Рішення № 5493547, 09.07.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2009 р.Справа № 17/46-1014 (9/33-711)

Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Кулагіній Т.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, м. Тернопіль

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Купчинці Козівського району Тернопільської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця”, м. Львів

за участю представників сторін:

позивача: Кумчик І.В., головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність№ 02 від 08.01.09р.;

відповідача: не зявився

третьої особи: Вільчак О.О., юрисконсульт, довіреність серії НЮ №17 від 01.01.09р.

Учасникам судового засідання розяснено їх права та обовязки у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, м. Тернопіль звернувся 22.04.2009 р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Підприємця ОСОБА_1, с. Купчинці Козівського району Тернопільської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів, про зобовязання відповідача повернути орендоване державне майно, а саме: вбудоване приміщення магазину пасажирської будівлі залізничної станції "Денисів-Купчинці", площею 26,8 кв. м, що знаходиться за адресою: с. Яструбово Козівського району Тернопільської області по акту приймання-передачі балансоутримувачу - відокремленому підрозділу "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця".

У відповідності до розпорядження в.о. голови господарського суду Тернопільської області Андрушків Г.З. від 26.05.2009р. матеріали судової справи № 9/33-711 передано на розгляд суду в іншому складі у зв'язку з тим, що суддя Кропивна Л.В., яка розглядала справу № 9/33-711 Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2009 року призначена на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.

Згідно ухвали господарського суду від 29.05.09р., матеріали справи №9/33-711 прийнято до провадження, судове засідання призначено на 18.06.09р. о 15 год. 00 хв. з відкладенням в порядку ст. 77 ГПК України на 09.07.2009р. у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача та з метою надання можливості сторонам подати суду додаткові документи на підтвердження своїх доводів.

Позов обґрунтовується копією договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №253-К від 31.03.06р.; копією акту приймання-передачі нерухомого майна від 31.03.06р.; копією угоди №1 від 26.03.07р. про внесення змін до договору; копією договору №2 ввід 12.02.08р. про внесення змін до договору оренди від 31.03.06р. №253-К; копією листа №18-14-04784 від 02.12.08р.; копією листа №ДНІ/141 від 23.12.08р.; копією заяви про продовження договору оренди; копіями листів №18-14-00150 від 14.01.09р. та №18-14-00439 від 30.01.09р.; іншими матеріалами.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача вважає позов обґрунтованим, просить задовольнити вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області. Стверджує, що на даний час орендоване приміщення не звільнено орендарем в добровільному порядку, на підтвердження чого надав суду акт від 01.07.2009р., складений працвниками станції «Денисів-Купчинці»в присутності продавця магазину ОСОБА_5 та акт відмови від підпису продавця від 01.07.2009р.

Відповідач обґрунтованого документально підтвердженого відзиву на позов та інших письмових документів не представив, представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення № 2415799, № 2400953). Клопотань про відкладення судового засідання не заявив, причин неявки суду не повідомив.

Разом з тим, враховуючи, що брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, явка сторін не визнавалася судом обовязковою, судовий розгляд справи відкладався; відповідач жодного разу в судові засідання не зявився, не виявив бажання ознайомитись з матеріалами справи та без поважних причин не подав суду витребуваних документів, в тому числі відзиву на позов, тому зважаючи на достатність в матеріалах справи документів, необхідних для розгляду спору по суті, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами, за правилами ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оцінивши докази, зібрані в ході розгляду справи, судом встановлено.

31 березня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області, як Орендодавцем, та Приватним підприємцем ОСОБА_1, як Орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №253-К (далі Договір), у відповідності до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно вбудоване приміщення магазину пасажирської будівлі залізничної станції «Денисів-Купчинці», площею 26,8 м2, що знаходиться за адресою с. Яструбово Козівського району Тернопільської області, що перебуває на балансі Тернопільської дирекції залізничних перевезень з метою здійснення роздрібної торгівлі промисловими та продовольчими товарами. Вартість орендованого майна згідно складеного звіту про незалежну оцінку станом на 30.09.2005р. становила 7210,00 грн. (без ПДВ), про що свідчить п. 1.1. договору оренди.

Вказаний договір підписано сторонами без заперечень разом з Додатками, а саме: розрахунком орендної плати, висновком експерта про вартість оцінюваного приміщення та актом приймання-передачі орендованого майна, які є невідємною його частиною та погоджено балансоутримувачем Тернопільською дирекцією залізничних перевезень, про що свідчить підпис та печатка юридичної особи.

