 05 листопада 1988 року згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; зобов`язано начальника КЕВ м. Дніпропетровська прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_1 від 18 листопада 2014 року вх..№2872 про передачу в приватну власність квартири АДРЕСА_4, що займає ОСОБА_1 спільно з членами його родини на підставі ордеру № 449 від 05 листопада 1988 року згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року постанову Окружного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність начальника КЕВ м. Дніпропетровська щодо неприйняття рішення за заявою від 18 листопада 2014 року № 2872 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_3, що займає ОСОБА_1 спільно з членами його родини на підставі ордеру № 449 від 05 листопада 1988 року згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; зобов`язано начальника КЕВ м. Дніпропетровська прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_1 від 18 листопада 2014 року вх. №2872 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_4, що займає ОСОБА_1 спільно з членами його родини на підставі ордеру № 449 від 05 листопада 1988 року згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

30 січня 2015 року Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська, як органом приватизації, прийнято рішення № 508, яким відмовлено в передачі в приватну власність вищезазначеної квартири, в звязку з тим, житлове приміщення є військовим майном, розпоряджання яким здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про правовий режим майна», означений будинок на баланс відповідача не переданий, а отже відповідач не має права розпоряджатися майном.

Суд приходить до висновку, що рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська підлягає скасуванню, з наступного.

Статтею 9 Житлового кодексу України встановлено, що до житлових прав громадян відноситься право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

У відповідності до наданих суду матеріалів, будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на балансі БУ №1 Гвардійської КЕЧ району, консолідованому балансі з КЕВ м. Дніпропетровська.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин. Приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах, та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв) державного житлового фонду на користь громадян України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли в звязку з приватизацією житла, відмови уповноваженого органу в проведенні приватизації, виникають з житлових правовідносин та повинні розглядатися судом в порядку цивільного судочинства.

Конституцією України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання і захисту усіх форм власності.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Правові основи приватизації житла, що знаходяться в державній власності, визначені в Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», який прийнято 19.06.1992 р. за № 2482-Х11.

Зазначеним Законом регламентований порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом, з обмеженнями, визначеними п.2 ст.2 цього Закону.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків памяток садове - паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв, квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають у аварійному стані, квартири (будинки, кімнати), які віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки) житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обовязкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС».

Згідно з положенням, затвердженим Наказом Міністра оборони України №215 від 21 квітня 2011 року та Наказом Міністра Оборони України № 448 від 03 липня 2013 року визначення «закрите військове містечко» та коло осіб, які мають право затверджувати перелік закритих військових містечок виключені.

03 вересня 2010 року Начальником Генерального штабу - Головнокомандуючим Збройних сил України ОСОБА_4 затверджений останній чинний (він базується на Наказі Міністра оборони СРСР №75 від 22 лютого 1977 року) «Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд», селище міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області не були включені до цього переліку.

На підтвердження того, що смт. Черкаське не наданий статус закритого військового містечка свідчить і Наказ Міністра оборони № 569 від 15 вересня 2011 року «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» з затвердженими переліками військового майна.

Згідно Наказу Міністра оборони України № 569 «Про безоплатну передачу військового майна у приватну власність до територіальних громад», безоплатно передається у комунальну власність територіальним громадам смт. Черкаське і смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, зазначений Наказ є обовязковим для виконання КЕВ м. Дніпропетровська та Черкаською і Гвардійською селищними радами.

Судом встановлено, що законодавством України не визначене юридичне поняття «закрите військову містечко», в звязку з чим, суд приходить до висновку, що смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області не має статусу закритого військового містечка.

Статтею 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року передбачене, що приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сімї та додатково 10 квадратних метрів на сімю.

Згідно з п.5 ст.5 вищевказаного Закону, кожний громадянин України має право приватизувати житло, яке він займає безоплатне в межах номінальної вартості житлового чеку, або частковою доплатою один раз.

Судом встановлено, що позивачі зареєстровані в спірному житловому приміщенні, участі у приватизації державного житлового фонду не брали, що підтверджується відповідною довідкою Будинкоуправління №2 про склад сімї.

Згідно з п.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність до законодавства нормативно-правових актів, наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року затверджене «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформлюються згідно цієї процедури, в т.ч. і рішення органу приватизації.

У відповідності до ст. 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі і визнання права.

Як зазначалося вище, судом встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська заперечує право позивача на приватизацію спірної житлового приміщення.

Оскільки судом встановлене право позивача на одержання спірної квартири у приватну власність, відповідачем оспорюється зазначене право, позовні вимоги в частині визнання права позивача на приватизацію квартири є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині скасування рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, яким позивачу відмовлено у передачі в приватну власність, в звязку з тим, що зазначене рішення суперечить наведеним вище нормам законодавства України та порушує права позивача на отримання житла у власність.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» затверджене Наказом МЖКГ № 396 від 16 грудня 2009 року, встановлюють порядок передачі квартир в приватну власність.

Так, зокрема, наймач та члени його сімї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобовязаний в місячний термін з дня одержання заяви прийняти рішення про передачу житла у власність, після чого, оформити відповідне свідоцтво.

Зазначена процедура передбачена ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до якої приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині зобовязання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як органу приватизації вжити всіх належних та достатніх заходів щодо передачі вказаної квартири в приватну власність відповідачів у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджено наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16 грудня 2009 року підлягають задоволенню лише в частині зобовязання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як органу приватизації, вжити заходи щодо приватизації квартири, яка використовується позивачем на умовах найму на території відкритого військового містечка смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджено наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16 грудня 2009 року. До означеного висновку суд приходить внаслідок того, що суд не має повноважень покладення на орган приватизації зобовязання передати житло у власність, оскільки, зазначений обовязок органу приватизації встановлений нормами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і в разі, якщо зазначений орган зволікає з винесенням відповідного рішення або вчиненням інших дії, суд має право зобовязати розглянути заяву про передачу житла в приватну власність, вчинити певні дії, та в разі необґрунтованої відмови, скасувати рішення органу приватизації, зобовязати вчинити певні дії.

Так, оскільки суд прийшов до висновку про скасування рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про відмову в задоволенні заяви позивача про передачу квартири у власність, зазначений орган приватизації фактично повинен повторно розглянути заяву позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на викладене вище, суд не приймає до уваги в якості належного доказу на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог посилання відповідача на відсутність повноважень КЕВ м. Дніпропетровська вирішувати питання про приватизацію житлового фонду, оскільки матеріали справи містять достатні докази на підтвердження перебування на балансі відповідача означеного майна.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо зобовязання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська вжити належних та достатніх заходів щодо приватизації спірної квартири, у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та згідно процедури передбаченої «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» затвердженого Наказом МЖКГ № 396 від 16 грудня 2009 року обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 207, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, за участю третіх осіб Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати право на приватизацію ОСОБА_1, ОСОБА_2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Скасувати рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська № 508 від 30 січня 2015 року щодо відмови в переданні в приватну власність ОСОБА_1, ОСОБА_2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Зобовязати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, як орган приватизації, вжити заходи щодо приватизації квартири, яка використовується ОСОБА_1, ОСОБА_2 на умовах найму на території відкритого військового містечка за адресою АДРЕСА_1, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджено наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16 грудня 2009 року.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 543 (п`ятсот сорок три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.О. Парфьонов