В п. 10.1. договору сторони визначили, що цей договір діє з 31.03.2006р. по 28.02.2007р. включно.

В подальшому, сторонами укладено угоду №1 від 26.03.2007р. та договір №2 від 12.02.2008р. про внесення змін до Договору від 31.03.2006р., у відповідності до яких, зокрема продовжено строк дії договору до 31.01.2008р. та до 31.12.2008р. відповідно.

Пунктом 5.12. Договору оренди №253-К (з урахування додаткової угоди від 12.02.08р.) передбачено обовязок орендаря не пізніше як за 60 днів до закінчення строку дії договору звернутися до Орендодавця із заявою та подати лист-погодження балансоутримувача щодо продовження терміну дії договору на новий строк.

Позивач стверджує, що до закінчення строку дії договору листом № 18-14-04784 від 02.12.2008 р., ним повідомлено Орендаря про те, що всупереч приписів п. 5.12. Договору оренди №253-К, підприємець не звернувся до Орендодавця у встановлений термін до закінчення договору оренди із заявою про продовження дії Договору на новий строк, а тому було зобовязано Орендаря після закінчення дії договору повернути орендоване майно по акту приймання передачі балансоутримувачу відокремленому підрозділу «Тернопільська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця».

Разом з тим, як вбачається з листа № 141 від 23.12.2008р., відокремлений підрозділ «Тернопільська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця»повідомив Фонд державного майна про свою згоду на продовження терміну дії договору оренди №253-К від 31.03.2006р., а 25.12.2008р. до регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернувся відповідач з заявою на продовження договору оренди №253-К від 31.03.2006р. на новий строк.

Пунктом 10.6. договору (з урахуванням останніх змін, внесених договором № 2 від 12.02.2008р.) сторонами визначено, що за 45 днів до закінчення строку дії договору оренди, у разі належного виконання Орендарем своїх обовязків, Орендодавець на підставі заяви Орендаря та листа-погодження Балансоутримувача звертається за погодженням на продовження на новий строк дії договору оренди до органу, уповноваженого управляти державним майном. Продовження цього Договору на новий строк оформляється додатковим договором, який є невідємною частиною Договору при обовязковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти обєктом оренди.

У звязку з наведеним, позивач 30.12.08р. звернувся до Міністерства транспорту та звязку України з листом №11-14-05203 про надання дозволу на продовження дії договору оренди на новий строк.

З матеріалів справи випливає, що згідно листа від 14.01.2009 р. за №18-14-00150 Фонд як Орендодавець повідомив підприємця про припинення дії договору оренди №253-К від 31.03.2006р. 31.12.2008р. та, що договір продовженню не підлягає, відтак, запропоновано в місячний термін з дня закінчення строку дії договору повернути орендоване майно балансоутримувачу по акту приймання-передачі. Дане попередження отримано ОСОБА_1 16.01.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення кореспонденції №446531.

30.01.2009 року позивач вдруге повідомив підприємця ОСОБА_1 про припинення дії договору №253-К від 31.03.2006р. та пропонував невідкладно подати до регіонального відділення Фонду державного майна акт приймання-передачі обєкта з оренди та провести остаточні розрахунки по орендній платі. Докази надіслання листа на адресу відповідача знаходяться в матеріалах справи. Згідно пункту 10.8. Договору оренди, чинність договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено.

Однак, станом на 01.07.2009р. підприємець свого обовязку по поверненню орендованого майна балансоутримувачу не виконав, орендоване приміщення магазину пасажирської будівлі залізничної станції «Денисів-Купчинці», площею 26,8 м2, що знаходиться за адресою с. Яструбово Козівського району Тернопільської області, не повернув, про що свідчить наданий суду акт від 01.07.2009р., складений начальником станції «Денисів-Купчинці»та черговим по станції в присутності продавця магазину.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, виходячи з наступного.

В силу вимог ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами зобовязання.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі в силу умов договору оренди, вимог статті 759 ЦК України, статті 2 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” виникло зобовязання, у відповідності до якого орендодавець (позивач у справі) передав орендарю (відповідачу у справі) майно у користування за плату на певний строк та на умовах, визначених договором оренди.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна регулюються спеціальним Законом України “Про оренду державного та комунального майна”, який передбачає істотні умови договору (згідно з ст. 10 Закону) термін, на який укладається договір оренди, орендну плату, порядок її сплати, виконання зобовязань сторонами, відповідальність сторін, страхування орендованого майна, а також інші умови, передбачені договором за згодою сторін.

В силу положень ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 287 ГК України встановлено, що Орендодавцями щодо державного та комунального майна є, зокрема Фонд державного майна України та його регіональні відділення щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю.

Відповідно до статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Разом з тим, згідно ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 10.8. договору оренди, договір оренди припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку, на який його було укладено.

Матеріали справи свідчать, що відповідач порушив строк, передбачений п. 5.12. договору оренди та не звернувся до Орендодавця із заявою про продовження договору оренди на новий строк, що в свою чергу, позбавило Фонд державного майна України по Тернопільській області своєчасно звернутися до органу, уповноваженого управляти обєктом оренди про отримання відповідного дозволу. Такий дозвіл отримано не було, оскільки статтею 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, за винятком певних випадків, встановлених даною статтею. Наведене послугувало підставою для відмови Орендодавцю у продовженні дії договору оренди.

Окрім того, наявні в справі документи, зокрема листи №18-14-00150 від 14.01.09р. та №18-14-00439 від 30.01.09р. вказують на те, що Орендодавець належним чином відповідно до вимог діючого законодавства в місячний строк повідомив Орендаря при припинення договору оренди.

Однак, незважаючи на наведені обставини, відповідач не звільнив орендованого приміщення магазину, що послугувало для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Правовим наслідком припинення договору оренди у разі закінчення строку його дії та відмови сторони від його продовження є зобовязання орендаря повернути Орендодавцеві (в даному випадку балансоутримувачу) обєкт оренди на умовах, визначених договором, що випливає із змісту статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 770, 785 ЦК України, а також умов договору оренди №253-К від 31.03.06р. (п.п. 2.4. та 5.8.), згідно яких у разі припинення або розірвання договору оренди, орендар зобовязаний повернути Балансоутримувачу нежитлове приміщення у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Статями 525, 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обовязок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобовязання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №52, виданого 17.11.2006р. виконавчим комітетом Яструбівської сільської ради, нежитлова будівля загальною площею 602,1 м.кв., що знаходиться в с. Яструбово Козівського району Тернопільської області, по вул. Залізнична, 1 (в тому числі пасажирський будинок, пост ЕЦ станції, вбиральня, сарай, пакгауз з рампою, платформа вантажна та пасажирська) перебуває у державній власності; а згідно витягу «Про реєстрацію права власності на нерухоме майно»№112692425, наданого 29.11.2006р. Козівським районним БТІ, вказана нежитлова будівля знаходиться на праві оперативного управління у Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця».

У відповідності до ст. 137 ГК України, правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За своїм загальноправовим змістом, позовна вимога щодо зобовязання звільнити приміщення фактично є засобом захисту цивільного права у вигляді примусового виконання обовязку в натурі, визначеним статтею 16 Цивільного кодексу України. Водночас, відповідачем на час винесення рішення суду не надано суду доказів повернення приміщення, тому зазначені вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням того, що строк договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 253-К від 31.03.2006 р. закінчився 31.12.2008р., вимога позивача щодо зобовязання підприємця ОСОБА_1 звільнити незаконно займане приміщення магазину пасажирської будівлі станції «Денисів-Купчинці», площею 26,8 кв.м. за адресою: с. Яструбово Козівського району Тернопільської області, є правомірною, документально підтвердженою, не запереченою відповідачем у встановленому законом порядку, а тому підлягає до задоволення.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі.

В судовому засіданні 09.07.2009р. за згодою присутніх представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. 6 Закону України «Про судоустрій України», Законом України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 11, 15, 16, 525-526, 759, 764, 785 ЦК України, ст. 137, 193, 283, 287 ГК України, ст.ст. 42-47, 20, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобовязати субєкта підприємницької діяльності фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, що проживає в с. с. Купчинці Козівського району Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, повернути орендоване державне майно, а саме: вбудоване приміщення магазину пасажирської будівлі залізничної станції «Денисів-Купчинці», площею 28,6 м.кв., що знаходиться за адресою: с. Яструбово Козівського району Тернопільської області, та передати вільне приміщення по акту прийому-передачі у 15-денний строк з моменту набрання даним судовим рішенням законної сили Тернопільській дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця», м. Тернопіль, просп. Ст. Бандери, 6, ідент. код 25886921.

3. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Купчинці Козівського району Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:

- 85 грн. державного мита в дохід Державного бюджету України;

- 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в дохід Державного бюджету України (р/р 31214259700002 в ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, код 23588119).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "15" липня 2009 року через місцевий господарський суд.

Суддя